УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2009 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С. П.
суддів Виноградової Л.Є., Сегеди С. М.
при секретарі Карпенко С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Одеського професійного ліцею морського транспорту (третя особа ОСОБА_2) про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2008 року,
встановила :
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив поновити його на посаді викладача спецдисциплін, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50000 гривень, при цьому він послався на те, що наказом №1-к від 01 лютого 2008 року його було звільнено з посади викладача спецдисциплін Одеського професійного ліцею морського транспорту за п. 4 ст. 40 КЗпП України. В період з першого по чотирнадцяте січня 2008 року він знаходився на канікулах, тобто 8, 9 і 10 січня 2008 року не являвся на роботу, яка до того ж була безоплатною. Директор ліцею став вимагати в нього надати пояснення з цього приводу, що він письмово зробив 24 січня 2008 року. Разом з тим, його було звільнено з роботи за прогул за згоди профспілки, куди його не запрошували. Цими діями відповідач заподіяв йому моральну шкоду в 50000 гривень.
Головуючий у першій інстанції - Загороднюк В.І. Справа № 22ц - 253/2009р.
Доповідач: Гайворонський С. П. Категорія: ЦП 52
У судовому засіданні суду першої інстанції:
- позивач позов підтримав.
- представник відповідача та третя особа - ОСОБА_2 позов не визнав, та вважав, що звільнення позивача з роботи проведено з дотриманням вимог КЗпП України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2008 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що районним судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Одеським професійним ліцеєм морського транспорту та з 02 вересня 1996 року працював на посаді викладача спецдисциплін (а.с. 52).
05 лютого 2008 року згідно наказу №1-к позивача було звільнено з вказаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, тобто відсутність на роботі 8, 9 і 10 січня 2008 року (а.с. 3).
На звільнення ОСОБА_1 була надана згода Профспілкового комітету Одеського професійного ліцею морського транспорту від 30 січня 2008 року (а.с. 49).
Перед прийняттям рішення про звільнення позивача з роботи, відповідач зажадав у нього, надати письмові пояснення з приводу неявки на роботу в вищезазначені дні на що ОСОБА_1 надав доповідну записку, в якій пояснив, що підстав являтися в ці дні у нього нема, а також послався на те, що доглядає за хворою дружиною і просив його не турбувати (а.с. 4).
Позивач, згідно з протоколу Профспілкового комітету ліцею від 30 січня 2008 року, на засіданні комітету був відсутній. Не з'явився на це засідання хоча був належним чином повідомлений, про що відповідач надав акт від 29 січня 2008 року та в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_3 , який є головою Профспілкового комітету ліцею.
Судова колегія зазначає, що дружина позивача, ОСОБА_4., яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 87), була інвалідом першої групи і потребувала постійного догляду (а.с. 68).
Між тим, у судовому засіданні, у тому числі згідно з пояснень самого позивача встановлено, що 8, 9, 10 січня 2008 року лікар, швидка допомога до ОСОБА_4. за місцем проживання останньої не викликались.
Отже, судова колегія вважає, що районний суд дійшов правильного висновку про те, що при звільнені позивача були дотримані вимоги п. 4 ст. 40, ст. ст. 43, 149 КЗпП України та права позивача порушені не були, тобто він не підлягає поновленню на роботі.
Також, суд першої інстанції вірно вказав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги, щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Так, в ході розгляду справи позивачем було надано довідку від 14 лютого 2008 року про те, що відповідач має перед ним заборгованість в розмірі 966, 2 гривні (а.с. 105).
Разом з тим, відповідач надав суду довідку до якої долучив платіжне доручення та відомість згідно яких в цей же день, тобто 14 лютого 2008 року перерахував на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 гроші в сумі 1320, 52 гривні, що свідчить про відсутність заборгованості перед позивачем (а.с. 100, 102, 103).
Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності відмови позивачу в відшкодуванні моральної шкоди, оскільки відсутні підстави та докази з боку позивача для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 по даній цивільній справі.
Так, всупереч, роз'яснень даних у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року ( з наступними змінами ) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", позивач не зазначив в своїй позовній заяві з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю зазначеного вище зі сторони позивача, суд першої інстанції був позбавлений можливості з'ясувати наявність самої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останньої в її заподіянні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, оскільки згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Позивач ОСОБА_1. не довів своїх вищевказаних позовних вимог, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу у відповідності із зазначеною вище статтею ЦПК України, хоча при цьому суд першої інстанції створив сторонам по даній цивільній справі всі умови для змагальності процесу.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Одеського професійного ліцею морського транспорту (третя особа ОСОБА_2) про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.