Справа  №1-162/09

                                                       В И Р ОК                                                                         

       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 лютого 2009 року Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого                                                   судді Беспалова О.О.

при секретарях                                            Терегейло Ю.В.,

  Тримайло В.М.

            з участю:

прокурора                                                                      Довбищука А.І.

адвокатів:                                        ОСОБА_6,

            ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого слюсарем-сантехніком ТОВ «Дельта Альянс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 30 квітня 2002 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, 07 листопада 2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 164 ч. 1 КК України до одного року шести місяців обмеження волі із застосуванням  ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком на 1 рік;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1   року народження, уродженки м. Києва, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої;

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 164 ч. 2, 186 ч. 2 КК України,

               В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , 05.07.2008 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля Русанівського каналу по АДРЕСА_3 , з метою відкритого викрадення чужого майна, вступив у попередню змову з ОСОБА_2  Остання підійшла до раніше незнайомого їй ОСОБА_4  та взяла у нього з рук, належний йому мобільний телефон «Нокіа 6233».

Здійснюючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 , з метою подолання волі до опору ОСОБА_4 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та, погрожуючи застосуванням такого насильства, своєю правою рукою міцно взяв останнього за шию, стиснув її та утримував, погрожуючи при цьому фізичною розправою. В цей час ОСОБА_2 , користуючись тим, що воля до опору ОСОБА_4  була подолана, пішла від останнього, відкрито викравши належні потерпілому мобільний телефон «Нокіа 6233», вартістю 1 225, 00 гривень, сім-карту оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 25, 00 гривень, на рахунку якої було 5, 50 гривень та флеш-карту пам'яті до мобільного телефону, об'ємом 1 гігабайт, вартістю 63 гривні, а всього на загальну суму 1 318, 50 гривень. Завдали ОСОБА_4  матеріальної шкоди.

В подальшому, ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , з місця скоєння злочину зникли, майном розпоряядились на власний розсуд.

Також ОСОБА_1 , згідно виконавчого листа № 2-1061 від 13.04.2006 року Святошинського районного суду м. Києва, зобов'язаній сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5  на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3  р.н., в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.02.2006 року і до його повноліття.

Від сплати аліментів ОСОБА_1  з грудня 2007 року злісно ухиляється, вихованням дитини не займається. По працевлаштуванню до ТОВ «Дельта Альянс» на посаду слюсаря, аліменти продовжував не сплачувати, відомостей про своє місце роботи до відділу державної виконавчої служби не надав. В результаті чого, станом на вересень 2008 року у нього утворилась заборгованість у сумі 6 349,82 гривень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  винними в інкримінованих йому злочинах визнав себе повністю та суду пояснив, що він перебував разом із ОСОБА_2  на пляжі біля Русанівського каналу. Разом вони вживали спиртні напої. Потім він пішов купатись. Коли повернувся та побачив у ОСОБА_2  в руках мобільний телефон. ОСОБА_2  повідомила, що вона взяла його подивитись у хлопця, але повертати не збирається. ОСОБА_1 , застосувавши до потерпілого насильством  повідомив, останньому, що телефон йому не повернуть і щоб він йшов геть. Щодо несплати аліментів, він дійсно їх не сплачував. В скоєному щиро кається.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2  винною в інкримінованому їй злочині визнала себе повністю та суду пояснила, що в той день вони з ОСОБА_1  були на пляжі та вживали спиртні напої. Коли ОСОБА_1  пішов купатись, вона взяла у хлопця, який перебував недалеко, мобільний телефон, щоб послухати музику. Згодом, коли повернувся ОСОБА_1  вона сказала йому, що телефон не хоче повертати і щоб потерпілий від них відчепився. Потім ОСОБА_1  схопив потерпілого та відштовхнувши, сказав, щоб той йшов геть, мобільний телефон йому не повернуть. Пізніше телефон вони здали у ломбард. В скоєному щиро кається.  

Покази підсудних є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудними змісту обставин злочинів, добровільності та істинності їх позиції.

Інші докази по справі в судовому засіданні не досліджувались в порядку передбаченому ст. 299 КПК України.

Таким чином, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1  у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Також, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1  у вчиненні злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини /аліментів/, вчиненого особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, та кваліфікує його дії за ст. 164 ч. 2 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1  міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу підсудного, який працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1  судом визнано щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання судом визнано вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Також судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2007 року ОСОБА_1  засуджений за ст. 164 ч. 1 КК України до одного року шести місяців обмеження волі із застосуванням  ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком на 1 рік.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції його від суспільства.

Також, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_2  у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначаючи підсудній міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудної, яка не працює, за місцем проживання  характеризується позитивно, за місцем попередньої роботи характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2  судом визнано щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання судом визнано вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин суд вважає, що виправлення підсудної можливо без ізоляції її від суспільства.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

                      З А С У Д И В:

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 164 ч. 2  КК України та призначити йому покарання:

за ст. 164 ч. 2 КК України  у вигляді 2 /двох/ років обмеження волі;

за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням визначити остаточне покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України приєднати частково невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2007 року та остаточно призначити покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років трьох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1  обчислювати з моменту затримання, тобто з 06.07.2008 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1  до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

ОСОБА_2  визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначити їй покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, а саме: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_2  залишити без змін - підписка про не виїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі мобільний телефон "Нокіа 6233" залишити у володінні потерпілого ОСОБА_4  

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний  суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а підсудним, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя :