Справа № 2 -515/09

РІШЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2009 року Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді Ступак О.В. при секретарі - Буцко М.В.

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 4110 грн. та на відшкодування моральної шкоди - 70000 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що внаслідок злочинних дій її доньці була спричинена матеріальна та моральна шкода, відповідач в добровільному порядку по мінуванню року після ДТП не відшкодувала спричинену шкоду.

В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги та пояснила, що внаслідок дій відповідача її донька пережила значний стрес, до цього часу перебуває в депресивному стані, оскільки отримані тілесні ушкодження не дозволяють продовжувати займатись танцями, на пошкодженій нозі міститься великий рубець, який змушує комплексувати дитину з приводу своєї зовнішності.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково - в частині відшкодування матеріальної шкоди не заперечувала, в частині відшкодування моральної шкоди -заперечила, посилаючись лише на те, що вимога позивача є нереальною. В заперечення проти вимог позову не надала суду жодного доказу чи пояснення.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2008 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання у вигляді обмеження волі, якщо вона протягом року не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, зокрема не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання.

Під час розгляду кримінальної справи встановлено, а отже не потребує доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, що 30 січня 2008 року ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем, у темний час доби, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що був позначений дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра», в порушення п. 2.3.6, 4.1.6.а, 11.2, 12.1.,12.3.,18.1 ПДР України проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою та вчасно не реагувала відповідним чином на її зміну, рухаючись у другій смузі руху, при вільній першій смузі, не вибрала в установлених межах безпечну швидкість руху керованого нею автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб

2

мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, відволіклась від керування транспортним засобом, внаслідок чого при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому зліва направо відносно напрямку руху автомобіля перебувала пішохід ОСОБА_2, яку вона об'єктивно спроможна була завчасно виявити при умові уважного керування, і яка (ОСОБА_2) мала право на перевагу при переході проїзної частини, не помітила останню, не вжила заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки керованого транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, чим створила небезпеку для пішохода, в результати чого вчинила наїзд на неповнолітню ОСОБА_2 В результаті наїзду автомобілем, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але потягли за собою тривалий розлад здоров'я на строк більше 21 дня у вигляді: рвано-скальпованої рани по задній поверхні лівої гомілки від рівня підколінної ямки до нижньої третини гомілки та пошкодження передньої хрестоподібної і медіальної колатеральної зв'язок правого колінного суглобу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 13.08.2008 року у ОСОБА_2 мала місце рвана рана по задній поверхні гомілки розміром 40x25 см. В період з 30 на 31 січня 2008 року ОСОБА_2 була проведене операція. Згідно рентгенографії, проведеної 31 січня 2008 року у ОСОБА_2 виявлено перелом шійки малоберцової кістки, в зв'язку з чим накладено гіпс. 26 лютого 2008 року ОСОБА_2 встановлено остаточний діагноз: закритий підголовчатий перелом правої малоберцової кістки зі зміщенням, пошкодження передньої хрестоподібної та медіальної колатеральної зв'язок правого колінного суглобу, рвано-скальпована рана лівої голені.

29 лютого 2008 року ОСОБА_2 була проведена друга операція.

ОСОБА_2 перебувала в лікарні БСМП з 30 січня 2008 року по 26 лютого 2008 року, а з 26 лютого 2008 року по 14 березня 2008 року в ожоговому центрі.

В гіпсі ОСОБА_2 перебувала протягом 2 місяців, була позбавлена можливості відвідувати навчання. Після загоєння рани на задній частині лівої голені залишився рубець.

22 серпня 2008 року ОСОБА_2 зверталась до лікарі зі скаргами на біль у задній частині лівої голені, нестійкість при ході та підйомах по сходах в правому колінному суглобі.

Згідно довідки Дитячої поліклініки № 1 Деснянського району м. Києва неповнолітня ОСОБА_2 неодноразово зверталась за медичною допомогою з приводу вегетативної деструкції.

Згідно довідки Міжнародної асоціації «Допомога родина Чорнобиля» ОСОБА_2 відвідувала і була учасницею вокально-хореографічного ансамблю на протязі 10 років, була солісткою ансамблю, неодноразово їздила на гастролі за кордон. Після ДТП 30 січня 2008 року за станом здоров'я її діяльність призупинилась.

Внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, ОСОБА_2 було спричинено матеріальну шкоду в розмір 4110 грн., а саме: пошкодженням зимового пальто -540 грн., чобіт - 370 грн., брюк - 200 грн., светра - 200 грн. Стороною позивача витрачено на ліки 1300 грн., на посилене харчування 1500 грн. Відповідачем визнано вимоги в цій частині, а отже на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України ці обставини не потребують доказуванню.

Після ДТП відповідач ОСОБА_3 не пропонувала відшкодувати та не відшкодувала ні матеріальну, ні моральну шкоду неповнолітній ОСОБА_2

У відповідності до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Статтею ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуються особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, така особа відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення

3

щомісячних виплат. Позивач ОСОБА_1, як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2, вибрала спосіб відшкодування моральної шкоди у вигляді одноразової виплати.

З огляду на викладене, матеріальна шкода, завдана неправомірними діями відповідача, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Незважаючи на те, що в діях ОСОБА_3 відсутня вина в заподіянні моральної коди, завдана неповнолітній ОСОБА_2 моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем незалежно від наявності вини, оскільки шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки.

Встановлені судом обставини, свідчать про заподіяння неповнолітній ОСОБА_2 внаслідок ДТП моральної шкоди, яка полягала в тривалих фізичних стражданнях та фізичному болю, душевних стражданнях та переживаннях. ОСОБА_2 ще в серпня 2008 року по мінуванню 7 місяців після ДТП зверталась до лікарів зі скаргами на біль. Внаслідок ДТП у неповнолітньої ОСОБА_2 залишився значний рубець, наявність якого призвело до виникнення у неповнолітньої ОСОБА_2 психологічного комплексу неповноцінності, в зв'язку зі своєю зовнішністю. Внаслідок спричинених тілесних ушкодження ОСОБА_2 була вимушена припинити займати улюбленою справою -танцями, якими займалась протягом 10 років, що призвело до істотних змін у звичному способі життя. За час перебування в лікарні в період з 30 січня 2008 року по 14 березня 2008 року неповнолітня не відвідувала навчальний заклад - Деснянський правовий технікум, в зв'язку з чим була вимушена докладати додаткових зусиль для того, щоб наздогнати однокурсників у навчанні. Враховуючи стан здоров'я потерпілої після ДТП, тяжкість вимушених змін у її житті, глибину фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілої та позбавлення можливостей їх реалізувати, часу та зусилля, необхідних для відновлення здоров'я (проведення пластичних операцій по ліквідації рубців після пошкоджень), виходячи з принципу розумності та адекватності відшкодування, суд дійшов висновку, спричинена моральна шкода, завдана неповнолітній ОСОБА_2 в наслідок ДТП підлягає відшкодування шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь 50000 грн. При визначенні розміру відшкодування, судом враховано, що відповідач ОСОБА_3 одразу після скоєння наїзду на ОСОБА_2 самостійно доставила її до лікарні, що свідчить про вжиття заходів щодо мінімізації завданої шкоди. Разом з тим, стороною відповідача не надано суду жодного доказу, який би міг бути врахований при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, а тому заперечення відповідача, про те, що розмір шкоди є завищеним -є голослівними.

На підставі ст.. 88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають понесені судові витрати в розмірі ЗО грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 61, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на відшкодування спричиненої неповнолітній ОСОБА_2 матеріальної шкоди -- 4110 грн., на відшкодування моральної шкоди ~ 50000 грн., на відшкодування судових витрат - 30 грн., а всього стягнути 54140 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 541 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання

через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня його постановления,

заяви про апеляційне оскарження та наступним поданням протягом 20 апеляційної

скарги.