Справа №11а-495 Категорія 119 ч.І
Головуючий у І інстанції Мосійчук В.І.
Доповідач Гузовський О.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року м. Житомир
Колегія судців палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Мельничук Н.М.
суддів Гузовського О.Г.
Слісарчука Я.А.
з участю
прокурора Глазунова С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1 АДРЕСА_1 працює полірувальникам МПП "Сейко", українця, громадянина України з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого,
-за ст.119 ч.І КК України на 4 роки обмеження волі.
Запобіжний захід залишено підписку про невиїзд.
Зараховано до відбуття покарання перебування ОСОБА_1 під вартою з 30.09.2004 року по 08.10.2004 року відповідно до ст.72 КК України (один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6536,90 гри. матеріальної шкоди 150000 грн. моральної
шкоди, 300 грн. за юридичні послуги.
Згідно вироку, ОСОБА_1 засуджено за скоєння слідуючого злочину.
29 вересня 2004 року близько 22 години в АДРЕСА_2між ОСОБА_1 і ОСОБА_3виник конфлікт через те, що ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_1 образливо висловився. Під час з'ясування стосунків, між ними виникла бійка в ході якої ОСОБА_1 наніс рукою удар по лівій стороні обличчя ОСОБА_3, від якого той упав на асфальтовану поверхню дороги і отримав тяжке тілесне ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки, забою головного мозку, крововиливу під м'які покрови голови в потиличній ділянці.
Незважаючи на надану медичну допомогу 01.10.2004 року о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_3 помер. Смерть наступила в результаті перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки головного мозку, що призвели до здавлення стовбура головного мозку.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає, що суд при постановленні вироку прийшов до помилкового висновку про те, що він спеціально наніс удар рукою потерпілому ОСОБА_3 в ліву частину голови. На його думку, в цій частині висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, які полягають в тому, що силовий контакт між; ним та потерпілим відбувся внаслідок відбиття удару потерпілого ОСОБА_3., а не внаслідок нападу на нього.
Це істотно вплинуло на кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 119 КК України та обрання покарання у вигляді 4 років обмеження волі, хоч дії його повинні бути кваліфіковані за ст. 128 КК України.
Крім того, на його думку, суд 1 інстанції повинен був звільнити його від покарання як особу, що вчинила злочин з необережності, яка має неповнолітню дитину, на підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 31 травня 2005року,.
Просить кваліфікувати його дії за ст. 128 КК України та кримінальну справу щодо нього закрити на підставі Закону України " Про застосування амністії в Україні" від 31 травня 2005 року.
Потерпіла ОСОБА_2 та державний обвинувач подали заперечення на апеляційну скаргу засудженого, в яких просять апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 підтримавшого
апеляцію, заперечення прокурора на апеляцію засудженого, перевіривши
матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст.365 КПК України, судова
колегія апеляцію залишає без задоволення, а вирок суду без зміни з наступних
підстав.
В ході судового розгляду справи, ОСОБА_1було змінено пред'явлене обвинувачення, і дії його перекваліфіковані на із ч.2 ст. 121 КК України на ч.І ст. 119 КК України.
За цим законом ОСОБА_1 засуджено.
Твердження засудженого про те, що його злочинні дії необхідно кваліфікувати за ст. 128 КК України безпідставні, оскільки диспозиція зазначеної статті передбачає суспільно небезпечне протиправне діяння, злочинний наслідок якого полягає у заподіянні тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, не охоплюючи факту смерті потерпілої особи.
Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 119 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, судова колегія вважає, що призначене ОСОБА_1покарання у вигляді чотирьох років обмеження волі є достатньо гуманним.
Твердження засудженого щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону також є безпідставним, оскільки протягом всього часу розгляду справи та, зокрема, в ході судових дебатів, ні засуджений ОСОБА_1, ні його захисник не звертались до суду з
клопотанням про закриття справи на підставі Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року. Більше того, захисник засудженого у своїй промові просив суд постановити обвинувальний вирок за ст. 128 КК України.
Враховуючи викладене, суд не мав законних підстав в односторонньому порядку вирішувати дане питання, оскільки зі змісту ст. 9 Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року слідує, що для застосування амністії необхідною умовою є обов'язкова згода засудженого або підсудного, яка подається в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання! Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений проти цього заперечує.
Підстав для зміни вироку судова колегія не вбачає.
Оскільки в апеляції засудженого ставиться питання про застосування щодо нього амністії у разі перекваліфікації його дій на ст. 128 КК України, то це являється перешкодою для застосування її при залишенні вироку без зміни з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 119 КК України, під час апеляційного розгляду справи.
Разом з тим, це не перешкоджатиме розгляду цього ж питання в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України судом постановившим вирок, у разі, якщо таке клопотання надійде від засудженого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду від 11 квітня 2006 року щодо нього - без зміни.