Справа № 1-23/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009  року                                                                  місто Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:

 головуючого судді Ковальчук Л.В.

при секретарі Свірінь І. М.,

за участю прокурора Курбатової І. Л.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:

∙ 03.06.97 р. вироком Вінницького обласного суду  за ч. 2. ст. 141, ч. 2 ст. 142, ст.. 44, 42 КК України до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна;

∙ 12.11.03 р. вироком Староміського райсуду м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, 28.07.05 р. постановою Староміського райсуду м. Вінниці невідбута частина строку покарання змінена на один рік десять місяців двадцять вісім днів обмеження волі,  звільненого 07.03.06 р. умовно-достроково постановою Крижопільського райсуду Вінницької області з невідбутим строком покарання один рік два місяці один день,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.01.07 р. приблизно о 23:00 годині ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який раніше був засуджений за скоєння розбійного нападу, та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись по АДРЕСА_2 в с. Тростянець Тиврівського району Вінницької області за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з проникненням в житло за наступних обставин.

Так особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 14.01.07 р. під час вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4  повідомила останнім, що в його дядька ОСОБА_6 за місцем його проживання в с. Тростянець Тиврівського району Вінницької області зберігається старовинна ікона. В цей час в нього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння даною іконою. Вони домовилися про напад на помешкання ОСОБА_6 з метою заволодіння вказаною іконою, при цьому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повідомила як звати ОСОБА_6 по імені. З метою реалізації свого злочинного умислу  він, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, в якого при собі був пневматичний пістолет,  23.01.07 р.  приблизно о 23:00 зустрілися,  до них приєднався ОСОБА_5, і вони всі разом  поїхали на раніше викраденому автомобілі «ВАЗ 2101» червоного кольору, за кермом якого сидів ОСОБА_3  в с. Тростянець Тиврівського району Вінницької області. По дорозі особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, передала ОСОБА_5 балончик зі сльозогінним газом. Прибувши в с. Тростянець вони залишили машину на відстані від будинку ОСОБА_6. Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження вказала, в якому будинку проживають ОСОБА_6, після чого пішла до автомобіля, оскільки боялася, що ОСОБА_6 його впізнають, а ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одягнули на обличчя маски з прорізями для очей та направилися до помешкання ОСОБА_6  і постукали у вхідні двері.

На запитання ОСОБА_7 «кого їм треба», ОСОБА_3 попросив покликати дядька ОСОБА_8. ОСОБА_7 відкрила вхідні двері, за нею слідом зайшов ОСОБА_3 та штовхнув її всередину будинку, за ним зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вони почали наносити удари ОСОБА_7 в різні частини тіла, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді садна та  крововиливів на обличчі. На  крик потерпілої із спальні вийшов її чоловік ОСОБА_6 з ножем в руках. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії наблизилися до нього, та ОСОБА_5 приснув в обличчя ОСОБА_6 сльозогінним газом, а ОСОБА_4, наніс потерпілому кілька ударів  по голові пістолетом, спричинивши легкі  тілесні ушкодження у вигляді ран на голові. ОСОБА_6, намагаючись захиститися від нападників, наніс ножем, який був у нього в руці, ОСОБА_4 удар в задню частину тазу. В цей час ОСОБА_3, який знаходився поряд з ОСОБА_7, намагався закрити їй рот рукою, щоб вона не кричала. Не подолавши опір ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, злякавшись, що їх можуть схопити,  вибігли із помешкання ОСОБА_6 та побігли до автомобіля, де їх за кермом чекала особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вони всі  сіли в автомобіль та поїхали в м. Вінницю.  

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав частково та пояснив, що він 23.01.07 р. був в себе вдома, подзвонив ОСОБА_4, з яким він інколи спілкувався як з товаришем, той повідомив, що він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 знаходяться на «Кривій» в Староміськомі районі міста, та запропонував приїхати до них. Коли він приїхав на місце зустрічі, ОСОБА_3, ОСОБА_9   та ОСОБА_4 вже були на зупинці громадського транспорту, вони були випивши. Вони всі разом сіли в таксі та поїхали в с. Лука Мелешківська, там вони почекали ОСОБА_3, який кудись пішов та через деякий час повернувся на автомобілі «Жигулі» червоного кольору, він в них поцікавився, кому належить автомобіль, на що вони відповіли, що автомобіль їхній. Вони сіли в машину і поїхали, він не питав, куди вони їдуть, думав, що вони їдуть до когось в гості. По дорозі ОСОБА_9   дав йому балончик із сліьозогінним газом на всякий випадок, тому що вони їхали в чуже село. ОСОБА_9 розповідав, що родичі винні йому гроші, але ні про який напад мови не йшло, вони взагалі ні про що таке не говорили.  Він також нічого не знав про ікону, про те, що в ОСОБА_6 є старовинна ікона, він дізнався лише на досудовому слідстві. Коли вони приїхали в село Тростянець, то ОСОБА_9  показав їм будинок, і вони втрьох - ОСОБА_4, він та ОСОБА_3 пішли до будинку, а ОСОБА_9 повернувся до машини. Коли вони йшли по подвір'ю, то він почав здогадуватися про те, що вони діють незаконно, але потім всі події розгорталися дуже швидко.  ОСОБА_3 постукав у двері, і коли жінка спитала, кого їм треба, він сказав, що їм потрібен дядько ОСОБА_8. Господиня відчинила двері, ОСОБА_3 зайшов у помешкання, жінка почала голосно кричати, він та ОСОБА_4 також зайшли слідом за ОСОБА_3  В цей час із кімнати вийшов чоловік, ОСОБА_4 кинувся до нього, вони з ОСОБА_4 зчепилися, він хотів відтягнути ОСОБА_4, всі голосно кричали, він побачив в чоловіка ніж і згадав про газовий балончик, приснув газом в сторону чоловіка, оскільки вважав, що ОСОБА_3 загрожує небезпека. Він знав, що в ОСОБА_4 є пневматичний  пістолет, але думав, що він в несправному стані. ОСОБА_5 категорично заперечував попередню змову між ним та іншими учасниками щодо розбійного нападу, стверджував, що він ні про що нікого не питав, йому ніхто не розповідав про мету їх поїздки в с. Тростянець.

Винність ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується показаннями потерпілих, свідків та іншими доказами, зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.

Так потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 23.01.07 р. вона знаходилася вдома в с. Тростянець, вони з чоловіком вже лягали спати, коли хтось постукав у вікно. Вона запитала, хто там і кого треба, на що почула відповідь, що треба дядька ОСОБА_8. Вона відчинила двері, в цей час в хату заскочили троє чоловіків в чорних масках. Один із них почав її душити, вона стала голосно кричати, оскільки сильно злякалася за своє життя та здоров'я. Із спальні на її крик вийшов чоловік, ОСОБА_6, двоє нападників кинулися до нього, що там відбувалося вона не бачила, але відчула різкий запах газу та звук, схожий на розпилювання з балончику. Вона вирвалася та вибігла на подвір'я.  Нападники також вискочили на подвір'я та побігли на вулицю. Коли вона повернулася до хати, то побачила, що чоловік лежить весь в крові, в нього були  рани на голові.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтримав свої показання, які він давав на досудовому слідстві та суду пояснив, що 23.01.07 р.  приблизно о 22:15- 22:30 він разом з дружиною ОСОБА_7 був вдома та вже збирався лягати спати, коли почув, що хтось стукає у двері, потім почув, що дружина відчинила двері і раптом несамовито закричала. Він встав з ліжка та вийшов із кімнати. У веранді він побачив трьох чоловіків в масках, які били його дружину, тому він, усвідомлюючи небезпеку, схопив ножа. Він почав гукати на допомогу та став наближатися, але один із нападників приснув йому в очі сльозогінним газом, а він одного із нападників встиг вдарити ножем і область тазу, а іншого не знає куди, чи наніс комусь поранення, він не знає. Один нападник вдарив його в шию, другий, предметом схожим на пістолет, в потилицю. Нападники нічого не говорили та не вимагали, все відбувалося дуже швидко та несподівано. В них нічого не було викрадено, оскільки нічого цінного в хаті немає, є лише старовинна ікона, про яку знали всі, вона залишилася від батьків, скільки їй років та яка ціна він не знає.

Почувши його крики нападники вибігли із будинку та втекли. Впізнати нападників він не може.

Засуджений за вчинення даного злочину  ОСОБА_3, вирок відносно якого набув законної сили, допитаний в якості свідка в судовому засіданні, дав суперечливі показання, зокрема пояснив наступне. 23.01.07 р. він, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 зустрілися в районі «Кривої» на «Старому місці». В розмові ОСОБА_9 повідомив, що в його дядька в селі є старовинна ікона, яку він пообіцяв йому передати. ОСОБА_9 попросив їх залякати дядька, з якою метою не говорив. До них приїхав ОСОБА_5, вони всі разом посиділи, випили. Тоді він запропонував поїхати покататися. Вони разом пішли до машини, яка стояла на вулиці в с. Лука Мелешківська, там, де в нього закінчився бензин. ОСОБА_9  купив бензин і приніс його в каністрі. Потім вони сіли в машину і поїхали в с. Тростянець, причому ОСОБА_9  сидів за кермом. В с. Тростянець вони зупинили машину в провулку,  ОСОБА_9 пішов разом з ними показати, де живе його дядько. Після цього ОСОБА_9 повернувся до машини, а вони втрьох - він, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилися біля будинку. Він постукав у вікно і гукнув дядька ОСОБА_8, ім'я якого повідомив їм ОСОБА_9 Йому із будинку відповіла  жінка, що дядько спить, і відчинила двері, побачивши його та ОСОБА_4 з ОСОБА_5, вона почала голосно кричати і затягнула його в хату. Він став затуляти їй рот рукою, щоб вона не кричала. Коли він озирнувся назад, то побачив, що біжить дядько з ножем, а ОСОБА_5 відтягує ОСОБА_4 від нього, ОСОБА_4 був в крові. Потім жінка вирвалася та побігла на город, по дорозі вона кричала, що її ріжуть. Він також вискочив із хати та кинувся за жінкою, але потім побачив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 побігли в сторону машини, і також побіг за ними. Вони сіли в автомобіль та поїхали у м. Вінницю. По дорозі він дізнався, що ОСОБА_4 поранений в сідниці ножем.

Свідок  ОСОБА_3 стверджував, що заздалегідь вони своїх дій не обговорювали, ОСОБА_5 не знав про мету їх візиту в с. Тростянець, взагалі мети на розбійний напад в них не було, вони лише хотіли налякати ОСОБА_6, думали постукати у вікно, розбити його, але все вийшло раптово. Також повідомив, що  він раніше бачив в ОСОБА_9 газовий балончик, але коли вони були в хаті ОСОБА_6, ні в кого з них балончику не  було. Можливо  ОСОБА_9  передав ОСОБА_5 балончик, і той використав його для самозахисту від ОСОБА_6 Також ОСОБА_3 визнав, що вони всі здогадувалися, що ОСОБА_6 люди похилого віку, ОСОБА_9 В. повідомляв, що вони живуть самотньо.

Засуджений за вчинення даного злочину  ОСОБА_4, вирок відносно якого набув законної сили, допитаний в якості свідка по даній кримінальній справі в судовому засіданні дав непослідовні нелогічні суперечливі показання, зокрема він повідомив наступне.

23.01.07 р. він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 знаходився в районі «Кривої» в Староміському районі міста Вінниці. ОСОБА_9 попросив їх залякати його родичів в с. Тростянець, навіщо це йому, він не повідомляв. Вони погодилися. В цей час йому на мобільний подзвонив ОСОБА_5 і запропонував зустрітися. Він знав, що ОСОБА_5 раніше був засуджений, дружніх стосунків між ними не було. Він повідомив ОСОБА_5 місце їх перебування, і ОСОБА_5 приїхав до них. Вони всі разом пішли у с. Лука Мелешківська, там вони сіли в «Жигулі» червоного кольору, які підігнав ОСОБА_3, і поїхали в с. Тростянець, хто був за кермом він не пам'ятає, начебто ОСОБА_3 В машині ОСОБА_9 дав ОСОБА_5 газовий балончик. Навіщо вони їдуть в с. Тростянець, вони ОСОБА_5 не повідомляли, сказали, що їдуть кататися. В с. Тростянець вони всі вийшли із машини, та ОСОБА_9 В. показав їм будинок, де мешкають його родичі, і сам пішов до машини. А він та ОСОБА_3 пішли до хати ОСОБА_6 робити «шорох». ОСОБА_3 постукав у вікно, двері відчинила жінка, вона вийшла на ґанок. Між ними виникла суперечка, ОСОБА_3 їй щось сказав, вона на нього накинулася, він її штовхнув. В цей час на ґанок вибіг чоловік з ножем, і кинувся на них та наніс йому поранення ножем.  Він відпихнув чоловіка, до них підбіг ОСОБА_5, здається відпихнув чоловіка та забрав його. Після чого вони всі сіли в машину та поїхали в м. Вінницю.

Свідок ОСОБА_4 заявив, що про старовинну ікону нічого не знав, її придумав слідчий, вони говорили про ікону вже коли поверталися у м. Вінницю, але про це ОСОБА_5 не розповідали. Коли вони їхали в с. Тростянець, він усвідомлював, що вони їдуть вчиняти злочин, але вважає, що умисел їх був направлений на вчинення хуліганства, тому саме так і потрібно кваліфікувати їх дії. Також ОСОБА_4 стверджував, що на досудовому слідстві він давав показання під тиском з боку працівників міліції.

Крім показань підсудного, потерпілих та свідків судом в судовому засіданні були досліджені також докази, які були зібрані під час досудового слідства і які також підтверджують винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, який йому інкриміновано.

Згідно акту судово-медичного обстеження №18 від 24.01.07 р. (а. с. 12)  та висновку експерта №43 від 12.02.07 р. (а. с. 34) в ОСОБА_7 виявлені легкі тілесні ушкодження - садно та крововилив на обличчі, які утворилися від дії твердого, тупого предмету можливо 23.01.07 р.

Згідно акту судово-медичного обстеження №17 від 24.01.07 р. (а. с. 13)   та висновку експерта №42 від 12.02.07 р. (а. с. 36)   в ОСОБА_6 виявлені легкі тілесні ушкодження - рани на голові, які утворилися від дії твердого, тупого предмету можливо 23.01.07 р.

Згідно висновку експерта №56 від 01.03.07 р. в ОСОБА_4 мав місце продовгуватої форми рубець в ділянці лівої сідниці, який виник після загоєння рани, належить до легких тілесних ушкоджень, яке могло виникнути понад чотири тижні до освідування тобто до 28.02.07 р. внаслідок дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути ніж, що підтверджує показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що він захищаючись від нападників одному із них наніс удар ножем в задню частину тазу.

Суд вважає, що показання потерпілих ОСОБА_6 про те, що нападники наносили їм тілесні ушкодження повністю узгоджуються з зазначеними  актами СМЕ та висновками експертів і спростовують показання підсудного ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що вони потерпілих не били, а лише захищалися від ОСОБА_6, в якого був ніж. Адже потерпіла ОСОБА_7, яка є жінкою похилого віку не становила для нападників жодної небезпеки, при цьому вони почали застосовувати насильство саме до неї, і чоловік її, почувши несамовитий крик переляканої дружини звісно кинувся їй на допомогу з  тими засобами, які в нього були під руками, тобто з кухонним ножем.

Як вбачається із протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 24.02.07 р. (а. с. 61) про те, що в подружжя ОСОБА_6, які є родичами ОСОБА_9, є дорогоцінна ікона, він дізнався від ОСОБА_9, тоді вони вирішили її викрасти, щоб потім продати, при чому вони обумовлювали, що мають здійснити напад з метою заволодіння зазначеною іконою, при цьому ОСОБА_3 повідомляв, що йому відомо, що в ОСОБА_4 був пістолет, а ОСОБА_9  надав ОСОБА_10 балончик з сльозогінним газом, вони розподілили ролі, згідно яких ОСОБА_9 мав сидіти в машині та слідкували, щоб не приїхала міліція, а ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нападуть на ОСОБА_6 та заволодіють іконою, для полегшення проникнення в помешкання ОСОБА_6 ОСОБА_9 повідомив як звати тітку та дядька. Коли на стук тітка відчинила двері, то ОСОБА_10 та ОСОБА_4 зайшли у помешкання, ОСОБА_7 почала кричати, ОСОБА_3 намагався затулити їй рот, ОСОБА_4 в цей час побіг у кімнату, але до нього вийшов чоловік, як потім стало відомо ОСОБА_3 ОСОБА_6, в якого в руках був ніж, ОСОБА_4 почав з ним битися, а ОСОБА_10 в цей час почав прискати із балончика з сльозогінним газом ОСОБА_6 в обличчя, а також в обличчя ОСОБА_7 Вже дорогою назад ОСОБА_4 йому розповів, що намагався вистрелити із пістолета, який був при ньому, але в нього вийшла осічка, тоді він наніс потерпілому прикладом декілька ударів по голові, а ОСОБА_6 наніс йому удар ножем в задню частину тазу.

Таким чином на досудовому слідстві ОСОБА_3 підтвердив, що між ним, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 була попередня домовленість на вчинення нападу на помешкання ОСОБА_6 з корисливого мотиву.

Як вбачається із протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_5  від 26.02.07 р. (а. с. 65) ОСОБА_3 давав аналогічні показання і стверджував, що вони всі, тобто він, ОСОБА_9  , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 домовлялися про вчинення нападу на потерпілих з метою заволодіння іконою, ОСОБА_5 під час цієї очної ставки частково підтверджував показання ОСОБА_3, стверджував, що про скоєння злочину вони домовились, коли приїхали в с. Тростянець, але на меті мали заволодіти грошима потерпілих, а не іконою. Аналогічні показання ОСОБА_5 дав  02.03.07 р. в якості обвинуваченого (а. с. 90). Тобто на досудовому слідстві  ОСОБА_5 підтвердив, що між ним та іншими учасниками нападу була попередня домовленість на вчинення саме злочинних дій відносно подружжя ОСОБА_6 і на меті було заволодіння матеріальними цінностями останніх.

Згідно протоколу очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 від 02.03.07 р. (а. с. 84) ОСОБА_7 підтвердила свої показання, які давала раніше в якості потерпілої та наполягала, що всі троє нападників були в шапочках чи панчохах натягнутих до підборіддя, і всі троє наносили їй тілесні ушкодження, а коли вийшов чоловік, то двоє кинулися до нього, а з третім вона  продовжувала боротися.

На очній ставці між ОСОБА_6 та ОСОБА_3  (а. с. 82) потерпілий ОСОБА_6 повідомляв, що коли він, почувши крик дружини,  вийшов, то побачив, що її били троє невідомих осіб, які були всі одягнуті в шапочки чи панчохи, обтягнуті до підборіддя, а коли він крикнув до них, то двоє невідомих підбігли до нього, один із них приснув йому в очі сльозогінним газом, після чого двоє невідомих почали наносити йому удари якимось предметом по голові, а  жінка в цей час боролася з третім нападником.

Як вбачається із протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_4 від 04.03.07 р.  (а. с. 91) ОСОБА_4 на досудовому слідстві стверджував, що йому та ОСОБА_3  ОСОБА_9 розповів про те, що в його дядька в с. Тростянець Тиврівського району є старовинна ікона, за яку ОСОБА_9 пропонували великі гроші, вони всі разом, він, ОСОБА_9  , ОСОБА_3 та ОСОБА_10  відправилися на викраденому автомобілі в село до ОСОБА_6 з метою їх залякування, при цьому в нього був з собою пневматичний пістолет, по дорозі ОСОБА_9  віддав ОСОБА_10 балончик  із сльозогінним газом, а також трап'яні шапки. ОСОБА_9 показав, де живуть ОСОБА_6, та сказав, як їх звати, він, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 одягнули маски та пішли до оселі. ОСОБА_3 постукав у двері, на запитання жінки, кого йому потрібно відповів, що «дядька ОСОБА_8». Коли жінка відкрила двері, ОСОБА_3 штовхнув її і першим зайшов до помешкання, а за ним зайшли і вони з ОСОБА_10 Коли ОСОБА_3 тримав жінку до них вийшов чоловік з ножем, наніс ОСОБА_4 удар ножем в задню частину тазу, а ОСОБА_10 приснув чоловікові в очі із балончика, після чого вони вибігли на вулицю.

Ці показання ОСОБА_4 частково узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на досудовому слідстві. В цілому суд вважає, що ОСОБА_4 приховував істину і під час досудового слідства  і в суді, розповідаючи події в найбільш вигідному для нього сенсі. Так на досудовому слідстві ОСОБА_4 стверджував, що метою їх поїздки було залякування потерпілих, що в нього при собі був пістолет,  в суді показав, що ніякого пістолету в нього не було, вони не одягали ніяких масок на обличчя, показував, що він не наносив потерпілому ніяких ударів, а сам отримав удар ножем. Як свідок ОСОБА_4 заперечив, що вони взагалі заходили в помешкання потерпілих ОСОБА_6, стверджував, що всі події 23.01.07 р. відбувалися на ґанку. Однак такі показання ОСОБА_4 спростовуються показаннями потерпілих, які під час досудового слідства і в суді давали послідовні, логічні показання, в яких повністю викривали нападників,  в обох потерпілих виявлені тілесні ушкодження на життєво важливому органі - на голові, що свідчить про вчинення насильницьких дій щодо них нападниками. Крім того ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не заперечували того, що вони всі троє разом з ОСОБА_4 заходили в помешкання потерпілих і всі події розгорталися в будинку, а не ґанку, як це стверджує ОСОБА_4

 Таким чином і ОСОБА_3, і ОСОБА_4, і ОСОБА_5 на досудовому слідстві детально розповідали про обставини, мотиви та мету скоєння нападу на ОСОБА_6, однак в судовому засіданні давали інші показання, стверджуючи, що в них не було умислу нападати на ОСОБА_6, а вони хотіли лише залякати потерпілих без будь-якої мети.

Суд вважає ці показання підсудного ОСОБА_5, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вони давали в ході судового слідства, неправдивими, даними з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину з наступних підстав.

Так об'єктивні дії підсудного ОСОБА_5, засуджених  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчать про намір напасти на подружжя престарілих людей, саме тому вони з'явилися до помешкання потерпілих  в пізній час в темну пору доби, вони постукали та позвали ОСОБА_6, при цьому назвали його «дядько ОСОБА_8», тобто так, як зазвичай звуть добре знайому людину. Після того, як потерпіла ОСОБА_7 відчинила двері будинку, вони всі втрьох зайшли до помешкання потерпілих та одразу застосували насильство до ОСОБА_7, наносячи їй удари в обличчя, що підтверджується як показаннями самої потерпілої, так і висновком експертизи, згідно якого в ОСОБА_7 були виявлені  тілесні ушкодження - садно та крововиливи на обличчі. Таким чином ствердження свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що вони хотіли лише налякати потерпілих і вчинити хуліганські дії не підтверджується нічим крім їх показань, які вони давали в суді, але ці показання не узгоджуються з іншими доказами, зібраними по справі під час досудового та судового слідства, тому суд вважає їх неправдивими, даними з метою применшити свою участь у скоєнні злочину.

Таким чином аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 у скоєнні  розбійного нападу  з метою заволодіння майном на подружжя ОСОБА_6, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я та з проникненням в житло.

Дії ОСОБА_5  досудовим слідством вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням в житло.

         При визначені  виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують  покарання.

Судом враховано, що підсудний ОСОБА_5 ніде не працював до затримання, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, був засуджений за скоєння тяжких умисних корисливих злочинів, скоїв умисний злочин в період умовно-дострокового звільнення від покарання (а.с. 106), що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, за місцем проживання характеризується позитивно (а. с. 110), на обліку у Вінницькій психоневрологічній лікарні ім. ак. Ющенко та Вінницькому обласному наркодиспансері не перебуває ( а. с. 107, 108).

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5,   суд вважає вчинення злочину щодо осіб похилого віку.

Пом'якшуючих обставин судом не встановлено.

За таких обставин та враховуючи ставлення підсудного до скоєного, зокрема те, що він вину повністю не визнав, в скоєному не розкаявся, шкоду не відшкодував, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_5 неможливо без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією всього належного на праві приватної власності йому майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. 323, 324 КПК України та ст.  65 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді семи років шести місяців позбавленні волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності йому майна в дохід держави.

Відповідно до ст. 71 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 12.11.2003 р. та остаточно призначити покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності йому майна в дохід держави.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання, тобто з  08.11.2008 р. 

         Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді взяття під варту до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а підсудним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя: