Справа 22ас/1206                                                 Головуючий у суді 1 інст.-.Колупаєв В.В.

Категорія 26                                                          Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА Іменем   України

21 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого худді Франовської К.С. суддів : Товянської О.В.

Павицької Т.М.

при секретарі: Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного де­партаменту України з питань виконання покарань про перерахунок пенсії

за апеляційною скаргою Державного департаменту України з питань ви­конання покарань

на постанову Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 23 лютого 2006 року, -

встановив :

В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позо­вом, посилаючись на те, що при звільненні зі служби йому невірно обрахували стаж для визначення розміру надбавки за вислугу років - 35%, тобто не врахували строкову військову службу. Із врахуванням цього періоду надбавка повинна скла­дати 40%. Просив стягнути заборгованість, яка виникла в зв'язку із неправильним нарахуванням в сумі 1981,30грн., зобов'язати провести перерахунок розміру при­значеної пенсії, встановити її щомісячний розмір - 1017,18грн. та відшкодувати заподіяну такими неправомірними діями моральну шкоду в сумі 1000грн.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 23 лютого 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто із Державно­го департаменту України з питань виконання покарань 1981,30грн. заборгованос­ті по виплаті пенсії, 500грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та зо­бов'язано Державний департамент України з питань виконання покарань провес­ти з 01.01.2005 року перерахунок розміру щомісячної пенсії ОСОБА_1 та виплачувати йому в розмірі 1017,18грн. до внесення змін у чинне пенсійне зако­нодавство.

В апеляційній скарзі Державний департамент України з питань виконан­ня покарань ставить питання про скасування постанови та відмові ОСОБА_1 у позові. Такий порядок визначення стажу для нарахування вислуги років ви­значено Інструкцією про порядок обчислення стажу для виплати відсоткової над­бавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи № 97 від 24.05.2000 року. Тому вимоги позивача безпідстав­ні.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено, що позивач з травня 1974р. по травень 1976 року проходив службу у Збройних Силах СРСР.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, війсь­ковослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей (із подальшими змі­нами) установлено, що для призначення пенсій до вислуги років зараховується військова служба в Збройних Силах України,...дійсна військова служба у Радянсь­кій Армії колишнього СРСР...

Суд першої інстанції правильно визнав, що спірні правовідносини регулю­ються вказаною постановою.

А тому є обґрунтованим висновок, що призначенням відсоткової надбавки за вислугу років у розмірі встановленому Інструкцією про порядок обчислення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і нача­льницького складу кримінально-виконавчої системи № 97 від 24.05.2000 року, яка не передбачає зарахування цього періоду у вислугу років, права позивача по­рушені.

Ця Інструкція на порушення вимог Указу Президента України «Про держа­вну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів вико­навчої влади» не пройшла державну реєстрацію у Міністерстві юстиції, а тому не може бути застосована при вирішенні даного спору.

Суд першої інстанції правильно застосував матеріальний закон в цій части­ні і постановив законне і обґрунтоване рішення.     

Проте Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача 500грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач керувався відомчим нормативним актом, а тому його вини у не­обхідності проведення перерахунку пенсії позивачу Апеляційний суд не вбачає.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовід­носини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задово­лення позову в цій частині немає.

В зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди і постановляє про відмову у позові в цій частині.

В решті постанова відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державного департаменту України з питань виконання покарань задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської об­ласті від 23 лютого 2006 року в частині відшкодування на користь ОСОБА_1 з Державного департаменту України з питань виконання покарань 500грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати і постановити про відмову в позові в цій частині. В решті постанову залишити без зміни.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністратив­

ного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим

рішення Апеляційного суду.