ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 р.
| № 17/67-40/339-36/214 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Владимиренко С.В. |
суддів: | Шевчук С.Р., |
Мележик Н.І. |
розглянув касаційну скаргу | Дочірнього підприємства "Українська пивна компанія" спільного підприємства у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. |
у справі | №17/67-40/339-36/214 господарського суду м. Києва |
за позовом | Дочірнього підприємства "Українська пивна компанія" спільного підприємства у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Група МДМ" |
про | визнання недійсним договору суборенди обладнання б/н від 02.01.2002р., |
за участю представників:
- позивача: Паніна В.В., дов. №115-юр. від 05.10.2006р.,
- відповідача: Іжевський Л.В., дов. №411 від 19.05.2006р.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2005р. позивач - Дочірнє підприємство "Українська пивна компанія" спільного підприємства у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Група МДМ" про визнання недійсним з моменту підписання договору суборенди обладнання б/н від 02.01.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група МДМ" та Дочірнім підприємством "Українська пивна компанія" спільного підприємства у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія", з проханням винести рішення, яким повернути сторін в стан, який існував до моменту підписання договору суборенди б/н від 02.01.2002р. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуваний договір не містить істотних умов договору оренди, передбачених ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо порядку використання амортизаційних відрахувань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов’язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна; а Смотров В.В. на дату підписання договору не був директором підприємства та не мав повноважень на його підписання.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2005р. у справі №17/67 (суддя Кролевець О.А.) припинено провадження у справі на підставі п.п.1-1 ст.80 ГПК України внаслідок відсутності предмету спору, оскільки оскаржуваний договір суборенди обладнання від 02.01.2002р. є за своєю природою договором про надання послуг, а відповідно до ст.59 ЦК УРСР може бути визнаний недійсним лише на майбутнє. При прийнятті цієї ухвали суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваний договір припинив свою дію 31.12.2002р., доказів продовження сторонами цього договору на наступний термін суду не надано.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2005р. у справі №17/67 (колегія суддів у складі головуючого Брайка А.І., суддів Бившевої Л.І., Розваляєвої Т.С.) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська пивна компанія" спільного підприємства у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" задоволено частково, скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 23.02.2005р. у справі №17/67, справу передано на розгляд господарському суду м. Києва. Постанова мотивована тим, що між сторонами не було досягнуто згоди зі спірних питань, що зумовило звернення позивача до суду, а також не врегулювання цих питань в процесі розгляду справи.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2006р. у справі №17/67-40/339-36/214 (суддя Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову відмовлено повністю у зв’язку з тим, що оскаржуваний договір є неукладеним та таким, що не породжує для сторін прав та обов’язків, оскільки з нього та додатку №1 до нього вбачається недосягнення між сторонами згоди щодо порядку використання амортизаційних відрахувань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов’язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача та визнати недійсним договір суборенди обладнання б/н від 02.01.2002р., посилаючись в обґрунтування поданої скарги на недослідження місцевим господарським судом належним чином фактичних обставин прийому-передачі обладнання за договором, встановлення судом без належних підстав факту передачі обладнання за договором позивачу; ненадання судом оцінки правомірності факту укладання оскаржуваного договору, підписання додатку №1 до вказаного договору та акту прийому-передачі обладнання уповноваженою особою позивача, факту розбіжностей в розмірі вартості обладнання між пунктом 1.1 зазначеного договору, додатку №1 до нього та акту прийому-передачі обладнання до цього договору, що також свідчить, на думку позивача, про недійсність спірного договору.
Не погодився з прийнятим судовим рішенням у частині визнання договору суборенди неукладеним й відповідач, який звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просив змінити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав не укладення договору суборенди обладнання від 02.01.2002р., визнати вказаний договір укладеним та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. у справі №17/67-40/339-36/214 (колегія суддів у складі головуючого Кондес Л.О., суддів Куровського С.В., Михальської Ю.Б.) апеляційну скаргу ДП "Українська пивна компанія" спільного підприємства у формі АТ "Українська пивна компанія" на рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2006р. у справі №17/67-40/339-36/214 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група МДМ" на рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2006р. у справі №17/67-40/339-36/214 задоволено, рішення господарського суду м.Києва від 14.06.2006 у справі №17/67-40/339-36/214 залишено без змін.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний договір є неукладеним, оскільки даний договір може вважатися неукладеним, коли з наявних документів неможливо зрозуміти, про що саме домовились сторони; досягнуті домовленості неможливо виконати саме через невизначеність умов і вимог щодо однієї з сторін, тобто договір не містить ознак угоди відповідно до ст.41 ЦК УРСР. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначала, що стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не може бути застосована до спірних правовідносин сторін, оскільки вони не передбачили можливість застосування в їхніх правовідносинах норм спеціального закону, яким є Закон України "Про оренду державного та комунального майна".
Як зазначає апеляційний господарський суд, оскаржуваний договір виконувався сторонами, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання, рішенням господарського суду м. Києва від 14.09.2004р. у справі №40/355, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2004р., та рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2004р. у справі №35/759-03 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р., у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції не прийняла до уваги довідку позивача про відсутність обладнання, переданого за актом прийому-передачі майна, на балансовому та позабалансовому рахунках позивача та твердження позивача щодо підписання спірного договору з боку його не уповноваженої особи як на підставу недійсності договору.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. у справі №17/67-40/339-36/214 Дочірнє підприємство "Українська пивна компанія" спільного підприємства у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного господарського суду м. Києва від 10.10.2006р. у справі №17/67-40/339-36/214 та постановити нове рішення, яким визнати договір поставки від 02.01.2002р. недійсним.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на порушення та невірне застосування при винесенні оскарженого судового акту положень ст.ст.63, 241 Цивільного кодексу УРСР, приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Зокрема, скаржник вказує на те, що при винесенні оскарженої постанови апеляційним судом не було враховано факту підписання оскаржуваного договору не уповноваженою на те особою, факту суттєвих розбіжностей в розмірі вартості обладнання, яке є предметом спірного договору, не надано належної оцінки акту прийому-передачі обладнання б/н та б/д без врахування його складання на виконання вимог п.1.3 спірного договору, який не містить посилань на акт прийому-передачі.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 02.01.2002р. між позивачем (суборендарем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір суборенди обладнання, згідно п.1.1 якого орендар зобов’язується передати суборендареві у користування обладнання, перелік якого додається в Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Загальна балансова вартість обладнання складає 11215,52грн., в т.ч. ПДВ на суму 18535,92грн.
Згідно пунктів 1.2 та 1.3 даного договору обладнання, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні Орендаря згідно договору оренди від 01.08.2001р., який укладений між Орендарем та ЗАТ "БАН" (орендодавцем). Орендар має право надавати дане обладнання в суборенду на підставі п.2.2.5 договору оренди від 01.08.2001р. між орендарем та ЗАТ "БАН" та письмової згоди орендодавця.
Відповідно до п.2.2 даного договору передача обладнання в суборенду здійснюється за відповідним актом прийму-передачі, де має бути зазначений стан обладнання, що передається в суборенду.
На підставі матеріалів справи суд апеляційної інстанцій встановив, що суборендодавець (відповідач) передав, а суборендар (позивач) прийняв обладнання згідно переліку, що відповідає додатку №1 до договору згідно акту прийму-передачі обладнання.
Відповідно до п.7.1 даного договору строк дії договору встановлений з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2002р.
Разом з цим, судами не було враховано наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При вирішенні спору по суті судом апеляційної інстанції зазначено про неприйняття до уваги посилань позивача на підписання спірної угоди неуповноваженою на те особою, як на підставу недійсності договору, у зв’язку з прийняттям позивачем обладнання за спірним договором з посиланням на судові рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2004р. у справі №40/355, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2004р., рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2004р. у справі №35/759-03 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вирішуючи даний спір по суті суди попередніх інстанцій фактично не надали юридичної оцінки наявності у директора позивача - Смотрова В.В. права на підписання зазначеної спірної угоди у якості директора позивача та не з’ясували, хто був директором на момент укладення спірного договору, тобто не надали оцінки правовому положенню особи, що підписала спірний договір та прийняла в суборенду обладнання згідно такого договору, що є суттєвим для вирішення спору.
Суди попередніх інстанцій не з’ясовано наявність у орендаря права надати спірне обладнання в суборенду відповідно до п.2.2.5 договору оренди від 01.08.2001р. між орендарем та орендодавцем (ЗАТ "БАН"), відсутньому в матеріалах справи, а також наявність письмової згоди орендодавця (ЗАТ "БАН") на суборенду спірного обладнання. Не досліджено й не надано оцінки судами й факту суттєвих розбіжностей в розмірі вартості обладнання, яке є предметом спірного договору, зазначеного в акті прийому-передачі обладнання б/н та б/д.
Однак, суд вказаних обставин не перевіряв і оцінки не дав, чим порушив вимоги ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.
Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не дав оцінки вищенаведеним доводам позивача щодо підстав заявлених позовних вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосування попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 п.3, 11110–11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська пивна компанія" спільного підприємства у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2006р. у справі №17/67-40/339-36/214 скасувати.
3. Справу №17/67-40/339-36/214 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів.
Головуючий | С. Владимиренко |
Судді: | С. Шевчук |
Н. Мележик |