ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
01 лютого 2007 р. |
№ 25/46 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого, судді суддів |
Козир Т.П., Владимиренко С.В., Кота О.В., |
|
розглянувши касаційну скаргу |
товариства з обмеженою відповідальністю “Готель Асторія” |
|
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року у справі № 25/46 |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи -ОСОБА_1. (далі -СПД ОСОБА_1.) |
|
До за участю 3-іх осіб |
товариства з обмеженою відповідальністю “Готель Асторія” СПД ОСОБА_2. СПД ОСОБА_3. СПД ОСОБА_4. |
|
Про |
визнання частково недійсним договору, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 10789,67 грн. |
за участю представників:
позивача - ОСОБА_5.;
відповідача -Павлюк Л.М.,
третіх осіб -не з'явилися;
встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2006 року (суддя Чередко А.Є.) визнано недійсним п. 6.3 розділу 6 договору оренди №НОМЕР_2, укладеного між СПД ОСОБА_1. та ТОВ "Готель Асторія" щодо права орендодавця на дострокове одностороннє розірвання договору; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року (судді Науменко І.М., Білецька Л.М., Голяшкін О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2006 року скасовано частково і викладене в іншій редакції, а саме: визнано недійсним п. 6.3 розділу 6 договору оренди №НОМЕР_1, укладеного між СПД ОСОБА_1. та ТОВ "Готель Асторія" щодо права орендодавця на дострокове одностороннє розірвання договору; стягнуто з ТОВ "Готель Асторія" на користь СПД ОСОБА_1. збитки в сумі 117 000 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
ТОВ "Готель Асторія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 9 вересня 2002 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди № 49 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1., якого орендодавець надав, а орендар прийняв у користування нежитлове приміщення в м. Дніпропетровськ по пр. К.Маркса, 66 для використання під магазин.
Пунктом 2.1. договору встановлено строк дії договору з 11 вересня 2002 року по 31 вересня 2007 року.
Згідно Акту №НОМЕР_2 та Акту № НОМЕР_3 орендодавець передав орендарю нежитлові приміщення спочатку площею 41кв.м., а потім площею 100 кв.м.
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що орендодавець має право розірвати договір оренди достроково у односторонньому порядку у випадку, якщо орендар: користується приміщенням не у відповідності з умовами договору; навмисно погіршує стан приміщення; не вніс орендну плату на протязі одного місяця з дня закінчення строку платежу; у випадку відведення ділянки, на якій розташоване орендоване приміщення для державних або суспільних потреб; без пояснення причин, повідомивши орендаря письмово за один місяць.
Так, ст. 162 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним під час укладення договору, встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Розірвання в односторонньому порядку договору є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, оскільки в силу ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з угод.
Норма ст. 162 ЦК УРСР є імперативною, а чинне на час укладення договору законодавство України не передбачало права сторони зобов'язання на односторонню відмову від зобов'язання або розірвання договору. Навпаки, ст. 269 ЦК УРСР був встановлений певний спосіб захисту порушеного права орендодавця у випадку не отримання орендної плати від орендаря -шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору.
Отже умови п. 6.3. договору не відповідають вимогам ст.ст. 162, 269 ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
За ст. 60 ЦК УРСР, недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.
Виходячи з викладеного, господарські суди підставно прийшли до висновку про недійсність лише п. 6.3. Договору.
Вимоги позивача полягали також у зобов'язанні відповідача як власника орендованого приміщення за договором усунути перешкоди та поновити виконання умов договору оренди № НОМЕР_2. із вселенням позивача до орендованих приміщень.
Місцевим господарським судом встановлено, що орендні правовідносини припинилися між сторонами ще у березні 2003 року. Так, 4 березня 2003 року орендодавець направив орендарю лист за НОМЕР_4 про дострокове одностороннє розірвання договору згідно п. 6.3. договору у зв'язку із несплатою орендної плати протягом місяця після закінчення строку платежу, а саме за лютий 2003 р. у сумі 3750,00 грн., і орендар листом від 18 квітня 2003 року фактично погодився з розірванням договору звернувшись до орендодавця з проханням про відшкодування здійснених витрат на ремонт орендованого приміщення у сумі 39631,00 грн., у зв'язку із розірванням договору.
Отже, місцевим господарським судом дано оцінку діям відповідача та встановлено наявність його згоди на розірвання Договору в квітні 2003 року, що є фактичним припинення орендних правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК УРСР, зобов'язання припиняється угодою сторін.
З огляду на припинення між сторонами орендних правовідносин, судом першої інстанції підставно встановлено, що у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимог щодо зобов'язання відповідача виконувати умови Договору та вселення позивача до орендованого за договором приміщення.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 10789,67 грн., які становлять витрати на ремонт орендованого приміщення, судом обґрунтовано визнано безпідставними оскільки порядок відшкодування здійснених поліпшень орендованого майна врегульований ст. 272 ЦК УРСР та п. 6.1. договору.
Обґрунтовано визнано судом першої інстанції безпідставними позовні вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 117000,00 грн., які розраховані позивачем виходячи із суми орендної плати по договору суборенди, який укладено позивачем з ПП ОСОБА_6 01.01.2003 р., а саме суборенди частини нежитлового приміщення, яке передано позивачу в оренду за спірним договором.
Так, місцевим господарським судом встановлено погодження позивача на припинення орендних правовідносин з відповідачем. Крім того, враховуючи приписи ст. 623 ЦК України позивачем не було надано доказів щодо вжиття заходів спрямованих на одержання орендної плати від ПП ОСОБА_6
Місцевим господарським судом дано повну оцінку обставинам справи, зокрема вимогам позивача щодо стягнення збитків у сумі 117 000 грн. та підставно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В порушення вимог ст.ст. 43, 105 Господарського процесуального кодексу України Дніпропетровський апеляційний господарський суд не спростував доводів суду першої інстанції щодо підстав стягнення з ТОВ "Готель Асторія" збитків у сумі 117 000 грн., неправильно застосував закони та інші нормативно-правові акти.
Відтак, скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині є не обґрунтованим та безпідставним.
За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року в частині стягнення 117 000 грн. збитків підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2006 року - залишенню в силі, як законне та обґрунтоване.
Разом з тим, ТОВ "Готель Асторія" подана заява про поворот виконання постанови апеляційного господарського суду.
Враховуючи те, що постанова апеляційної інстанції набрала чинності та на її виконання місцевим судом видано накази від 3 серпня 2006 року, касаційна інстанція вважає за необхідне доручити здійснити поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року за умови подання відповідної заяви та доказів виконання вказаної постанови згідно вимог, передбачених ст. 122 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 122 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Готель Асторія” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року у справі № 25/46 скасувати в частині стягнення з ТОВ "Готель Асторія" на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 117 000 грн. збитків. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2006 року залишити без змін.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області розглянути заяву ТОВ "Готель Асторія" про поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року.
Головуючий суддя Т. Козир
судді С. Владимиренко
О. Кот