ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 р.
| № 12/294 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Владимиренко С.В., |
суддів: | Шевчук С.Р., |
Мележик Н.І. |
розглянув касаційну скаргу | Дочірнього підприємства “Фортесіа” |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. |
у справі | №12/294 господарського суду Полтавської області |
за позовом | Дочірнього підприємства “Фортесіа” |
до | Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” |
про | стягнення грошових коштів, |
за участю представників:
- позивача: Рибін В.В. (дов. б/н від 11.04.2006р.);
- відповідача: Ковальчук О.М. (дов. №14/03-31 від 28.12.2006р.)
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2004 року позивач –ДП "Фортесіа" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” про стягнення 23596712,33 грн. заборгованості за простими векселями №№763311448608, 763311448610, 763311448611, 763311448666, емітованих 13.10.2000р. зі строком платежу "за пред’явленням" за місцем платежу у Кременчуці та 6% річних у розмірі 3596712,33 грн. Позивач зазначив, що він є законним власником придбаних за договором купівлі-продажу №Т-07/10/4 від 07.10.2004р. зазначених простих векселів, а відтак з врахуванням положень Уніфікованого закону про переказний та простий вексель позивач як векселедержатель вимагає стягнення заборгованості за цими векселями.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.06.2006р. у справі №12/294 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” на користь Дочірнього підприємства “Фортесіа” 23596712,33грн., 1700грн. витрат по сплаті державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі №12/294 (колегія суддів у складі головуючого Зеленіної Н.І., суддів Фаловської І.М., Швеця В.О.) апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” на рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2006р. у справі №12/294 задоволено повністю. Рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2006р. у справі №12/294 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства “Фортесіа” до закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” відмовлено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства “Фортесіа” на користь закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” 12750грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги та зобов’язано місцевий господарський суд видати наказ.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Дочірнє підприємство "Фортесіа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та надало пояснення до неї, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі №12/294 та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2006р. у справі №12/294, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта" просить відмовити ДП "Фортесіа" в задоволенні касаційної скарги, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі №12/294 залишити в силі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні постанови, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, між АТ “Укртатнафта” та ДП НВО “Либідь” (правонаступником якого є ДП “Укррезерв”, м. Київ, вул. Пестеля, 4) були укладені договори про надання послуг по переробці нафти, а саме: договір №521 від 10.03.2000р. з додатковими угодами та договір №800 від 13.06.2000р. з додатковими угодами, за якими АТ „Укртатнафта” зобов’язалось переробити надану ДП „НВО „Либідь” нафтову сировину та передати вироблені нафтопродукти останньому у кількості згідно балансу переробки, який відображено у додаткових угодах до вказаних договорів.
На виконання умов вказаних договорів ДП "НВО "Либідь" відповідно до додаткових угод передало на переробку нафту в кількості, передбаченій в додаткових угодах, а саме: за договором №521 від 10.03.2000р. надано на переробку 84057т нафти, з якої вироблено нафтопродукти у наступній кількості: Бензин А-76 –20033,110т, Бензин А-92 –981,140т, Дизпаливо –26057,670т, Мазут М-100 –32782,230т; за договором №800 від 13.06.2000р. надано на переробку 194596т нафти, з якої вироблено нафтопродукти у наступній кількості: Бензин А-76 –44757,080т, Бензин А-92 –3891,920т, Дизпаливо –60324,760т, Мазут М-100 –75892,440т.
Крім того, на договір № 800 від 13.06.2000р. згідно актів приймання-передачі передавались з інших договорів наступні нафтопродукти: Бензин А-76 –3039,165т, Бензин А-92 –509,950т, Дизпаливо –2673,041т.
На виконання умов зазначених договорів АТ "Укртатнафта" здійснило часткове відвантаження ДП "НВО "Либідь" нафтопродуктів за договорами №521 від 10.03.2000р. та №800 від 13.06.2000р. згідно відвантажувальних відомостей.
Поряд з цим, ДП „НВО „Либідь” здійснювало передачу нафтопродуктів на терміналах АТ „Укртатнафта” третім особам згідно актів приймання-передачі нафтопродуктів з договорів №521 від 10.03.2000р. та №800 від 13.06.2000р.
Після здійсненого відвантаження та передачі нафтопродуктів на терміналах АТ „Укртатнафта” за договорами №521 від 10.03.2000р. та №800 від 13.06.2000р. знаходилися залишки нафтопродуктів: Бензину А-76 45012,493т, Бензину А-92 –4183,010т, Дизпалива - 28310,827т, Мазуту М-100 –54783,438т.
30.09.2000р. по акту прийому-передачі ДП "НВО "Либідь" здійснило на користь Держкомрезерву України передачу нафтопродуктів за договорами №521 від 10.03.2000р. та №800 від 13.06.2000р., за результатами якої Держкомрезерв України направив листа АТ „Укртатнафта” про переведення вказаних нафтопродуктів на окремий код відвантаження.
28.11.2000р. зазначеним нафтопродуктам присвоєно код відвантаження №7100.
ДП "НВО "Либідь" передало на термінал АТ “Укртатнафта” залишки виготовлених нафтопродуктів за договорами №521 від 10.03.2000р. та №800 від 13.06.2000р. Держкомрезерву України, який, в свою чергу, розпоряджався цими нафтопродуктами, здійснював їх продаж та відвантаження третім особам.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що за досягнутою між АТ “Укртатнафта” та ДП НВО “Либідь” у жовтні 2000р. домовленістю про викуп АТ “Укртатнафта” у ДП НВО “Либідь” залишків нафтопродуктів за договорами №521 від 10.03.2000р. та №800 від 13.06.2000р., а саме: Бензин А-76 –45464,175т, Бензин А-92 –4183,010т, Дизпаливо –28860,102т, Мазут М-100 –55811,170т, ДП "НВО "Либідь" не мало змоги ними розпоряджатись та передати АТ "Укртатнафта", оскільки ці залишки нафтопродуктів за вказаними договорами передані Держкомрезерву України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач підготував та підписав зі своєї сторони договір №860 від 13.10.2000р. на загальну суму 232517518,98грн., умовами якого передбачено, що АТ "Укртатнафта” зобов’язується сплатити вартість невідвантажених нафтопродуктів, вироблених згідно з договорами №521 від 10.03.2000р. та №800 від 13.06.2000р., шляхом надання 79 простих векселів на суму 232517518,98грн.
Підписаний проект договору №860 від 13.10.2000р., Угода №1 до договору №860 від 13.10.2000р., Реєстр векселів (додаток до договору), які передаються АТ “Укртатнафта” в оплату за нафтопродукти ДП НВО “Либідь” по договору №860 від 13.10.2000р., акт прийому-передачі нафтопродуктів по договору №860 від 13.10.2000р., акт прийому-передачі векселів та векселі в кількості 79шт. на суму 232517518,98грн., а саме: 13 векселів з №763311448164 по №763311448176 номінальною вартістю 5000000грн. кожний на загальну суму 65000000грн.; 12 векселів з №763311448601 по №763311448612 номінальною вартістю 5000000грн. кожний на загальну суму 60000000грн.; 1 вексель № 763311448666 номінальною вартістю 5000000грн.; 25 векселів з №763311448613 по №763311448637 номінальною вартістю 3000000грн. кожний на загальну суму 75000000грн.; 27 векселів з №763311448638 по №763311448664 номінальною вартістю 1000000грн. кожний на загальну суму 27000000грн.; 1 вексель №763311448665 номінальною вартістю 517518,98грн., були передані ДП НВО “Либідь”, серед яких значаться векселі, на які посилається позивач.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що підписаний примірник договору №860 від 13.10.2000р., інші вищевказані документи на адресу відповідача направлені не були, що позбавило можливості АТ “Укртатнафта” відобразити в бухгалтерському обліку вказану господарську операцію.
АТ “Укртатнафта” звернулося до ДП НВО “Либідь” із запитом №14/04-1145 від 26.10.2001р. стосовно наявності у останнього векселів, переданих по договору №860 від 13.10.2000р. На зазначений запит відповідач отримав відповідь №1944 від 30.10.2001р. про ненадходження векселів в бухгалтерію підприємства. Також відповідач листом №14/02-1059 від 21.08.2003р. звертався і до ДП “Укррезерв”, правонаступника ДП НВО “Либідь”, з вимогою про повернення векселів, оскільки, договір №860 від 13.10.2000р. не укладений і векселя знаходяться у останнього безпідставно або повідомити про місцезнаходження векселів. Відповіді на вказаний лист не надходило.
На підставі документів і матеріалів, які необґрунтовано відхилені судом першої інстанції в якості доказів передачі ДП “НВО “Либідь” Держкомрезерву нафтопродуктів, в оплату або в забезпечення відвантаження яких видавались ці векселі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неукладення угоди між АТ „Укртатнафта” та ДП НВО “Либідь”, за якою позивач має розрахуватися векселями за отримані від ДП НВО “Либідь” товари, виконані роботи, надані послуги.
Адже статтею 21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” (в редакції станом на 13.10.2000р.) передбачено, що порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, в абз.3. п.1 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України “Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків” №528 від 10.09.1992р. (в редакції станом на 13.10.2000р.) встановлено, що векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.
Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір №860 від 13.10.2000р., який передбачає видачу векселів не для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, а як забезпечення відвантаження в майбутньому нафтопродуктів, суперечить вимогам зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України №528 від 10.09.1992р. “Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків”.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду правомірно дійшла обґрунтованого висновку, що зазначена угода фактично не укладена, й векселі були видані з порушенням зазначеної норми, отже, є безтоварними, і, відтак, оплаті не підлягають.
Суд апеляційної інстанції встановив, що документи, які відображають передачу векселів від АТ “Укртатнафта” до ДП “НВО “Либідь”, у тому числі і векселі, відповідачу не поверталися, а відносно факту отримання векселів ДП НВО “Либідь” заперечувало, в серпні 2003р. АТ “Укртатнафта” опублікувало в газеті “Урядовий кур’єр” №157 від 23.08.2003р. та в “Українській інвестиційній газеті” №34 (412) (додаток №17) від 26.08.2003р. оголошення про втрату 79 простих векселів із застереженням усіх, хто має намір придбати векселі, а також тих, у кого вони знаходяться, що законним власником цих векселів є лише АТ “Укртатнафта”, усі інші особи є незаконними держателями.
При цьому враховуючи наявність набравшого законної сили рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 17.10.2003р. у цивільній справі №2-6684/03р., яким визнано втраченими зазначені прості векселя, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 35 ГПК України, правомірно врахував при прийнятті оскаржуваної постанови факти, які встановлені районним судом та мають значення для вирішення даного спору.
Згідно преамбули Закону України "Про обіг векселів в Україні” цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про обіг векселів в Україні” платіж за втраченим векселем може бути здійснений за умови встановлення права власності на нього в порядку, визначеному законом.
Враховуючи вищевикладене, зазначені приписи закону, не враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення, неправильними є висновки місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача по здійсненню відповідачем оплати по визнаним втраченими вказаним векселям, придбаним позивачем за договором купівлі-продажу №Т-07/10/4 від 07.10.2004р. та актом №1 прийому-передачі простих векселів до вказаної угоди без зазначення дати його складання, зі стягненням з відповідача 6% річних за прострочення платежу за вказаними векселями. Тоді як суд апеляційної інстанції, правильно враховуючи вищевикладене, зазначені приписи закону, прийняте Автозаводським районним судом м. Кременчук Полтавської області рішення у цивільній справі №2-6684/03р., прийняту господарським судом м. Києва ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство у справі №43/99 та приписи п.4 ст.12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не припустив порушень норм матеріального та процесуального права та прийняв законну та обґрунтовану постанову у даній справі.
Отже, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не можуть вплинути на висновок суду з предмету спору, а тому відхиляються.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що наведені скаржником доводи в касаційній скарзі стосуються оцінки доказів, тоді як оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги внаслідок правильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі №12/294.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Фортесіа” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі №12/294 залишити без змін.
Головуючий | С. Владимиренко |
Судді: | С. Шевчук |
Н. Мележик |