Справа № 11 а-417 Головуючий у 1 -інстанції Іонніков В.М.
Категорія ст. 187 ч.З КК України Доповідач Романов О.В.
УХВАЛА Іменем України
20 червня 2006 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого : Романова О.В.
суддів: Гузовського О.Г., Слісарчука Я.А.
з участю прокурора: Сичевського В. А.
засудженого: ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
законного представника: ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_3 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від ЗО листопада 2005 року, яким:
ОСОБА_5, АДРЕСА_1, не судимого,-
засуджено за ст. 187 ч.З КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід ОСОБА_5 змінений з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
ОСОБА_1, АДРЕСА_3
не судимого,-
засуджено за ст.187 ч.З КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінений з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
З засуджених стягнуто в солідарному порядку 458 грн. 84 коп. на користь Житомирської ЦМЛ-2.
Згідно вироку вказані особи засуджені за те, що 18 лютого 2004 року біля 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникли в приміщення гуртожитку ПТУ-НОМЕР_1 по вулиці АДРЕСА_2, підійшли до дверей кімнати №НОМЕР_2, в якій мешкали ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і стали ногами та підібраною по дорозі палицею стукати у двері, словесно погрожувати жильцям фізичною розправою, якщо їм не відчинять двері. ОСОБА_7, злякавшись погроз, через вікно почав спускатися донизу, однак не втримався і впав на землю. Почувши крик ОСОБА_7, ОСОБА_2 став на підвіконня, але не втримався і падаючи, схопився за підвіконня та повис з зовнішньої сторони кімнати. Пошкодивши двері, засуджені увірвалися до кімнати, де ОСОБА_5 з метою подавлення волі потерпілих до опору, наніс по одному удару палицею по плечам ОСОБА_9 та ОСОБА_6 і висловив вимогу до присутніх в кімнаті про передачу йому по 2 грн. ОСОБА_1 в цей час знаходився в коридорі гуртожитку і спостерігав за навколишньою обстановкою. ОСОБА_5, побачивши ОСОБА_2, який висів з зовнішньої сторони кімнати, ударив його палицею по пальцям. Від таких дій потерпілий ОСОБА_2 відпустив планку підвіконня, впав на землю та отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознаками довготривалого розладу здоров'я.
На вирок суду подано апеляції, в яких:
засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати і при постановлені нового вироку врахувати, що він не заходив до кімнати гуртожитка і не наносив удари потерпілим, має на утриманні малолітню дитину та важке матеріальне становище.
- адвокат ОСОБА_10 ставить питання про зміну вироку суду та пом'якшення міри покарання ОСОБА_1 Вказує, що судом в недостатній мірі враховані дані про особу засудженого.
засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду змінити і перекваліфікувати його дії з ч.З ст. 187 на ч.2 ст. 296 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Посилається на те, що у нього не було умислу на заволодіння чужим
майном, що потерпілий ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, так як сам вистрибнув у вікно. Просить врахувати, що він раніше не судимий, працював, позитивно характеризується, щиро розкаявся у скоєному, відшкодував потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки, має на утриманні малолітнього сина.
- адвокат ОСОБА_11 підтримує апеляцію підзахисного
ОСОБА_5 з тих же підстав.
- потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник
ОСОБА_3 просять змінити вирок суду в частині призначення
покарання засудженого ОСОБА_5 та взявши до уваги дані про
особу засудженого, призначити покарання не пов'язане з
позбавленням волі.
Законний представник потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_12 просить залишити вирок суду без змін.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію з вищевказаних підстав, потерпілого ОСОБА_2, його законного представника ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, які підтримали свої апеляції і апеляцію засудженого ОСОБА_5, міркування прокурора, який заперечив проти поданих апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність виновності засуджених у вчиненні дій, за які їх засуджено, підтверджуються сукупністю доказів, здобутих на досудовому слідстві та досліджених під час розгляду справи в суді першої інстанції, а вирок суду належним чином мотивований.
Так, з показів засудженого ОСОБА_5 під час досудового і судового слідства вбачається, що він, разом зі Свіцельським, проникли в гуртожиток, де виламували двері однієї з кімнат, погрожуючи мешканцям розправою. Потім, увірвавшись в кімнату гуртожитку, він вимагав гроші і мешканці кімнати віддали йому наявні кошти і запальничку.
Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 в судовому засіданні давали однакові, узгоджені між собою покази щодо подій 18 лютого 2004 року та підтвердили, що на вимогу ОСОБА_5 віддали йому всі гроші і запальничку. При цьому ОСОБА_5 ударив палицею по руках ОСОБА_2, який висів на підвіконні, від чого потерпілий впав з третього поверху на землю і отримав тілесні ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що він став на вікно, посковзнувся, схопився за край вікна і повис на підвіконні. В цей час в кімнату увірвався ОСОБА_5, став бити інших хлопців
палицею, а потім палицею ударив його по рукам, він чого він впав на землю і отримав тілесні ушкодження.
Отже, правильно встановивши фактичні обставини справи суд першої інстанції обгрунтовано визнав ОСОБА_5 виновним у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілих та з погрозою застосування такого насильства, вчиненим за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло і правильно кваліфікував його дії за ч.З ст. 187 КК України.
Що ж стосується обраного покарання, то, на думку колегії суддів, при його призначенні суд всупереч вимог ст. 65 КК України не в повній мірі врахував дані про осіб засуджених, які до кримінальної відповідальності притягуються вперше, працювали, позитивно характеризуються, одружені і мають на утриманні малолітніх дітей, ОСОБА_5 відшкодував завдану шкоду потерпілому ОСОБА_3
Одже, враховуючи сукупність зазначених обставин, колегія суддів вважає за можливе застосувати до кожного із засуджених положення ст.69 КК України і зменшити призначене основне покарання нижче від найнижчої межі та не призначати додаткове покарання, встановлене санкцією цього закону. Разом з тим, з врахуванням того, що засуджені скоїли тяжкий умисний злочин в стані алкогольного сп'яніння та обставини скоєння злочину, судова колегія вважає, що засудженим слід обрати реальну міру покарання.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_10, потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволити частково.
Вирок Богунського районного суду м.Житомира від ЗО листопада 2005 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_1 змінити.
Вважати ОСОБА_5, ОСОБА_1 засудженими за ч.З ст. 187 КК України із застосуванням положення ст. 69 КК України на 4 роки б місяців позбавлення волі кожного.
В решті вирок суду залишити без зміни.