№ 2-a-129/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2008 року
Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області як адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Заставенко М. О.,
при секретарі: Голтвенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Макіївці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті разової грошової допомоги та стягнення недоотриманих сум.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та пояснив, що є інвалідом 3 групи, внаслідок захворювань, пов'язаних із участю в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради. Згідно статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має статус інваліда війни. Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 2 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Вважає, що недоплачена сума складає: за 2005 рік - 2324 гривень (332*7 = 2324); за 2006 рік - 2513 гривень (359*7 = 2513); за 2007 рік - 2842 гривень (406*7 = 2842), а всього недоплачена йому сума компенсації складає 7679 гривень. В порушення зазначеного Закону відповідачем щорічна допомога була сплачена у розмірі 840 гривень. Просив постановити рішення, яким визнати дії Відповідача неправомірними, стягнути з Відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги у розмірі 6839 гривні.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради - ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що позивач дійсно має право на щорічну грошову допомогу, але у розмірі який нараховувався та здійснювався відповідно до Законів України «Про державний бюджет » за 2005 - 2007 роки, Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідив надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради, як інвалід З групи, внаслідок захворювань, пов'язаних із участю в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в зв'язку з чим та відповідно до вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Фактично позивач отримав від Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради у 2005 - 2007 роках щорічну разову грошову допомогу у розмірі 840 гривень. При цьому відповідач керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2005 - 2008 роках відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до вимог ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 28 ч.1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком встановлений у розмірі прожиткового мінімуму і відповідно до ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму" на відповідний рік становить: у 2005 році - 332 гривні на місяць на одну особу, яка втратила працездатність, у 2006 році - 359 гривень, у 2007 році - 406 гривень. Таким чином, недоплачена сума складає: за 2005 рік - 6839 гривень. Однак виплати здійснювалися згідно до Закону України „Про Державний бюджет" та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими визначено, що виплата до 5 травня разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених Законом „Про Державний бюджет України".
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України „Про Державний бюджет" та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на відповідний рік, які на їх думку мають перевагу перед Законом України
2
„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яким встановлені пільги для ветеранів війни, оскільки виходячи із вимог ст. 22 Конституції України про прийняття нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати зауваження до змісту та обсягу існуючих прав та свобод, у тому числі і для ветеранів війни, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
При цьому, суд прийняв до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України „Про Державний бюджет України" у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян. Для значної кількості громадян України пільги, компенсації та гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановлено законом (ч.3 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та дії принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 2006 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону).
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закони України, якими встановлений розміри мінімальної пенсії за віком на 2008 рік, а не постанови Кабінету Міністрів України № 183 та № 562.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 за 2005 - 2008 роки відповідачем не виплачено у повному розмірі допомога до 05 травня, яка передбачена Законом «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що листом від 26 листопада 2007 року Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради відмовило позивачу у задоволенні вимог про виплату недорахованих сум щорічної разової допомоги інваліду війни, тому позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу в виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірах, встановлених статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є неправомірними, а тому з відповідача за рахунок Державного бюджету на користь позивача необхідно стягнути недоотримані кошти щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005 - 2007 роки у розмірі 6839 гривень.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір на користь держави не підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради оскільки позивач відповідно Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» був звільнений від сплати державного мита під час звернення до суду із адміністративним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 70, 71, 89, 94, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради за рахунок Державного бюджету недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2005 - 2007 роки у розмірі 6839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гривень.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.