Справа № 2-554/200НОМЕР_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27.02.200НОМЕР_1 р.                                                                                                                                 м. Саки

            Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Бондарева Р.В.

при секретарі Костюковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконкому Сакської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зносу самовільно побудованих споруд, за позовом Сакської міської ради, виконкому Сакської міської ради до ОСОБА_5 про знесення самочинної будівлі та звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

            Позивачі звернулися до суду з позовом про знос самовільної прибудови до квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, будинку 75, паркану, зливної ями, розташованих за адресою АДРЕСА_1. Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ОСОБА_5 у 2006 р. самочинно знесла законні будівлі, прибудовані до квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 та на їх місці побудувала іншу прибудову до квартир та паркан, які перешкоджають власникам квартири НОМЕР_3 користуватися своїм майном, прибудова та паркан створюють гіршу інсоляцію веранди, збільшилася вологість стін веранди, немає вентиляції повітря. Крім того, прибудова, паркан та зливна яма споруджені з порушенням діючих норм та правил, без дозволу виконкому Сакської міської ради. На підставі викладеного позивачі просять позов задовольнити.

            В судовому засіданні представники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов підтримали.

            Представник Сакської міської ради та виконкому ради позов підтримав.

            ОСОБА_5, яка є також представником інших відповідачів, з позовом не погодилася, оскільки її брат ОСОБА_7 є інвалідом з психічного захворювання і на підставі висновку Кримської республіканської психіатричної лікарні № 1 по своєму психічному стану потребує окреме житло, під час загострення хвороби є небезпечним для інших людей, потребує допомоги. У зв'язку з необхідністю здійснення допомоги брату та поліпшення житлових умов вона у 2006 р. знесла прибудови до своєї квартири НОМЕР_1 та квартири НОМЕР_2 та на їх місці побудувала іншу прибудову, яка об'єднує дві квартири. Прибудови побудовані на земельній ділянці, на якій було розташовано частина їх квартир та якою вони користувалися як власники квартир. Дозволів на будівництво вона не отримувала. Паркан нею побудовано майже по межі ділянки, якою вони користувалися як власники квартир, щоб огородити брата від інших осіб.           

            Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

            Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком, 1955 року. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.01.1999 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9 у рівних частках належить на праві власності квартира НОМЕР_3 в АДРЕСА_1. Згідно з технічним паспортом квартира НОМЕР_3 складається з 3-х жилих кімнат та веранди площею 9,4 кв. м.

            Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 27.08.1993 р. квартира НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_10,ОСОБА_6, ОСОБА_7 у рівних частках.

            Як пояснила відповідачка ОСОБА_7 є інвалідом з психічного захворювання і це підтверджується матеріалами справи, а тому, оскільки він потребує окреме житло, було розділено лицеві рахунки та фактично зроблено дві квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а. с. 32).

            Згідно з технічним паспортом квартира НОМЕР_1 до реконструкції мала житлову площу 100,9 кв. м., складалася з трьох кімнат, кухні, двох веранд, літньої кухні, убиральні, приміщення для котла, двох сараїв ( а. с. 33). Під час реконструкції позивачкою знесені дві веранди, літня кухня, убиральня, приміщення для котла та на їх місці побудовано дві кухні, підсобні приміщення, мансарда ( а. с. 29-30).        

            Представник Сакської міської ради просить позов задовольнити, посилаючись на ч. 4 ст. 376 ЦК України (а. с. 57), оскільки міська рада як власник земельної ділянки заперечує проти права власності на самочинне будівництво відповідачів.

            Позивачі ОСОБА_1 та інші вважають, що самочинна прибудова порушує їх право власності, оскільки прибудова закрила природне освітлювання її квартири, з даху тече вода на дах їх веранди, що створює вологість їх квартири, погіршився стан квартири.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає позовні вимоги в межах заявленого позову та на підставі тих доказів, які надаються сторонами суду, кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

            Ст. 391 ЦК України передбачає захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння. Так, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Застосовуючи системний аналіз вказаної статті закону у сенсі норм глави 29 ЦК України, яка передбачає способи захисту права власності, умовою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю, є встановлення судом факту протиправності дії відповідача, які порушили цивільне право позивача.

            Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

            Як встановлено судом, відповідачами ніяким чином не створено перешкод у володінні та розпорядженні квартирою НОМЕР_3, оскільки вони володіють нерухомістю та не обмежені у розпорядженні нею. Позовні вимоги позивачів - фізичних осіб зводяться до того, що самочинна прибудова до квартири НОМЕР_1 перешкоджає їм у звичайному режимі користуватися квартирою, оскільки прибудова та паркан створюють гіршу інсоляцію веранди, збільшилася вологість стін веранди, немає вентиляції повітря. Як на підставу своїх вимог позивачі посилаються на висновок будівельно-технічної експертизи та технічний висновок щодо визначення інсоляції їх квартири.

            Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1929 від 19.12.2007 р. при спорудженні прибудови до квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 порушені норми, які регламентують будівництво, оскільки не отримано дозвільних документів на будівництво (реконструкцію). Однак категорично стверджувати, що прибудова та паркан створюють вологість у веранді квартири НОМЕР_3, не можливо.

            Відповідно до технічного висновку встановлення інсоляції квартири НОМЕР_3, виконаного КРП «Проектно-вишукувальний інститут», квартира НОМЕР_3 до спорудження прибудови до квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 не мала інсоляції житлових кімнат, інсоліровалася лише веранда, але тривалість інсоляції (травень 2008 р.) визначити неможливо внаслідок відсутності відомостей про прибудови, які знаходилися там раніше.

            Враховуючи викладені висновки, суд вважає недостатніми доводи позивачів в частині того, що спорудження саме прибудови та паркану збільшило вологість стін веранди квартири НОМЕР_3, погіршило її інсоляцію, а тому створило перешкоду у здійсненні прав власності, оскільки на місці самочинної прибудови раніше знаходилися інші прибудови. Який стан інсоляції, вологості стін веранди позивачів був на той час доказів сторонами суду не надано, а тому категорично вважати, що саме прибудова порушила права позивачів, суд позбавлений можливості. 

            Сакська міська рада вважає, що прибудова та паркан мають бути знесені, оскільки побудовані з порушенням встановленого законом порядку, при цьому посилаються на ч. 4 ст. 376 ЦК України, згідно з якою якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила самовільне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

            Суд не може погодитися з доводами позивача в цій частині в повному обсязі з наступних підстав.

            Яке встановлено судом, згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 27.08.1993 р. квартира НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_10,ОСОБА_6, ОСОБА_7 у рівних частках.

            Згідно з ч. 5 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю, споруду до громадян, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовано будівля чи споруда.

            Оскільки відповідачі є співвласниками квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та квартира складається також з надвірних споруд - сараїв, вони є користувачами земельної ділянки, на якій розташовано квартиру та надвірні споруди, у власність окремих громадян ділянки, зайняті під будинками співвласників, згідно зі ст. 89 ЗК України не передаються.    

            Згідно з технічним паспортом квартира НОМЕР_1 до реконструкції мала житлову площу 100,9 кв. м., складалася з трьох кімнат, кухні, двох веранд, літньої кухні, убиральні, приміщення для котла, двох сараїв (а. с. 33). Під час реконструкції позивачкою знесені дві веранди, літня кухня, убиральня, приміщення для котла та на їх місці побудовано дві кухні, підсобні приміщення, мансарда (а. с. 29-30).  Прибудова збудована частково на ділянці, на якій вже були споруди -  дві веранди, літня кухня, убиральня, приміщення для котла, що належали на праві власності відповідачам, а частково на ділянці, яка використовувалася відповідачами під обслуговування будівель та сараїв. Таким чином, оскільки земельна ділянка, на якій побудовані відповідачкою споруди, знаходилася у користуванні відповідачів, їх право користування ділянкою міською радою не спростовується, право власності Сакської міської ради на землю не порушується, суд не знаходить підстав для задоволення позову про знесення прибудови.

            Крім того, суду не надано доказів про те, що у разі знесення прибудови, конструкціям будинку, який побудовано у 1955 р., не буде завдано такої шкоди, що може призвести до його руйнації або його частин і як наслідок шкоди іншим  співвласникам та мешканцям будинку.

            Що стосується вимог про знесення паркану, суд знаходить підстави для його задоволення з наступних підстав.

            Як пояснила суду відповідачка ОСОБА_5 до реконструкції квартири земельна ділянка, якою вони користувалися для обслуговування квартири та надвірних споруд, була огороджена тимчасовою сіткою як і у всіх інших власників квартир будинку. Під час реконструкції вона вирішила побудувати капітальний паркан і вийшла за межі тимчасової огорожі на 0,8 м. Ніхто їй вказану ділянку під обслуговування споруд та квартири в цих межах не передавав.

            Згідно з ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки для встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згідно з пп. 4 п. 4 висновку експерта № 929 а висота частини паркану, побудованого відповідачкою, не відповідає вимогам ДБН.

            Враховуючи, що паркан відповідачкою зведено з порушенням діючих норм та правил на ділянці без встановлення її меж в натурі, без передачі ділянки у власність або користування, позов про знесення паркану має бути задоволений.

            Як пояснила ОСОБА_5, зливна яма на час розгляду спору не функціонує, була засипана. Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі, представником ОСОБА_1, а тому у позові про знесення ями має бути відмовлено за відсутністю спору. 

            На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

            Позов - задовольнити частково.

            Зобов'язати ОСОБА_5 за свій рахунок демонтувати паркан, споруджений у дворі АДРЕСА_1 біля квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, у задоволенні решти позову - відмовити.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах Апеляційного Суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Головуючий