№ 2-а-128/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2008 року Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді: Заставенко М. О.,
при секретарі: Голтвенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Макіївці Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Червоногвардійського районного суду м. Макіївки із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення.
В судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що є інвалідом 3 групи, внаслідок захворювань, пов'язаних із участю у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради. Згідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується щорічна допомога на оздоровлення. Позивачу, як інваліду З групи згідно Закону передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, тобто йому необхідно виплатити: за 2001 рік - 660 гривень (165*4=660), за 2002 рік - 740 гривень (185*4=740), за 2003 рік - 820 гривень (205*4 = 820), за 2004 рік - 1048 гривень (262*4 = 1048), за 2005 рік- 1660 гривень (332*5 = 1660), за 2006 рік - 1875 гривень (375*5 = 1875) щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, а всього недоплачена йому сума компенсації складає 7508 гривень. В порушення зазначеного Закону відповідачем щорічна допомога була сплачена у розмірі 356 гривень. Просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 7152 гривні. Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та зазначила, що при виплаті компенсації на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, Управління праці та соціального захисту населення керується Постановою Кабінету Міністрів України року № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено розмір компенсації для інвалідів 3-ї групи у 2002 - 2004 роках 21, 50 гривень, а також Постановою Кабінету Міністрів України року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у 2005 - 2007 роках 90 гривень. А також, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку, з якого провадяться компенсаційні виплати на оздоровлення та його арештом, виплата щорічної одноразової компенсації на теперішній час не здійснена.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та додані суду документи, суд дістається висновку, що позов є обґрунтованим але підлягає частковому задоволенню на підставах, передбачених ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вимог Законів України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати" на 2002 - 2007 роки, Законів України „Про державний бюджет України" на 2002 - 2007 роки та деяких інших законодавчих актів України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, а також є інвалідом 3 групи та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради. Ці факти в судовому засіданні сторонами не оспорювалися. Виплатило ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 рік у розмірі 21, 50 гривень, 19.11.2003 року Управління виплатило ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2002 рік у розмірі 21, 50 гривень, 24.04.2004 року Управління виплатило ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 рік у розмірі 21, 50, 02.03.2005 року Управління виплатило ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік у розмірі 21, 50 гривень встановлених Постановою Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", 28.12.2005 року Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 90 гривень, 09.09.2006 року Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 90 гривень встановлених Постановою Кабінету Міністрів України року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановами Кабінету Міністрів України № 836 та № 562 встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цим законом встановлено розмір такої допомоги як кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати величину на час виплати.
Як вбачається зі змісту Законів України (№ 1766-ІИ від 01.06.2000р., № 2896-Ш від 13.12.2001р., № 1328-1У від 25.11.2003 р. та № 372- IV від 26.12.2002 р. із змінами, внесеними Законом України № 849- IV від 22.05.2003р.), що приймались у період 2003 - 2006 років стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо
2
застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню ст. 19 Конституції України та ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закони України „Про державний бюджет" на 2001 - 2007 роки, Закони України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати" на 2001 - 2007 роки, а не
Постанова Кабінету Міністрів № 836 та
Постанова Кабінету Міністрів № 562.
В зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами та доповненнями на теперішній час, передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, частиною 7 цієї ж статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, дії відповідача у частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірах нижчих, ніж це передбачено законодавством, є неправомірними.
При цьому, суд бере до уваги, що дія абзацу другого та третього ч. 4 ст. 48 була зупинена у частині виплати компенсації та допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік. Згідно з п.37 ст. 77 Закону України № 3235 - IV від 20.12.2005 року „Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до цього часу не визнаний неконституційним.
Тому, у задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік необхідно відмовити.
Також, суд приймає до уваги, що оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення здійснюють органи соціального захисту населення лише з 29 жовтня 2003 року відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (зі змінами та доповненнями), а також відповідно до Закону України № 2638 - Ш від 11.07.2001 року, тому позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі. Тому, у частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 - 2002 роки, суд також вважає за необхідне, відмовити позивачу саме з цього відповідача. Так, за 2003 рік позивач отримав 29.04.2004 року - 21, 50 гривень, але повинен був отримати 205*4 = 820 гривень, різниця склала 798, 50 гривень, за 2004 рік позивач отримав 02.03.2005 року - 21, 50 гривень, але повинен був отримати 262*4 = 1048 гривень, різниця склала 1026, 50 гривень, за 2005 рік позивач отримав 28.12.2005 року - 90 гривень, але повинен був отримати 310*4 = 1240 гривень, різниця склала 1150 гривень, за 2007 рік отримав 400*4 = 1600 гривень, різниця склала 1510 гривень, а всього 4485 гривень. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. В судовому засіданні встановлено, що листом від 20 серпня 2008 року Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради відмовило позивачу у задоволенні вимог про виплату недорахованих сум щорічної разової допомоги інваліду війни, тому позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом. Таким чином, з відповідача за рахунок Державного бюджету на користь позивача необхідно стягнути кошти на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, тобто на даний час, у розмірі 4485 гривень. Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір на користь держави не підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради оскільки позивач відповідно Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито" був звільнений від сплати державного мита під час звернення до суду із адміністративним позовом.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення задовольнити частково. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 4485 (чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять) гривень. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Червоногвардійськии районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути поданою на протязі двадцяти днів з дня подачі заяв про апеляційне оскарження.