АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-76-Ф/09  Головуючий суду першої інстанції                    Муратова Ж.А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                Пономаренко А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії в складі:

головуючого - судді                               Ломанової     Л.О.

суддів                                                      Пономаренко А.В.

Притуленко   О.В.

при секретарі                                         Арутюнян     Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,  за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 вересня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2008 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1\3 усіх видів доходів.

Позовні вимоги мотивовані тим,  що з 16 липня 1994 року до 08 лютого 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі,  мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  які після розірвання шлюбу проживають з позивачем та знаходяться на його утриманні,  але відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо утримання дітей - матеріальну допомогу надавала нерегулярно та у недостатньому розмірі.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 вересня 2008 року позов ОСОБА_1  задоволений - стягнуто з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку,  але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  починаючи з 4 серпня 2008 року і до повноліття дітей.

Не погодившись із вказаним рішенням суду,  відповідачка подала апеляційну скаргу,  в якій ,  посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи,  що мають суттєве значення,  та неправильне застосування норм процесуального права,  просить рішення суду скасувати із закриттям провадження по справі.

Апелянт вказує на відсутність підстав для звернення позивача по суду з даним позовом ,  оскільки позивач навмисно відмовляється отримувати будь-яку матеріальну допомогу на дітей від ОСОБА_2 ,  яка щомісячно надсилала грошові переводи на користь позивача для утримання синів ,  що свідчить про зловживання правом з його боку ,  а також про матеріальне благополуччя або неприязливе ставлення до відповідачки.

Колегія суддів,  заслухавши доповідь судді-доповідача,  перевіривши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1  ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному   порядку апеляційний суд перевіряє

2

законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Як   правильно   встановлено   судом   першої   інстанції,    сторони   перебували   у

зареєстрованому шлюбі з 16 липня 1994 року   та мають двох   неповнолітніх дітей   -

ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2,  які проживають з позивачем ,  відповідачка не надає матеріальної допомоги,

достатньої для утримання дітей .

Відповідно до  ст.  180 Сімейного кодексу України (далі СК України),  батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

 ст.  181 вказаного кодексу визначено можливість стягнення коштів на утримання дітей у частці від доходу її матері,  батька і(або) у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається ,  що шлюб між сторонами розірваний 19.02.2008 року,  діти проживають разом з позивачем та знаходяться на його утриманні (а.с. 9-10).

Матеріалами справа підтверджується ,  що  відповідачка є матір'ю дітей,   але матеріальну допомогу на їх утримання вказує нерегулярно та у недостатньому розмірі (а.с. 7-8, 17-19).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідачки аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у частці від її доходу .

З матеріалів справи вбачається,  що відповідачка позовні вимоги ОСОБА_1  щодо стягнення з неї аліментів на дітей у вказаному розмірі не оспорювала.

Довід апелянта щодо зловживання з боку позивача правом,  оскільки він навмисно відмовлявся від отримання грошових коштів на утримання дітей від ОСОБА_2  унаслідок матеріального благополуччя або неприязного ставлення до відповідачки є необгрунтованим,  оскільки не підтверджується матеріалами справи і не заслуговує на увагу.

Таким чином,  суд апеляційної інстанції вважає,  що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права,  яке грунтується на повному та всебічному з'ясуванню всіх обставин справи,  які мають істотне значення для правильного вирішення спору,  висновки суду відповідають обставинам справи,  а доводи,  викладені в апеляційній скарзі,  не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного,  керуючись статтею 303,  пунктом 1 частини 1 статті 307,  частини 1 статті 308 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак

може бути оскаржена до суду касаційної Дистанції протягом двох місяців з дня набрання

ним законної сили.