АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко T.I. суддів Авраміді Т.С. , Іщенка В.І., при секретарі Хобот Є.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про визнання дій незаконними, стягнення суми завдатку, матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 березня 2008 року -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просить визнати дії відповідача щодо відмови у поверненні суми завдатку неправомірними, стягнути з нього подвійну суму завдатку у розмірі 30120 грн., матеріальну шкоду у розмірі 20000 грн, у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 травня 2007 року з метою забезпечення укладення договору купівлі - продажу житлового АДРЕСА_1, вартістю 61000 доларів США, позивач уклав з відповідачем договір завдатку, відповідно до якого передав ОСОБА_2 15060 грн. Через те, що договір купівлі-продажу житлового будинку не було укладено не за вини позивача, просить стягнути з відповідача отриману ним суму завдатку у подвійному розмірі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 20000 грн., позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що вказаний договір купівлі - продажу повинен був укладений у липні 2007 року, його дружина уклала попередній договір, яким зобов'язалася укласти договір купівлі - продажу їх домоволодіння та отримала суму завдатку у розмірі 10000 грн., однак у зв'язку з вищевикладеними обставинами, свої зобов'язання по укладення договору порушила, внаслідок чого повернула подвійну суму задатку.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 24 березня 2008 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 15060 грн. В решті позову відмовлено. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті розміщення повідомлення в ЗМІ в розмірі 210, 18 грн.
Справа № 22-ц-1264- ф/2008 Головуючий в першій інстанції
суддя Панченко О.І. суддя-доповідач Авраміді Т. С
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин які мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам.
Зокрема ОСОБА_3 вказує, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував при вирішенні справи те, що відповідач діяв не від свого імені, а від імені власників будинку, договір купівлі продажу не був укладений з вини позивача, а тому зазначена сума, яка є завдатком, поверненню ОСОБА_1 не підлягає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи справу по суті заявлених вимог щодо стягнення з відповідача подвійної сумі завдатку, суд першої інстанції виходив з того, що вчинений між сторонами правочин - договір завдатку є нікчемним, а тому у відповідності до ст. 216 ЦК України ОСОБА_3 повинен повернути позивачу отриману суму авансу в розмірі 15060 грн.
З таким висновком не може погодитися колегія суддів з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним якщо його недійсність встановлена законом. Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, є нікчемним лише у разі вчинення його із недодержанням письмової форми.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав вважати вказаний правочин нікчемним та за цих підстав стягувати вказану суму.
З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2007 року та 1 червня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 були укладені угоди, відповідно до яких ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошову суму, яка визначена сторонами як завдаток, в загальному розмірі 15060 грн., одночасно взявши на себе зобов'язання придбати АДРЕСА_1, яке відповідачу не належало.
Відповідно до положень ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Зі змісту вказаної статті випливає, що укладення угоди про завдаток можливе лише після укладення основної угоди. В даному випадку після укладення договору купівлі -продажу домоволодіння.
Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений не був, тому вказану суму не можна вважати завдатком.
Згідно положень ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Крім того, положеннями ст. 245 ЦК України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчиняться правочин.
Враховуючи те, що відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі -продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, то відповідно і довіреність на представництво інтересів сторони повинна бути укладена у письмовій формі та нотаріально посвідчена.
3
Матеріали справи не містять відомостей про видачу власником АДРЕСА_1 довіреності на здійснення відповідачем представництва від його імені, також відсутні відомості про власника домоволодіння, яке за договором, укладеним між сторонами, позивач зобов'язався придбати, в забезпечення чого передав відповідачу грошові кошти.
На підставі наведеного, колегія судді вважає, що ОСОБА_3 не мав правових підстав для укладення з позивачем зазначеного договору та отримання від нього грошових коштів в сумі 15060 грн. в забезпечення укладення договору купівлі-продажу АДРЕСА_1.
Таким чином, сума у розмірі 15060 грн., що передана ОСОБА_1 ОСОБА_2 не є завдатком, виданим стороною в забезпечення виконання умов договору, оскільки між сторонами договір не був укладений. Зазначене свідчить, що ОСОБА_3 зберігає вказане майно позивача без достатньої на то правової підстави.
Відповідно до вимог ст. 1221 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума у розмірі 15060 грн. саме на підставі вищевказаної норми закону.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки діяв не у своїх інтересах, а в інтересах власника домоволодіння, яке повинне було стати предметом договору купівлі - продажу, уваги не заслуговують, оскільки відповідно до матеріалів справи саме ОСОБА_3 отримав спірну суму, а відповідні документи, яки б уповноважували його діяти в інтересах власника домоволодіння відсутні.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що він не був належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи через те, що ці доводи спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_3 був викликаний в суд через оголошення у пресі, а відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення в частині стягнення суми авансу у розмірі 15060 грн. з порушенням норм матеріального права, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового.
Крім того, суд першої інстанції розподіляючи судові витрати, безпідставно стягнув з ОСОБА_2 на користь позивача витрати по оплаті розміщення повідомлення в ЗМІ в розмірі 210, 18 грн., оскільки вказані витрати не входять до складу судових витрат, що визначені ст. 79 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 березня 2008 року - задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 березня 2008 року в частині стягнення зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми авансу в розмірі 15060 грн. та витрат з оплати за розміщення повідомлення про виклик до суду у ЗМІ в розмірі 210, 18 грн. скасувати.
4
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15060 грн., як набуті без достатньої правової підстави.
В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 березня 2008 року -залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.