АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2008 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії в складі:

Головуючого,  судді   Ломанової Л.О.,  суддів   Авраміді Т.С. ,

Пономаренко А.В.,  при секретарі Арутюнян Т.А.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Останнінської сільської ради Ленінського району АР Крим та Ленінського районного відділу земельних ресурсів,  третя особа - Ленінська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку,  за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 5 вересня 2008 року -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Останнінської сільської ради Ленінського району АР Крим та Ленінського районного відділу земельних ресурсів про визнання за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5, 0743 га,  яка розташована на землях Останнінської сільської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим,  що позивач є донькою та єдиної спадкоємицею померлої 26 жовтня 2004 року ОСОБА_3,  яка за життя була власницею вказаної земельної ділянки. Однак після смерті матері позивач не може оформити право власності на зазначену земельну ділянку за правом спадкування,  оскільки ОСОБА_3 за життя не отримала державний акт про право власності на землю,  тому за захистом своїх прав,  як спадкоємця після померлої матері,  ОСОБА_1 звернулася до суду.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим,  від 5 вересня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1,  посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  неповноту з'ясування обставин,  які мають значення для справи,  просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Так,  апелянт посилається на те,  що за життя спадкодавцю ОСОБА_2 земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5, 0743 га,  була виділена в натурі,  що підтверджено планом становлення меж. Однак,  через тривалість  виготовлення документів,  остання за життя    не встигла отримати державний

Справа № 22-ц-2275- ф/2008                                           Головуючий в першій інстанції

суддя Шувалов М. В. суддя-доповідач     Авраміді Т.С,

2

акт про право власності на землю,  здавши при цьому сертифікат,  який підтверджував  її право на виділення земельної ділянки в натурі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення представника позивача,  дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того,  що ОСОБА_3,  маючи право на земельну частку (пай),  за життя не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5, 0743 га ,  яка розташована на землях Останнінської сільської ради,  а тому зазначена земельна ділянка не увійшла до складу спадщини.

З таким висновком погоджується колегія суддів,  оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Як встановлено судом першої інстанції та випливає з матеріалів справи померла ОСОБА_3 за життя була власником сертифіката про право на земельну частку (пай),  та відповідно до розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 23 квітня 2003 року № 405 їй була надана у власність земельна ділянка.

Однак за життя державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 не отримала.

Згідно положень  ст.  ст. 125, 126 ЗК України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа,  що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - державного акту і його державної реєстрації.

Відповідно до змісту  ст.  1225 ЦК України,  п. 17 Перехідних положень ЗК України,  право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У разі не виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та не видачі їм державних актів на право власності на землю,  вважаються дійсними сертифікати на право на земельну частку (пай),  і саме таке право підлягає спадкуванню.

Крім того,  чинним цивільним законодавством України не передбачено визнання права власності на спадщину в судовому порядку за відсутністю спору між спадкоємцями,  а документом,  який посвідчує право на спадщину є відповідне свідоцтво,  яке видається нотаріусом за зверненням особи,  яка прийняла спадщину ( ст.  ст.  1296,  1297 ЦК України).

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Проте,  матеріали справи не місять відмови нотаріуса щодо видачі позивачу свідоцтва про право власності на спадщину.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку за правом спадкування.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права спростовуються вищенаведеними обставинами.

Судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,  що відповідно до положень  ст.  308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи наведене,  керуючись  ст.  ст.  303,  308 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії -

3

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 5 вересня 2008 року - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 5 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.