Справа № 11-246 / 2006 р Головуючий у 1-й інстанції: Марченко М.М.
Категорія ст. 365 ч. З КК Доповідач: Кузюра М.М
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: судді Кузюри М.М.
суддів: Акуленко С.О., Оседача М.М.
при секретарі: Глюк Н.М., Олійник О. М.
за участю прокурорів: Шваб Л.В., Мозгового В.Г.
потерпілого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
виправданого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями Ніжинського міжрайонного прокурора та потерпілого ОСОБА_1на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_3 АДРЕСА_1, громадянин України, освіта середня-спеціальна, не одружений, працює оперуповноваженим ВКР Ніжинського МРВ УМВС України в Чернігівській області, має спеціальне звання - лейтенант міліції, не судимий, -
виправданий за ст. 365 ч. З КК України.
В задоволенні цивільного позову Ніжинського міжрайонного прокурора про стягнення з ОСОБА_3 1 332 грн 26 коп на користь Ніжинської центральної міської лікарні та цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 10 000 матеріальної та 20 000 моральної шкоди - відмовлено.
Органами досудового слідства ОСОБА_3обвинувачується в тому, що працюючи на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Ніжинського МРВ УМВС України в Чернігівській області та перебуваючи на службі при виконанні своїх службових обов'язків, всупереч вимог Закону України „Про міліцію", перевищив свої владні повноваження по відношенню до ОСОБА_1 вчинивши умисні дії, що явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, і які спричинили потерпілому тяжкі наслідки.
ОСОБА_3обвинувачується у вчиненні зазначеного злочину за наступних обставин.
16 вересня 2004 року близько 07 год. 30 хв. ОСОБА_3 разом з оперуповноваженим карного розшуку Ніжинського МРВ ОСОБА_9доставили до міськрайвідділу ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які перебували АДРЕСА_2, для з'ясування їх можливої причетності до скоєння злочинів. Залишивши у коридорі ОСОБА_4, оперуповноважений ОСОБА_3 завів до свого службового кабінету НОМЕР_1 ОСОБА_1, де вимагав у нього зізнання у вчиненні таємного викрадення чужого майна, якого потерпілий ОСОБА_1не скоював, а також надання відомостей про злочинну діяльність його знайомих.
Перевищуючи надані владні повноваження, з метою отримання зізнання від потерпілого, ОСОБА_3умисно наносив йому удари руками в область живота, грудної клітки, голови та спини. Не отримавши зізнання, ОСОБА_3вдягнув на голову потерпілого ОСОБА_1 протигаз, а коли потерпілий став пручатися, насильно завів його руки за спину та вдягнув на кисті рук спеціальний засіб -металеві браслети „БРС-22", закриваючи при цьому клапан доступу повітря в протигазі, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_1втрачав свідомість. Знявши протигаз, ОСОБА_3здавив плечем та передпліччям руки шию потерпілого.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_1отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді підкапсульного розриву селезінки.
Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення за ст. 365 ч. З КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні в зв'язку з недоведеністю його вини в заподіянні таких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1
В апеляціях:
Ніжинський міжрайонний прокурор просить скасувати виправдувальний вирок як незаконний та необгрунтований, та просить постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ст. 365 ч. З КК України. В обґрунтування доводів апеляції прокурор посилається на достатність доказів у справі, що вказують на винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому діяння, а також вказує на однобічність судового розгляду та відсутність у вироку належної юридичної оцінки всіх доказів у їх сукупності.
Просить також скасувати окрему постанову суду, якою доведено до відома прокурора Чернігівської області про виявлені в ході розгляду справи недоліки досудового слідства, а саме, допущену безпідставну тяганину та грубе порушення норм кримінально-процесуального законодавства України. Прокурор вважає, що
розслідування кримінальної справи проведено відповідно до чинного законодавства та в передбачені законом строки.
Потерпілий ОСОБА_1просить справу прийняти до провадження апеляційного суду, скасувати виправдувальний вирок та постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_3 до позбавлення волі. Посилається на однобічність та упередженість суду при розгляді справи, покладення в основу вироку лише доказів, які виправдовують ОСОБА_3, залишивши без оцінки інші докази, що вказують на його винуватість.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення виправданого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_2, які заперечують проти доводів апеляцій та просять залишити вирок Ніжинського міськрайсуду без змін, потерпілого та прокурора, кожен з яких підтримали свої апеляції, дослідивши матеріали кримінальної справи в ході повного судового слідства та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляції такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Проведеним по справі частковим судовим слідством встановлено наступне.
Виправданий ОСОБА_3своєї вини в інкримінованому йому діянні не визнав та пояснив суду, що 16 вересня 2004 року на оперативній нараді ОСОБА_10, на той час дільничний інспектор, повідомив, що має оперативну інформацію про причетність ОСОБА_1 до злочинів та висловив думку про доцільність такої перевірки. Після 07 год. ранку він попросив свого колегу ОСОБА_9, проїхати з ним, так як він був у формі, на ІНФОРМАЦІЯ_1для перевірки громадянина ОСОБА_5на предмет причетності його до пограбування громадян. ОСОБА_5за місцем його проживання не виявилось, але співмешканка повідомила, що він може бути в квартирі ОСОБА_4, вказавши його адресу. У вказаній квартирі були двоє молодих хлопців та три дівчини, нікого з них він раніше не знав. На його запитання хлопці представились як ОСОБА_4 та ОСОБА_1і він згадав про оперативну нараду, де звучало таке прізвище, тому попросив їх обох проїхати до відділку міліції, на що вони погодились.
У міськрайвідділі він завів ОСОБА_1 до свого службового кабінету, де проводив з ним бесіду, а ОСОБА_4 попросив почекати в коридорі. В ході розмови ОСОБА_1повідомив, що його знайомі пропонували йому збути викрадені картки поповнення рахунків мобільних телефонів. Про перебування в його кабінеті ОСОБА_1 він повідомив ОСОБА_10, який просив його дочекатися. Ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не наносив. За час їх спільного перебування в кабінеті до нього заходило багато співробітників і ніхто не підтвердив факту застосування до потерпілого фізичної сили. Вважає, що ОСОБА_1з якихось особистих міркувань оговорює його.
Потерпілий ОСОБА_1суду пояснив, що 15 вересня 2004 року був день міста Ніжина і він разом з друзями був на концерті, а потім поїхали з дівчатами додому до ОСОБА_4, де і залишились ночувати. Вранці 16 вересня 2004 року хтось став сильно стукати в двері і коли їх відчинили, до квартири зайшли ОСОБА_3, якого він знав лише наглядно, та з ним ще один чоловік. Його та ОСОБА_4 посадили в автомобіль УАЗ та повезли до міськрайвідділу, нічого не пояснюючи. По дорозі ОСОБА_3, дивлячись на них, став говорити до свого напарника, що сьогодні він піднявся о 06 год ранку і ще нікого не бив, розминаючи при цьому пальці рук, і він зрозумів це, як погрозу в свою адресу. Одразу, коли його завели до кабінету, ОСОБА_3наказав йому розповісти про будь-які відомі йому злочини, але йому нічого було повідомити, тому ОСОБА_3наніс йому удар кулаком в груди, по спині та в бік. Потім йому стали вдягати протигаз, який приніс інший працівник міліції - ОСОБА_9, а коли він став чинити опір, ОСОБА_3вдягнув йому металеві наручники, завівши руки за спину. ОСОБА_9протигаз йому не вдягав, але допомагав одягти наручники. Потім ОСОБА_3став перекривати клапан доступу повітря в протигазі, вимагаючи від нього зізнання, і він втратив свідомість. В протигазі він був 2-3 хвилини, а всього його побиття тривало 20-30 хвилин. Після цього ОСОБА_3примкнув його наручниками до батареї опалення, де він так перебував з 12 до 15 години. Коли до кабінету завели дівчат, його відімкнули від батареї, але залишили сидіти на стільці в наручниках і це бачили дівчата. ОСОБА_10 забрав його до свого кабінету близько 17 год і в нього він перебував до 20 години. Вдома у нього погіршився стан здоров'я і наступного дня 17 вересня 2004 року він не пішов на роботу, а 18 вересня 2004 року поїхав з батьками на дачу, де йому стало гірше і він повернувся додому. Ввечері знову прийшли працівники міліції та забрали його до відділку, але того дня вже не били, лише один раз вдарили по потилиці.
Категорично стверджує, що тяжкі тілесні ушкодження йому наніс саме ОСОБА_316 вересня 2004 року і просить його за це засудити. Підтримує заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі підтверджених витрат та стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн.
Свідок ОСОБА_6, мати потерпілого, пояснила, що 16 вересня 2004 року син не повернувся з роботи додому і вдвох з дочкою вони поїхали до його друга, але там нікого не виявили. Коли повернулись додому, син уже спав. Наступного дня вранці син скаржився на болі в животі і розповів, що його та ОСОБА_4 забрали до міліції, де оперуповноважений карного розшуку ОСОБА_3бив його руками по всьому тілу, вдягав протигаз та наручники, вимагаючи розповісти, чим займаються його друзі. Інших працівників міліції, які били її сина, окрім ОСОБА_3, син не називав. На тілі у сина вона бачила на поясниці свіжий синець і він у неї запитував, який орган знаходиться зліва в боку, так як у нього там болить. Весь день 17 вересня 2004 року син знаходився вдома, а 18 вересня 2004 року поїхав з ними на дачу, але йому там стало погано і він поїхав додому. 19 вересня 2004 року син був госпіталізований та прооперований, йому видалена селезінка і в даний час він має 3-тю групу інвалідності.
Свідок ОСОБА_4 підтвердив свідчення потерпілого ОСОБА_1 та пояснив, що біля 07 год 16 вересня 2004 року до нього в квартиру прибули працівники міліції ОСОБА_3та ОСОБА_9, обидва були в цивільному, і забрали його та ОСОБА_1 до міськрайвідділу, не пояснюючи при цьому причину. По дорозі в автомобілі ОСОБА_3погрожував застосуванням сили і він сприймав цю погрозу як реальну. В міськрайвідділі його залишили в коридорі, а ОСОБА_1 завели до кабінету. Хвилин через п'ять один з працівників міліції, не пригадує хто з них, вийшов з кабінету та невдовзі повернувся з якимось пакетом. Після цього він почув звуки ударів і зрозумів, що ОСОБА_1 б'ють та вдягають протигаз, а той намагався чинити опір, коли його вдягали, так як він чув характерний стогін . Він злякався та пішов з приміщення і його більше ніхто не шукав.
Свідок ОСОБА_9пояснив, що 16 вересня 2004 року о 08 годині в нього закінчувалась зміна у Ніжинському місьрайвідділі, але десь біля 07 год. ЗО хв. ОСОБА_3попросив його допомогти доставити ОСОБА_1 до міськрайвідділу, так як він був у форменному одязі. Вони прибули в квартиру, де знаходились незнайомі йому 2 хлопці та 2 дівчини і ОСОБА_3повідомив присутнім, з якого приводу забирають до міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 В кабінеті ОСОБА_3, де проводилась бесіда з потерпілим ОСОБА_1, він був лише одну хвилину. Ніяких спецзасобів чи фізичної сили до ОСОБА_1 він чи ОСОБА_3не застосовували.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що у вересні 2004 року після обіду його колега ОСОБА_3попросив побути в його службовому кабінеті, оскільки там знаходиться стороння особа, а йому потрібно виїхати на виклик за повідомленням про злочин. ОСОБА_3також просив поспілкуватися з цим чоловіком про можливу причетність до скоєння крадіжок карток поповнення рахунків мобільних телефонів. В кабінеті він побачив молодого чоловіка, який сидів на стільці, будь-яких видимих слідів побоїв на ньому не було видно і ніяких скарг він не висловлював. В ході бесіди ОСОБА_1повідомив йому, що бачив декілька карток поповнення рахунків у свого знайомого, про що він відібрав у нього пояснення. Перебував він з ним у кабінеті близько одної години. Ніякого тиску чи насилля зі сторони працівників міліції щодо ОСОБА_1 не було.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що у вересні 2004 року проводилось відпрацювання м. Ніжина та Ніжинського району, де був задіяний також його підрозділ МР ВБОЗ. За оперативною інформацією по підозрі в скоєнні злочину 18 вересня 2004 року біля 18 год до міськрайвідділу був доставлений, як раніше судимий, ОСОБА_1Конкретних фактів щодо його причетності до злочинів не було, тому після проведеної бесіди він був відпущений додому, про що зроблено відповідний запис у книзі доставлених. Фізична сила чи спецзасоби до ОСОБА_1 не застосовувались.
Свідок ОСОБА_10, на той час дільничний інспектор Ніжинського МРВ, пояснив, що на оперативній нараді 16 вересня 2004 року було поінформовано особовий склад про можливу причетність ОСОБА_1 до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11, яке мало місце у травні 2004 року. Протягом дня він був задіяний на роботі поза межами міськрайвідділу і ОСОБА_3повідомив, що в нього в кабінеті перебуває ОСОБА_1, тому він попросив його дочекатися.
Близько 17 год він прибув до міськрайвідділу та забрав ОСОБА_1 до себе в кабінет. Ніяких слідів фізичного насилля чи наручників у ОСОБА_1 він не бачив.
Свідок ОСОБА_12, заступник начальника відділення карного розшуку Ніжинського МРВ, повідомив, що на оперативній нараді було прийнято рішення про доставку до міськрайвідділу ОСОБА_1, але йому не відомо, хто займався цією доставкою. Протягом дня 16 вересня 2004 року він кілька разів заходив до кабінету ОСОБА_3, де бачив ОСОБА_1, який вільно сидів на стільці в його кабінеті і ніхто фізичної сили до нього не застосовував.
Такі ж свідчення дав суду свідок ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_14 повідомила, що 16 вересня 2004 року між 15 та 16 годинами працівники міліції доставили її, ОСОБА_15 та ОСОБА_16до кабінету ОСОБА_3 з приводу заяви ОСОБА_22 про її зґвалтування. В кабінеті знаходились ОСОБА_1, а також працівники міліції ОСОБА_3та ОСОБА_7 Чи були наручники на руках у ОСОБА_1 вона не пам'ятає, але при ній насильства до ОСОБА_1 ніхто не застосовував і він не висловлював ніяких претензій.
Свідок ОСОБА_16 дала свідчення, аналогічні свідченням ОСОБА_17, також пояснивши, що не пам'ятає, чи був ОСОБА_1у наручниках.
Аналізуючи в сукупності добуті в ході досудового та судового слідства докази, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно встановлені та однобічно досліджені фактичні обставини скоєння злочину, внаслідок чого постановлено незаконний та необгрунтований доказами виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_3, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню з постановленням обвинувального вироку.
З самого початку і на протязі досудового та судового слідства потерпілий ОСОБА_18 послідовно та обґрунтовано давав свідчення з приводу обставин події, що мала місце 16 вересня 2004 року, не змінюючи при цьому своїх показів. Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 дали свідчення, які повністю співпадають з поясненнями потерпілого і, враховуючи сукупність інших доказів, колегія суддів не вбачає підстав піддавати такі свідчення сумніву.
Разом з тим, колегія судців критично оцінює свідчення ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які є працівниками міліції та колегами по роботі ОСОБА_3, оскільки такі свідчення є суперечливими щодо суттєвих обставин справи та спростовуються іншими доказами.
Зокрема, ОСОБА_3стверджує, що ОСОБА_1 він зустрів на квартирі випадково і доставив його до міськрайвідділу лише тому, що чув це прізвище на
оперативній нараді. В той же час свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_3попросив його допомогти доставити до міськрайвідділу саме ОСОБА_1
Твердження свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_10 та ОСОБА_12про те, що вони не бачили тілесних ушкоджень на тілі потерпілого та він не перебував у наручниках, ніяк не свідчить про те, що такі тілесні ушкодження не наносились у їх відсутність.
Ніякими доказами по справі не підтверджується необхідність доставлення потерпілого ОСОБА_1 до міськрайвідділу та його допит, оскільки ніяких звинувачень йому не висувалось, а побиття ОСОБА_11мало місце ще в травні 2004 року і причетність до цього ОСОБА_1 не була встановлена. Як пояснив свідок ОСОБА_10, з травня 2004 року ніяких нових даних щодо причетності потерпілого до злочинів не було встановлено і, взагалі, справа по факту заподіяння ОСОБА_11тілесних ушкоджень була передана в слідчий відділ.
Допитана на досудовому слідстві свідок ОСОБА_14, протокол допиту якої досліджений у судовому засіданні, пояснювала, що ОСОБА_1сидів у кабінеті ОСОБА_3 з заведеними за спину руками, а коли він попросив курити, ОСОБА_3ключем відімкнув металеві браслети на його руках. В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 не заперечувала правильності своїх свідчень на досудовому слідстві.
У суду відсутні підстави піддавати такі свідчення сумніву, тому їх слід вважати достовірними, та такими, що спростовують твердження виправданого ОСОБА_3 та інших свідків про правомірність дій ОСОБА_3 щодо потерпілого.
Пояснення потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_17 узгоджуються між собою і дають підстави вважати, що до потерпілого ОСОБА_1 було застосовано фізичне насильство, що потягло для нього тяжкі наслідки.
Висновком комісійної судово-медичної експертизи від 23 грудня 2005 року (т.2 а.с. 437-445) встановлено, що у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, двофазного розриву селезінки в ділянці воріт 3x4 см, які могли виникнути 16 вересня 2004 року від одноразової чи дворазової дії тупим предметом і могли виникнути при обставинах на які вказує потерпілий.
Судово-медичні дані за виникнення тілесних ушкоджень до 16 вересня 2004 року та після 16 вересня 2004 року відсутні.
Будь-яких даних про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 іншими працівниками міліції 18 вересня 2004 року не встановлено і це стверджує сам потерпілий, наголошуючи, що ввечері 18 вересня 2004 року його в міліції лише один раз вдарили по потилиці.
Допитана в судовому засіданні як спеціаліст лікар Чернігівського обласного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_20пояснила, що згідно медичної документації у потерпілого ОСОБА_1 при його огляді візуально не виявлено тілесних ушкоджень. Експертиза тілесних ушкоджень потерпілого проводилась за медичною документацією та з врахуванням його попередніх свідчень, тому два попередні судово-медичні висновки містили дані про можливість отримання таких тілесних ушкоджень 18 вересня 2004 року. Остання експертиза проводилась після відтворення обстановки та обставин події за показами потерпілого та з участю експерта ОСОБА_21 і її висновки є узагальнюючими, вірними та не суперечать попереднім висновкам.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеною вину оперуповноваженого ВКР ОСОБА_3 в перевищенні ним владних повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_1
Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст. 365 ч. З КК України за вказаних обставин є правильною.
Обираючи вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, його тяжкість, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
За місцем проживання та роботи ОСОБА_3характеризується позитивно. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
З врахуванням тяжкості скоєного злочину та обставин його скоєння, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, тому призначає покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права роботи в правоохоронних органах на певний строк. При цьому, враховуючи, що ОСОБА_3вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, потерпілий не наполягає на позбавленні його волі, колегія суддів вважає зазначені обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та визнає можливим призначити ОСОБА_3 покарання відповідно до ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, за якою він засуджується.
Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_3 на користь Ніжинської ЦМЛ 1 322 грн 26 коп за перебування потерпілого ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні підлягає задоволенню, оскільки він є обґрунтованим, так як лікування потерпілого перебуває в прямому причинному зв'язку з протиправними діями ОСОБА_3
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме: 482 грн 07 коп матеріальної шкоди, що підтверджується відповідними документами, та 8 000 грн моральної шкоди, так як на думку колегії суддів саме така сума компенсує моральні страждання потерпілого, викликані зміною життєвих стосунків внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.
Апеляція прокурора в частині скасування окремої постанови суду, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягає, оскільки вказані у ній порушення мали місце.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляції Ніжинського міжрайонного прокурора задовольнити частково, апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2006 року щодо ОСОБА_3 скасувати.
ОСОБА_3 визнати винним за ст. 365 ч. З КК України та, з застосуванням ст. 69 КК України, призначити покарання - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права працювати в правоохоронних органах строком на 3 роки.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту з взяттям його під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного його затримання.
Стягнути з ОСОБА_3:
на користь на користь Ніжинської міської лікарні - 1 332 грн 26 коп; - на користь потерпілого ОСОБА_1 - 482 грн 07 коп матеріальної та 8 000 грн моральної шкоди.
Речові докази по справі після вступу вироку в законну силу: книгу обліку громадян, запрошених до службових приміщень Ніжинського МРВ УМВС, та протокол допиту свідка ОСОБА_1від 16 вересня 2004 року - зберігати в матеріалах справи; фрагмент селезінки - знищити.
Апеляцію прокурора в частині скасування окремої постанови суду залишити без задоволення, а окрему постанову Ніжинського міськрайонного суду від 27 січня 2006 року - без змін.
На вирок протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку, може бути подана касаційна скарга та внесено касаційне подання до Верховного Суду України через апеляційний суд Чернігівської області.