ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

16 січня 2007 р.

№ 2-26/2667-2006

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., -головуючого,

 

Панової І.Ю.,

 

Удовиченка О.С.,

 

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  касаційні скарги

Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя, кредитора ОСОБА_3

 

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2006 року

 

у справі

№ 2-26/2667-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим

 

за заявою

Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя

 

до	Відкритого акціонерного товариства "Кримпродмаш"

 

про	визнання банкрутом,

 

арбітражний керуючий

ОСОБА_1,

 

за участю представників сторін: ОСОБА_3.

 

встановив:

 

          Кредитор - Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя звернулося до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника - Відкритого акціонерного товариства "Кримпродмаш" у зв'язку із наявністю заборгованості у сумі 5333995,82 грн.

          Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2005 р. відкрита судова процедура банкрутства  - розпорядження майном, арбітражним керуючим призначено ОСОБА_2.

25.03.2005 р. у газету "Голос України" опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20-23.12.2005 р. ВАТ "Кримпродмаш" визнано банкрутом, до якого застосована процедура банкрутством строком на 12 місяців. Ліквідатором боржника призначений арбітражний керуючий -ОСОБА_2.

Оголошення про визнання ВАТ "Кримпродмаш"  банкрутом було надано в газету "Голос України" 01.02.2006 р.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2006 р. (суддя Проніна О.Л.) відмовлено у задоволенні скарги УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя на дій ліквідатора ОСОБА_2.Ухвала мотивована правомірністю відмови ліквідатора від включення грошових вимог УПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя до другої черги (.а.с 72-73 т. 8).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2006 р. у задоволенні скарги ОСОБА_3. на дії ліквідатора відмовлено. Ухвала мотивована правомірністю визначення ліквідатором черговості задоволення визнаних вимог кредитора ОСОБА_3. (а.с. 74-76 т. 8).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. (колегія суддів у складі: Котлярова О.Л. -головуючий, Маслова З.Д., Латинін О.А.)  апеляційна скарга ОСОБА_3. залишена без задоволення, ухвала господарського суду АРК від 11.07.2006 р.  -залишена без змін; апеляційна скарга УПФУ у Залізничному районі м. Сімферополя залишена без задоволення, ухвала господарського суду АРК від 11.07.2006 р. -залишена без змін.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду звернулося  Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя, в якій просить постанову апеляційного суду в частині  залишення апеляційної скарги УПФУ без задоволення скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги по зобов'язанням зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  у сумі 4 640 835,70 грн. до другої черги. Вказує, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, оскільки ст. 31 Закону  України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлена друга черга для задоволення кредиторських вимог по зобов'язаннях зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

 

Кредитор ОСОБА_3.  звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення про включення грошових вимог щодо виплати заборгованості по заробітній платі в реєстр вимог кредиторів ВАТ "Кримпродмаш" у розмірі 5576,32 грн. - до першої черги, 63603,2 грн. -до другої черги. В обґрунтування посилається на грубі порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного висновку про визначення ліквідатором черговості задоволення визнаних вимог кредитора ОСОБА_3.

 

Заслухавши суддю-доповідача, кредитора ОСОБА_3.,  перевіривши правильність застосування судом  норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя не підлягають задоволенню, а касаційна скарга кредитора ОСОБА_3. підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

 

          1. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від  17.06.-05.07.2005 р. затверджено реєстр вимог кредиторів, згідно з яким  заборгованість УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя включена  до вимог третьої черги на підставі діючої на той час черговості задоволення вимог кредиторів, визначеної ст. 31 Закону.

Ліквідатором ОСОБА_2. відмовлено у задоволенні клопотання про включення кредиторських вимог УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя  до другої черги у зв'язку з внесенням змін до ст. 31 Закону.

Господарський суд АРК, відмовляючи у задоволенні скарги УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя на дії ліквідатора ОСОБА_2, з яким погодився суд апеляційної інстанції залишаючи ухвалу без змін, виходив з необґрунтованості тверджень скаржника стосовно порушення норм матеріального права про визначення черговості зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. 

          Черговість задоволення вимог кредиторів визначена ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону  у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

Однак, як вбачається зміни до ст. 31 Закону стосовно включення до другої черги зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були внесені Законом України від 17.11.2005 р. № 3108, який набув чинності з дня його опублікування ( газета "Голос України, 2005, 12, 13.12.2005 N 236).

В той час, реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ "Кримпродмаш" затверджено ухвалою господарського суду АРК від 17.06.-05.07.2005 р.,  відповідно до якої заборгованість УПФУ у Залізничному районі м. Сімферополя зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5041025,64 грн.  включена до третьої черги у відповідності до діючого на той час положення ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвала набрала законної сили, ніким не оскаржувалась, а  тому ліквідатором правомірно відмовлено УПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя у включенні грошових вимог до другої черги.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи в означеній частині господарським судом апеляційної інстанції фактичні її обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду про правомірність відмови ліквідатора від включення грошових вимог УПФУ у Залізничному районі м. Сімферополя  до другої черги відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду в означеній частині не вбачається.

2. Кредитор ОСОБА_3. звернулася з касаційною скаргою, не погоджуючись з висновками судів про відмову у задоволення її скарги на дії ліквідатора щодо визначення черговості задоволення її вимог.

Як встановлено судами, 20.02.2006 р. ОСОБА_3. звернулася до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 621 257,52 грн., безперечність  яких підтверджена рішенням Київського районного суду м. Києва від 07.02.2006 р.

Ухвалою господарського суду АРК від 11.05.2006 р. грошові вимоги ОСОБА_3. у розмірі 621 257,52 грн. Ліквідатору боржника  включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів згідно встановленої ст. 31 Закону.

Не погоджуючись із  визначенням ліквідатором черговості задоволення визнаних судом її вимог Кредитор ОСОБА_3. звернулась зі скаргою на дії ліквідатора, вказавши про порушення ст. 31 Закону.

Ухвалою господарського суду АРК від 11.07.2006 р. (а.с. 74-76 т.8), залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні заяви ОСОБА_3. на дії ліквідатора відмовлено.

Судові рішенням мотивовані правомірністю визначення ліквідатором черговості задоволення визнаних вимог кредитора ОСОБА_3.

Однак, з даним висновком в повній мірі погодитися не можна, оскільки судові рішення не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, до реєстру вимог кредиторів було включено грошові вимоги ОСОБА_3., підтверджені рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 17.02.2006 у справі № 2-30/2006 за позовом ОСОБА_3. до ВАТ "Кримпродмаш". Даним рішенням з боржника на користь ОСОБА_3. стягнуто у загальному розмірі 621 257,22 грн., в тому числі:

- за період з 01.04.1992 по 24.07.1992 різницю в заробітку у сумі 5493,86 грн.;

- за період з 24.07.1992 по 24.12.1002 -17087,07 грн. недоплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- за період з 24.12.1992 по 18.02.1993 різницю в заробітку у розмірі 5358,98 грн. та у період з 18.02.1993 по 01.02.2006 -590066,88 грн.;

- відшкодування моральної шкоди 1000 грн.;

- витрати на сплату юридичної допомоги, оплату судово-бухгалтерських експертиз, участь експерта у судовому засіданні 2250,73 грн.

Черговість задоволення вимог ОСОБА_3. була визначена в наступному порядку:

- до першої черги у розмірі 9459,87 грн., з яких 4100,89 грн. та 5358,98 грн. складають недоплату до середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди з 18.11.1992 р. по 24.12.1992 та з 24.12.1992 по 18.02.1992 відповідно;

- до другої черги грошові вимоги у розмірі 608546,92 грн., як вимоги за заборгованість перед працівниками боржника, крім вимог, які мають бути включені  до першої черги;

- до шостої  черги грошові вимоги у розмірі 3250,73 грн., які складаються із 1000 грн. моральної шкоди та 2250,73 грн., пов'язані зі сплатою експертизи за участю експерта у судовому засіданні.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин,

інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

П. 2 ст. 31 встановлено, що у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу.

У шосту чергу задовольняються інші вимоги (п. 6 ст. 31 Закону).

Господарський суд Автономної Республіки Крим, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_3. на дії ліквідатора  у зв'язку з порушенням вимог ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"   щодо визначення черговості задоволення її грошових вимог (а.с. 74 -76 т. 8), з яким погодися Севастопольський апеляційний господарський суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, дійшов и висновку про правомірність визначення ліквідатором ОСОБА_2. черговості задоволення вимог кредитора ОСОБА_3.

При цьому, ні в ухвалі суду першої інстанції, ні у постанові суду апеляційної інстанції, не дано жодної оцінки відповідності поданого реєстру вимог кредиторів, зокрема ОСОБА_3., вимогам чинного законодавства про банкрутство, а саме, не з'ясовано ні період у три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство, ні період оплачуваної відсутності скаржника на роботі, ні обґрунтування сум, які визначені ліквідатором при включенні їх вимог до реєстру вимог кредиторів відповідно  у першу, другу та у шосту черги.

Зазначені обставини справи мають істотне значення для розгляду справи, оскільки від їх встановлення залежить правильне визначення черговості задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, а у судових рішеннях відсутні будь які висновки, що свідчать про порушена судовими інстанціями вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 111⁷ Господарського  процесуального  кодексу  України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені  ним, вирішувати  питання про  достовірність  того чи іншого доказу,  про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали господарського суду першої інстанції а постанови апеляційного господарського суду в означеній частині з направленням справи на новий  розгляд  до суду першої  інстанції.

При новому  розгляді  справи суду необхідно  врахувати викладене, повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, перевірити ствердження та заперечення сторін, всім зібраним  доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно  до вимог  закону.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  111⁵, 111⁷, 111⁹, 111 ¹⁰ , 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

 

                                   ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу  Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя залишити без задоволення.

 

Касаційну скаргу кредитора ОСОБА_3. задовольнити частково.

Постанову Севастопольського господарського суду від 11 вересня 2006 року у справі № 2-26/2667-2006 в частині залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та  залишення без змін   ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2006 року скасувати.

Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2006 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3. на дії ліквідатора скасувати.

Справу № 2-26/2667-2006 передати на новий судовий розгляд в означеній частині до господарського суду Автономної Республіки Крим.

В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду  від 11 вересня 2006 року залишити без змін.

 

 

Головуючий                                                                         М.І. Хандурін

 

Судді                                                                                                    І.Ю. Панова

 

                                                                                                    О.С.Удовиченко