ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

18 січня 2007 р.

№ 272/18-06

                                     

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Владимиренко С.В.,

суддів:

Шевчук С.Р.,

Кота О.В.

розглянув касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова компанія "Солід”

на постанову

Київського міжобласного  апеляційного господарського суду від 05.10.2006 р.

у справі

№272/18-06 господарського суду Київської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична консалтингова компанія "Солід"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудпереробка ЛТД”

про	стягнення 50 510 грн. 10 коп.,

за участю представників:

-          позивача: не з’явились,

-          відповідача: не з’явились,

ВСТАНОВИВ:

          У травні 2006 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична консалтингова компанія "Солід" звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудпереробка ЛТД” про стягнення 50510,10 грн. заборгованості за договором №2 від 10.03.2006р. про надання юридичних послуг.

31.07.2006р. позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог на суму штрафу 297969,25грн., що складає 50 % від загальної договірної ціни надання послуг у зв’язку з розірванням договору в односторонньому порядку з ініціативи замовника-відповідача. Всього позивач просив стягнути з відповідача 348479,35грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2006р. накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка ЛТД" в сумі 50510,10 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.08.2006р. (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудпереробка ЛТД” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична консалтингова компанія “Солід” 50510,10 грн. боргу, 505,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 297969,25 грн. позов залишено без розгляду.

В частині задоволення позову рішення мотивоване доведеністю факту надання юридичних послуг.

Залишаючи позов без розгляду в частині стягнення 297969,25 грн. одноразової виплати, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин не були надані необхідні для вирішення по суті спору докази.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2006р. (колегія суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О. –головуючий, Шевченко В.Ю., Рибченко А.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудпереробка ЛТД” задоволено.

Ухвалу господарського суду Київської області від 08.08.2006р. про забезпечення позову скасовано.

Рішення господарського суду Київської області від 08.08.2006р. у справі №272/18-06 скасовано з мотивів неповного з'ясування обставин справи та постановлене нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до ст. 181 ГК України між сторонами не досягнуто згоди по істотним умовам договору, тому спірний договір №2 від 10.03.2006р. є неукладеним, таким що не породжує цивільних прав і обов’язків, тому позовні вимоги про стягнення коштів за договором не ґрунтуються на законі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова компанія "Солід" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2006р. у даній справі та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в сумі 348479,35 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення та постанова - до скасування з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.525 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.03.2006р. між сторонами укладено договір про надання юридичних послуг №2.

За умовами п.1.1, 1.2 зазначеного договору позивач прийняв на себе зобов’язання щодо підготовки, оформлення, направлення процесуальних документів, представництво інтересів відповідача в суді з питань розірвання укладених ним інвестиційних договорів, угод з третіми особами, консультацій щодо господарської діяльності відповідача.

Відповідно до п.3.2 договору про надання юридичних послуг оплата наданих позивачем послуг здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг протягом одного банківського дня з моменту отримання акта. Пунктом 4.1.3 договору передбачено, що Замовник–відповідач зобов’язаний протягом одного робочого дня підписати поданий Виконавцем - позивачем акт прийому-передачі виконаних робіт. Відповідно до п.5.1.4 договору у випадку не виконання Замовником умов пункту 4.1.3 договору вважати вказаний акт підписаним першим, який має юридичну силу і є підставою для відшкодування витрат Виконавця та сплати наданих послуг першому згідно умов цього Договору.

11.03.2006р. сторони уклали додаткову угоду до зазначеного договору, відповідно до якої встановлено загальну суму, що підлягає сплаті позивачу в розмірі 595938,49грн.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач на виконання взятих на себе зобов’язань по вказаному договору, 17.03.2006р. надіслав відповідачу 8 проектів позовних заяв про розірвання інвестиційних договорів. Як зазначив суд першої інстанції вказані проекти позовних заяв були надані відповідачу для погодження, доукомплектування, посвідчення копій документів, оплати державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. При цьому суд першої інстанції вказав, що відповідач не вчинив ніяких дій щодо сприяння в оформленні позовних заяв та не надав ніяких вказівок позивачу щодо подальшої роботи по договору.

Суд першої інстанції зазначив, що 03.05.2006р. позивач направив відповідачу листа з метою вирішити питання щодо подальшої спільної діяльності, а також повторно направив 8 проектів позовних заяв про розірвання інвестиційних договорів, укладених відповідачем з третіми особами. У вказаному листі позивач просив відповідача повідомити його про прийняте рішення у 3-денний строк з моменту отримання листа. Даний лист був отриманий відповідачем 03.05.2006р., проте станом на 29.05.2006 року ніякої відповіді або вказівок позивач не отримав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.05.2006 року позивач направив відповідачу з супровідним листом два екземпляри акту приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 50510,10грн. При цьому судом першої інстанції зазначено, що в цьому листі позивач просив відповідача підписати вказані акти, та один підписаний та скріплений печаткою підприємства акт направити на адресу позивача. Суд першої інстанції стверджує, що зазначені акти прийому-передачі наданих послуг були отриманні відповідачем 10.05.2006р., проте позивач не отримав підписаного та скріпленого печаткою акта приймання-передачі наданих послуг, а також не отримав винагороди за надані послуги, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Задовольняючи вимоги позивача в сумі 50510,10грн., місцевий господарський суд виходив з того, що позивач на підставі договору №2 від 10.03.2006р. виконав свої зобов’язання в частині надання консультацій щодо розірвання інвестиційних договорів, а також в частині підготовки позовів до господарського суду м. Києва, а відповідач не розрахувався за отримані послуги. На підтвердження своїх висновків суд посилався на наявні у справі докази та узгоджений сторонами кошторис  юридичних послуг.

П.5 додаткової угоди від 11.03.2006р. до договору від 10.03.2006р. №2 передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи Замовника, Виконавець незалежно від успіху отримує на свою користь одноразову виплату в розмірі не менше 50% загальної договірної ціни надання послуг.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду в частині стягнення з відповідача 297969,25грн. - 50% від загальної договірної ціни надання послуг у зв’язку з розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою відповідача, зазначив, що за п.1 додаткової угоди загальна договірна ціна  надання послуг встановлена у розмірі 1,1 % від загальної суми перерахованих договорів у п.1.1 договору про надання юридичних послуг №2 від 10.03.2006р. При цьому 595938,49грн. в тому ж пункті додаткової угоди визначено як загальна сума, що підлягає сплаті виконавцю. Загальна договірна ціна визначається в розмірі 1,1 відсотка від загальної суми договорів, перерахованих у п.1.1 договору №2 від 10.03.2006р., а не від загальної суми, що підлягає сплаті виконавцю. При цьому суд першої інстанції в обґрунтування залишення без розгляду частини позовних вимог вказав на зазначення в п.1.1 договору про обов’язок позивача за грошову винагороду здійснювати підготовку, оформлення, направлення процесуальних документів, представництво інтересів відповідача в суді з питань розірвання укладених останнім інвестиційних договорів, угод з інвесторами, тоді як позивачем не надано суду переліку та екземплярів відповідних договорів, про які йдеться в п.1 додаткової угоди.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові виклав суперечливі твердження відносно зазначеного договору щодо віднесення його до договору про наміри в розумінні ст.635 ЦК України, поряд з цим зазначив про визнання цього договору неукладеним у розумінні ст.181 ГК України, з чим не може погодитися суд касаційної інстанції з огляду на приписи ст.635 ЦК України та ст.181 ГК України внаслідок неврахування судом апеляційної інстанції договірних зобов’язань, визначених сторонами в додатковій угоді від 11.03.2006р. до вказаного договору та кошторисі юридичних послуг (т.1 а.с.13, 14).

Судом апеляційної інстанції не врахована та не надана оцінка наявному в матеріалах справи листу позивача №3 від 03.05.2006р., надісланого на адресу відповідача, що свідчить про передчасність висновків, викладених в оскаржуваній постанові.

Поряд з цим слід зазначити, що суд не перевірив обставин щодо надання відповідачем позивачу інвестиційних договорів на суму 54176226,70грн. згідно кошторису юридичних послуг, не надав їм правової оцінки та виклав у рішенні необґрунтовані висновки щодо походження та правомірності зазначеної в п.1 додаткової угоди суми 595938,49грн. та її відношення до загальної договірної ціни надання послуг в розумінні п.1 додаткової угоди.

Як зазначено у касаційній скарзі та вбачається з п. 1 додаткової угоди сторони визначили загальну договірну ціну надання послуг у відсотках до суми укладених інвестиційних договорів.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд апеляційної інстанції не дослідив зазначені обставини, не перевірив доводів позивача про направлення відповідачу супровідним листом двох екземплярів актів приймання-передачі наданих послуг на загальну сум 50510,10грн., та виклав у своїй постанові передчасні висновки про відсутність підстав до задоволення позову у зв’язку з фактичною відсутністю спірного договору та про недоведення позивачем обставин щодо факту виконання ним умов даного договору.

Крім того, судами не з’ясовано та не надана правова оцінка наявному в матеріалах справи кошторису юридичних послуг по захисту інтересів відповідача, що свідчить про передчасність висновків, викладених в оскаржуваних судових актах.

Слід зазначити і про завчасність висновку суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованості по акту приймання-передачі наданих послуг від 03.05.2006р., відсутньому в матеріалах справи без надання правової оцінки зазначеним обставинам справи, а також без з'ясування обставин щодо виконання позивачем перед відповідачем зобов’язань, обумовлених зазначеним договором з урахуванням додаткової угоди до нього та кошторису юридичних послуг. Це свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані консультації та розробку і складання позовів.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді суду слід всебічно і повно з'ясувати і перевірити наведені в цій постанові всі фактичні обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм і доводам сторін належну об’єктивну правову оцінку, та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична консалтингова компанія "Солід” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 08.08.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2006р. у справі №272/18-06 скасувати.

3. Справу №272/18-06 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суддів.

Головуючий

С. Владимиренко

Судді:

С. Шевчук

О. Кот