УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2015 р. Справа № 876/4207/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Макарика В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 13 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов»язання здійснити перерахунок пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
19 січня 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, в якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати із збільшенням їй пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж - 15 років та зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести їй перерахунок та виплату пенсії за період в межах визначеного Законом строку позовної давності, відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж - 15 років.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 13 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, починаючи з 19 липня 2014 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж - 15 років, але не вище 75% заробітку.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи дане рішення порушив норми матеріального та процесуального права.
Також, апелянт по справі зазначив, що порушення норм матеріального права полягає зокрема в тому, що судом не було взято до уваги той факт, що з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», яким з 12 січня 2005 року було встановлено доплату за понаднормовий стаж шляхом збільшення розміру пенсії на 1 відсоток мінімальної пенсії за віком за кожний повний рік страхового стажу понад 30 років для жінок. Крім того, в прикінцевих положеннях Закону встановлено, що дія статті поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом.
На підставі статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами у справі, що позивач отримує пенсію по віку, призначену із врахуванням положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 вказаного Закону право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.
Аналізуючи вказану норму Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зауважує, що збільшення пенсії встановлюється у відсотку до заробітку. Тому, для застосування цієї норми Закону істотне значення має та обставина, який саме заробіток обраний для нарахування пенсії, так як, зокрема ст. 57 вказаного Закону визначено за який час може бути обрано заробіток для обчислення пенсії за бажанням того, хто звернувся за пенсією.
Норма ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нерозривно пов»язана із обранням заробітку для нарахування пенсії відповідно до ст. 57 вказаного Закону, оскільки є істотним чи було взято для нарахування пенсії заробіток за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення (чи ще більш короткі строки, визначені цією статтею Закону) або ж було взято заробіток відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». В цій частині визначення пенсійної виплати має зберігатися системність підходу: застосування для нарахування підвищення пенсії за страховий стаж норм того Закону, за яким обрано заробіток для нарахування основної пенсії, так як підвищення пенсії за страховий стаж пов»язане із заробітком, з якого нараховано пенсію.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 56 цього Закону передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Зокрема, згідно з ч. 2 зазначеної статті право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше ніж 20 років чоловіки, 15 років жінки, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.
Водночас порядок перерахунку пенсій Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» яким передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 відсоток визначеної законом її розрахункової величини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при визначенні розміру доплати до пенсії позивачеві застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 13 березня 1015 року у справі №162/127/15-а - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.Я. Макарик