ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 р. | № 14/2237 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя | Муравйов О.В. |
судді | Полянський А.Г. |
Коробенко Г.П. |
розглянувши |
касаційну скаргу | Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” |
на | рішення від 18.05.2006 р. господарського суду Житомирської області |
у справі | № 14/2237 господарського суду Житомирської області |
за позовом | Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” |
До | ВАТ “Житомирський комбінат хлібопродуктів” |
за участю | прокуратури |
про | стягнення 1 120 981,17 грн. |
За участю представників сторін:
позивача –Дубовик П.В. дов. № 208д від 30.11.2006 р.,
Бєгунова Н.В. дов. № 271д від 29.12.2006 р.,
відповідача –не з’явився,
прокуратури –Івченко О.А. посвідчення № 218
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.05.2006 р. (суддя Брагіна Я.В.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач не скористався наданим правом на участь у засіданні.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення без змін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що 04.03.1998 року між Житомирським представництвом ДАК “Хліб України” (правонаступником якого є Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” та Житомирською державною реалізаційною базою хлібопродуктів на виконання постанови КМ України №77 від 24.01.1998 р. був укладений договір доручення № 4, за яким відповідач (як повірений) зобов’язався за дорученням ДАК “Хліб України” (як довіритель) укласти договори з товаровиробниками на постачання паливно-мастильних матеріалів та передати їм ці матеріали.
З метою виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 77 від 24.01.1998 р. був затверджений графік погашення заборгованості сільськогосподарськими виробниками.
Згідно п.7.1 зазначеного договору доручення “за передачу пального іншим організаціям, не передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.98р. № 77, повірений виплачує штраф ДАК “Хліб України” в розмірі 1% від вартості переданого палива та відшкодовує його вартість. Повірений несе повну матеріальну відповідальність перед ДАК “Хліб України” в разі втрати пального (п.7.2 договору, т.1 а.с.23-24).
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що позивач на підставі договору доручення № 4 міг би звернутись з позовом до суду про стягнення збитків, при наявності доказів, що підтверджували би вину відповідача, збитки та причинний зв'язок між ними, проте, позивач заявив позов про стягнення вартості паливно-мастильних матеріалів.
Як встановлено судом, договори із сільськогосподарськими виробниками не укладались відповідачем, оскільки відповідач не являвся власником паливно-мастильних матеріалів. Пізніше, після відпуску паливно-мастильних матеріалів відповідачем сільськогосподарським товаровиробникам, позивач - ДАК “Хліб України”, з метою впорядкування господарських та фінансових відносин щодо відпуску та розрахунків за паливо, намагались укласти договори купівлі-продажу пального на суму 673 261,96 грн., які були підставою при подачі позову до суду, але під час розгляду справи в суді позивач змінив підставу заявленого позову.
Враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позивач не надав суду і обгрунтованого розрахунку стягуваної суми, хоча суд ухвалами зобов’язував позивача надати такий розрахунок, оскільки позивач просить стягнути вартість паливно-мастильних матеріалів в сумі 673 261,96 грн., а враховуючи викладене, позивач не довів тих обставин, на які посилався в позовній заяві і не надав доказів, що підтверджували би викладені в позові обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Разом з цим, в листі від 16.01.2006 р. (т.2 а.с. 59) позивач уточнив, що предмет позову залишився той самий, що і в позові ДАК “Хліб України” № 02-04к/621 від 12.07.2001 р. –змінились лише підстави позову - стягнення збитків на підставі неналежного виконання договору-доручення № 4 від 04.03.1998 р., що суперечить твердженню господарського суду про те, що позивач не просить стягнути збитки, а стягнути вартість паливно-мастильних матеріалів.
Крім того, розрахунок суми всієї заборгованості, в тому числі і розрахунок вартості паливно-мастильних матеріалів на суму 673 261,96 грн. доданий до позовної заяви і міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.8) про що також вказується у заяві позивача № 1391 від 08.12.2005 р.
А тому твердження суду про те, що позивач не надав розрахунок стягуваної суми не відповідає дійсності.
Так, суд фактично ухилився від вирішення спору по суті, і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 42, 43, 47, 22, 43, 84 ГПК України.
Не розглянувши змінені вимоги позивача, не здійснивши належну перевірку доводів позивача, суд всупереч ст. 19 Конституції України обмежив сторону у здійсненні прав і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення суд не дослідив подані сторонами докази і враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представника позивача та прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 18.05.2006 року у справі № 14/2237 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Коробенко Г.П.