ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 р.
| № 12/112/3/2 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Владимиренко С.В., |
суддів: | Шевчук С.Р., |
Кота О.В. |
розглянув касаційну скаргу | Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2006р. |
та рішення | господарського суду Чернігівської області від 28.07.2006р. |
у справі | №12/112/3/2 |
за позовом | Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" |
до | Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” |
про | стягнення 6886746,06грн., |
за участю представників:
- позивача: Левченка О.Є. дов. №341/10 від 29.12.2006р.;
- відповідача: Кузнецова В.О. дов. №18/27 від 15.01.2007р.;
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася в господарський суд з позовом та заявою про збільшення позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” про стягнення 5068187грн.32коп. заборгованості за поставлений в 2001 році природний газ для потреб населення відповідно до договору №10/16-1454 від 25.12.2000р., 689273грн.48 коп. - втрат від інфляції за період з 01.05.2001р. по 01.07.2004р., 407936грн.41коп. - трьох відсотків річних за період з 19.08.2001р. по 19.08.2004р. та 721348грн.85 коп. - пені за період з 19.08.2003р. по 19.08.2004р.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.07.2006р. у справі №12/112/3/2 (суддя Лавриненко Л.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого газу за договором №10/16-1454 від 25.12.2000р. виконав у повному обсязі. Постачання природного газу за вказаним договором здійснювалось для потреб населення, яке звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг газопостачання, і на час розгляду справи відповідачем сума основного боргу сплачена в повному обсязі, а тому - відсутня вина останнього у прострочці оплати отриманого газу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2006р. у справі №12/112/3/2 (колегія суддів у складі головуючого Андрієнка В.В., суддів Малетича М.М., Студенця В.І.) апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 28.07.2006р. у справі №12/112/3/2 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2006р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 28.07.2006р. у справі №12/112/3/2 внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.12.2000р. між Дочірньою компанією "Торговий дім "Газ України” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі–постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Чернігівгаз" (далі–покупець) було укладено договір на постачання природного газу №10/16-1454 (надалі –Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати Покупцю (Відповідачу) у 2001р. природний газ для потреб населення, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Пунктом 2.1 Договору було визначено обсяг постачання газу у 2001р. - до 385646тис.куб.м., в тому числі - по кварталах.
Згідно протоколу узгодження розбіжностей від 19.01.2001р. до Договору було узгоджено його редакцію - пункти 4.1, 4.2 та 5.1 викладено в новій редакції, пункти 6.2 та 6.4 вирішено не виключати, а пункт 6.3 вирішено виключити з тексту Договору.
Додатковою угодою №1 від 14.03.2001р. до Договору №10/16-1454 сторонами також було викладено п.4.1 ст.4 та п.4.2 ст.4 в інших редакціях, відповідно до яких ціна газу за 1000 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування газу територією України при наявності газових лічильників була встановлена в розмірі 111грн.70коп., з урахуванням ПДВ, а при відсутності таких - 126грн.70коп., з урахуванням ПДВ. Загальна сума Договору становила 48861348грн.20коп.
Крім того, Додатковою угодою №3 від 01.10.2001р. до Договору №10/16-1454 було доповнено пункт 4.1 підпунктом 4.1.1, а ст.5 було доповнено пунктом 5.3.
На підставі протоколу №2 засідання спостережної Ради НАК "Нафтогаз України" від 26.12.2000р. та наказу НАК "Нафтогаз України" №14 від 18.01.2001р. із змінами та доповненнями, внесеними наказом НАК "Нафтогаз України" №40 від 08.02.2001р., ДК "Торговий дім "Газ України" було реорганізовано, а її функції передано Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
У відповідності до п.4.1 Статуту Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ДК "Газ України" є правонаступником реорганізованої дочірньої компанії Торговий дім "Газ України".
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що до Позивача, як правонаступника, відповідно перейшли всі права і обов'язки Дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України” по договору на постачання природного газу №10/16-1454 від 25.12.2000р.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що на виконання умов Договору, позивач передав відповідачу за період з січня по грудень 2001р. природного газу в обсязі 384193,03тис.куб.м. газу. на суму 46379802грн.42коп.
Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що відповідач свої зобов’язання за договором виконав, та з урахуванням взаємозаліку однорідних вимог, сплатив за отриманий природний газ 46399012грн.46коп.
Проте такий висновок судів є передчасним, виходячи з наступного.
Порядок розрахунків, встановлений постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.98р. №1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”, у ред. від 27.05.2000р. N840, та постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 12.07.2000р. №759 “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств”.
Згідно п.1.1 Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженого Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 12.07.2000р. №759, цей Алгоритм визначає та встановлює послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів.
Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу зі споживачів природного газу.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ” від 13.11.98р. №1785, у ред. від 27.05.2000р. N840, відкрито в уповноважених банках розподільні рахунки газозбутовим і газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та консолідований розподільний рахунок дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу.
Належними доказами сплати за договором, в розумінні ст. 34 ГПК України та ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", можуть бути відповідним чином оформлені платіжні доручення.
В наданих копіях платіжних доручень, призначення платежу вказане наступним чином: "за постачання природного газу згідно постанови КМУ №840 від 27.05.2000р. та довідки НАК "Нафтогаз України". При цьому суди не з'ясували, по якому договору, укладеному відповідачем, була здійснена оплата за поставлений газ.
Суди попередніх інстанцій не дали оцінки і діям позивача щодо зарахування коштів, які поступили у січні 2001р. на розподільчий рахунок відповідача, в погашення заборгованості за попередній період, та не визначили момент виникнення прострочення виконання зобов’язань.
Відповідальність за порушення виконання зобов’язання з оплати визначена в п.6.2 Договору №10/16-1454 від 25.12.2000р. за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п.5.1 даного Договору, а саме: покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили факту прострочення платежу, тому прийшли до передчасного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
З цих же підстав, касаційна інстанція вважає також неправильним висновок суду щодо необґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2006р. та рішення господарського суду Черкаської області від 28.07.2006р. прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають до скасування.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду Чернігівської області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 п.3, 11110–11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2006р. і рішення господарського суду Чернігівської області від 28.07.2006р. у справі №12/112/3/2 скасувати.
3. Справу №12/112/3/2 передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Головуючий | С. Владимиренко |
Судді: | С. Шевчук |
О. Кот |