ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 січня 2007 р.

№ 6/261

                                         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Козир Т.П.,

суддів:

Кота О.В.,

Владимиренко С.В.

розглянув касаційну скаргу

Дочірнього підприємства Західно-Українського монтажного управління Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж"

на рішення

господарського суду Донецької області від 31.10.2006 р.

у справі

№6/261

за позовом

Дочірнього підприємства Західно-Українського монтажного управління Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж"

до	Спільного Українсько-Швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Метален"

про	стягнення 41 951 грн. 33 коп.,

за участю представників:

-          позивача: не з’явились,

-          відповідача: не з’явились,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року ДП Західно-Українське монтажне управління ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" звернулось до господарського суду з позовом до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства ТОВ "Метален" про стягнення 37763,04грн. заборгованості по договору №7/159 від 15.07.2005р., 3573,89грн. пені., 614,4грн. 3% річних, всього 41951,33грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2006р.  (суддя Подколзіна Л.Д.) позов задоволено частково

Стягнуто зі Спільного Українсько-Швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Метален” на користь Дочірнього підприємства Західно-Українського монтажного управління Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” основний борг у сумі 28167грн.60коп., витрати по сплаті держмита у сумі 281грн.67коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

В решті частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині відмови у стягненні витрат на відрядження у сумі 7996,20 грн., 3% річних та пені Дочірнє підприємство Західно-Українського монтажного управління Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж”  звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати у вказаній частині рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2006р. та постановити в цій частині рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.07.2005р. між Дочірнім підприємством Західно-Українським монтажним управлінням Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” та Спільним Українсько-Швейцарським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю “Метален” був укладений договір підряду на виконання монтажних робіт №7/159, згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання своїми силами, на свій ризик та в строк визначений сторонами договору, виконати монтажні роботи на об'єкті нова повітророздільна установка “Linde“, а відповідач зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт.

Пунктом 2.4 договору №7/159 від 15.07.2005р. сторони встановили, що оплата виконаних робіт за місяць здійснюється відповідачем за фактично виконаний обсяг робіт на підставі наданих позивачем та належним чином оформлених актів прийомки виконаних робіт по формі №КБ-2в та довідок про вартість підрядних робіт форми №КБ-3.

Оплата виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт здійснюється відповідачем в термін п'ятнадцяти банківських операційних днів з дати підписання ним актів прийомки виконаних робіт по формі №КБ-2в та довідки про вартість підрядних робіт форми №КБ-3 (п.2.5. договору).

Відповідно актів приймання виконаних робіт №1/11 ЗУМУ та №2/11 ЗУМУ за листопад 2005р. вартість виконаних підрядних робіт становить 28167грн.60коп. Вказані акти підписані 16.01.2006р.

Статтею 193 Господарського кодексу України (із змінами та доп.) встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (із змінами та доп.) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення основної суми боргу, суд першої інстанції правильно встановив і виходив з того, що позивач взяті на себе зобов’язання по виконанню монтажних робіт виконав, а відповідач доказів здійснення розрахунків з позивачем не надав.

Поряд з цим, суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні витрат на відрядження, пені та 3% річних, стверджуючи, що представлена позивачем довідка про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2005р. не може являтися належним доказом підтвердження вартості виконаних робіт та витрат на відрядження саме по актам №1/11 ЗУМУ та №2/11 ЗУМУ за листопад 2005р., оскільки у даній довідці не вказується, на підставі яких актів виконаних робіт вона складена. У доповненні до позовної заяви позивач нараховує пеню згідно п.2.5 договору № 7/159 від 15.07.2005р. по акту виконаних робіт за грудень 2005р. з 02.02.2006р., яким передбачений порядок розрахунків за виконані підрядником і прийняті замовником роботи, а не пеня. Крім того суд зазначає, що пеня повинна бути нарахована за листопад 2005р., а не за грудень 2005р., так як предметом позову є акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005р., а не за грудень 2005р. Не вірно складений й доданий до матеріалів справи розрахунок 3%, так як розрахований з необґрунтовано заявленої суми основного боргу.

Проте, погодитись з такими висновками суду в повній мірі не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував договірні умови, визначені пунктами 2.1, 2.2 та розрахунком витрат на відрядження, наведеним у додатку №3 до зазначеного договору, якими запроваджений порядок відшкодування витрат на відрядження.

При цьому, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні витрат на відрядження без витребування та дослідження документів первинного обліку, які підтверджують фактично понесені витрати по відрядженню, визначені в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. N59, зареєстрованої Міністерством юстиції України 31.03.98 за N218/2658 (із змінами та доп.).

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягненні витрат на відрядження, суд першої інстанції ретельно не перевірив та не навів у рішенні належних мотивів, з яких він виходив, відхиляючи як доказ підтвердження вартості витрат на відрядження довідку про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2005 року  (а.с. 23), яка підписана сторонами без зауважень.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України (із змінами та доп.) виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України (із змінами та доп.) якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що при порушенні строків оплати виконаних і прийнятих робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочки.

Встановивши, що відповідачем порушено умови договору №7/159 від 15.07.2005р. щодо своєчасної оплати виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов суперечливого висновку про відмову у стягненні пені, у зв’язку з її неправильним розрахунком позивачем.

Відповідно до ст.625 ЦК України (із змінами та доп.) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних, у зв’язку з тим, що доданий до матеріалів справи розрахунок невірно складений слід вважати необґрунтованими, оскільки чинним Цивільним кодексом України передбачені правові наслідки та відповідальність за порушення зобов’язань.

З наведених підстав, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивач про стягнення витрат на відрядження на суму 7996,2грн., пені на суму 3554,25грн., 3% річних на суму 654,9грн. підлягає до скасування, а справа - передачі на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи Господарському суду Донецької області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору в частині стягнення витрат на відрядження, пені та 3% річних, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Західно-Українського монтажного управління ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2006р. у справі №6/261 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на відрядження на суму 7996,2грн., пені на суму 3554,25грн., 3% річних на суму 654,9 грн.

3. У вказаній частині справу №6/261 передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд в іншому складі суддів.

4. В решті рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2006р. у справі №6/261 залишити без змін.

Головуючий

Т. Козир

Судді:

О. Кот

С. Владимиренко