ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 р. | № 02-03/2630/15 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Потенціал”, м. Київ |
на ухвалу | від 06.10.2006 |
у справі господарського суду | № 02-03/2630/15 Київської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Потенціал”, м. Київ |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Оране-крохмаль”, с. Оране |
про | тлумачення змісту правочину |
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2006 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Потенціал” в прийнятті позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оране-Крохмаль” про тлумачення змісту правочину таким чином, що від імені ТОВ “Оране-Крохмаль” договір укладений фізичною особою, яка має належні повноваження відповідно до Закону та Статуту товариства та необхідний для укладення договору обсяг цивільної дієздатності, а ТОВ “Потенціал” правомірно визначене покупцем по даному договору, на підставі п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Суд мотивував своє рішення тим, що встановлення факту наявності відповідних повноважень у особи, яка підписала правочин та встановлення того, правомірно чи неправомірно сторона за договором визначена покупцем, в порушення вимог ст. 213 ЦК України не є тлумаченням змісту правочину, а тому позовна заява ТОВ Потенціал” не підлягає розгляду в господарських судах України.
Оскаржуючи ухвалу господарського суду скаржник просить її скасувати і позовну заяву направити на розгляд до господарського суду Київської області посилаючись на те, що при винесенні ухвали судом порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що цивільне законодавство встановлює обов’язковими умовами договору купівлі-продажу сторони договору, тобто посилання на сторони є частиною змісту договору.
На думку позивача, правомірність участі в укладенні правочину відповідних осіб може бути встановлена шляхом тлумачення змісту правочину.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
У той же час, дійшовши висновку про відмову в прийнятті позову з підстав його непідвідомчості, суд не навів такому висновку правового обґрунтування, виходячи з вимог ст. 124 Конституції України та відповідних процесуальних законів.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Потенціал” звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оране-крохмаль” про тлумачення змісту правочину таким чином, що від імені ТОВ “Оране-крохмаль” договір купівлі-продажу цінних паперів № В8/1 від 03.11.2005 р. укладений фізичною особою, яка має належні повноваження відповідно до Закону та Статуту товариства та необхідний для укладення договору обсяг цивільної дієздатності, а ТОВ “ Потенціал” правомірно визначене покупцем по даному договору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав. Отже, тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України зазначені в ній юридичні та фізичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.
Факт звернення товариства до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів підтверджується пред’явленням позову у встановленому порядку.
Господарський суд за наявності зазначених фактів зобов'язаний порушити провадження у справі, розглянути справу і вирішити спір по суті з ухваленням судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд відмовляючи в прийнятті позовної заяви, фактично розглянув цю заяву по суті, що є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, позаяк п.1 ст. 62 ГПК України передбачає відмову в прийнятті позовної заяви не вирішуючи спір по суті.
На стадії порушення провадження у справі суд не має права з’ясовувати, чи насправді права та інтереси позивача порушені, оскільки це можливо зробити з дотриманням основних засад судочинства в судовому процесі за порушеною справою.
Отже, судом при відмові в прийнятті позовної заяви не надано правового обґрунтування з урахуванням норм процесуального права щодо юрисдикції даного спору та не з’ясовано належним чином правового змісту вимог викладених в позовній заяві.
За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає ухвалу господарського суду Київської області від 06.10.2006 р. помилковою і такою, що підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Київської області від 06.10.2006 р. у справі № 02-03/2630/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська