РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/4319/15-ц

пр. № 2/759/3047/15

15 квітня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Ніколенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,

встановив:

ОСОБА_1 в березні 2015 року заявила позов, за яким просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, та зобов'язати органи ДМС України зняти останнього з реєстраційного обліку за адресою житла.

Позов мотивований тим, що відповідач понад рік не проживає за місцем реєстрації, участі в утриманні житла не приймає, що в свою чергу створює позивачу перешкоди в користуванні власністю.

ОСОБА_1 подала заяву, за якою на вимогах позову наполягала, просила розглянути справу без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлявся за останнім відомим місцем проживання, в судове засідання не з'явився.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, приходить до висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.05.1997р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської нотаріальної кантори Рум’янцевою І.А. за реєстровим №9-670, ОСОБА_1 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1.

З довідки балансоутримувача (Ф3) вбачається, що в квартирі разом з власником ОСОБА_1 з 09.09.1997р. також зареєстровано її колишнього чоловіка ОСОБА_2, на правах члена сім'ї.

Сторони перебували в шлюбі до 18.11.1986р., на що вказує свідоцтво про розірвання шлюбу.

Пояснення позивача, про те, що відповідач з 2004 року за місцем реєстрації не проживає, підтверджуються актом, складеним сусідами ОСОБА_2, що посвідчений директором КП «Ремонтно-експлуатаційна організація - 10».

Крім того, позивачем долучена до позову довідка дільничного лікаря в тому, що ОСОБА_2 в поліклініку за місцем реєстрації не звертався, на диспансерному обліку не перебуває, амбулаторна картка на нього не заводилась.

Наведене, за відсутності заперечень до позову, дає суду підстави прийти до висновку, що відповідач понад один рік не проживає за місцем своєї реєстрації, без поважної на те причини.

Ст.156 ЖК України визначено право члена сім'ї власника користуватись жилим приміщенням власника, проте, як вбачається зі змісту цієї норми, тільки у разі проживання в ньому.

Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі і шляхом припинення правовідношення (ст. 16 ЦК України).

Наявність реєстрації відповідача в квартирі позивача, очевидно тягне для останнього додаткові витрати з оплати комунальних послуг, з обслуговування прибудинкової території, тощо.

За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд залишає без задоволення вимогу позивача щодо припинення реєстрації відповідача за адресою спірного житла, як таку, що заявлена зайво, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користуватись житлом, і є підставою, для зняття цієї особи з реєстраційного обліку за адресою житла. До того, ж орган до відання якого входять функції з реєстрації місця проживання осіб до участі у справі не притягнений.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки основна вимога позову задоволена, то витрати понесені позивачем при зверненні до суду мають бути компенсовані йому відповідачем відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі наведених в рішенні норм закону, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. на відшкодування судового збору.

Роз'яснити, що дане рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку місця проживання.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва на протязі десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий М.Ф. Сенько