У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:
|
головуючого - судді |
Кармазіна Ю.М., |
|
суддів |
Кліменко М.Р. і Косарєва В.І., |
|
за участю прокурора засудженого |
Микитенка О.П., ОСОБА_1 |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 січня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2006 року.
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, громадянина України,
уродженця і мешканця м. Фастова Київської області,
раніше судимого:
- 21.12.98р. за ст.ст. 81ч.3, 46-1 КК України на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
- 21.09.99р. за ст.ст. 81ч.2, 17 і 81ч.3, 81ч.3, 140ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого 21.09.2004р. за відбуттям покарання,
-
- - за ч. 2 п.п. 6, 12 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- - за ч.3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- - за ч.2 ст. 15 і ч.3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- - за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- - за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту.
- На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянина України,
уродженця м. Києва, мешканця м. Ладижин Вінницької області,
раніше судимого:
- 03.11.2004р. за ч.3 ст.187, 69, 75, 76 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки, -
- за ч.2 п.п. 6, 12 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
- за ч.3 ст. 289 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
- за ч.2 ст. 15 і ч.3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
- за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
- за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі,
- за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначено остаточне покарання - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Згідно з ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2004 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання - 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народження, громадянина України, уродженця м.Києва, раніше судимого:
- 17.05.94р. за ст. 140ч.2 КК України на 2 роки виправних робіт,
- 20.12.96р. за ч.2 ст.140, ч.1 ст. 141 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 18.12.98р. умовно-достроково на 1 рік,
- 27.04.99р. за ч.3 ст.140, 43 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 03.08.2004р. за відбуттям покарання,
- за ч.3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
- за ч.2 ст.15 і ч.3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
- за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
- за ч.2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі,
- за ч.1 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_4. народження, громадянина України, уродженця і мешканця м. Києва, раніше судимого:
- 24.12.98р. за ч.2 ст. 140, 44, 46-1 КК України на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
- 14.02.02р. за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого за відбуттям покарання,
- за ч.3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_5 р. народження, громадянку України, уродженку і мешканку м. Києва, не судиму,
- за ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна,
- за ч.2ст.15 і ч.3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки.
Згідно зі ст. 76 КК України на неї покладено обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи і повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_6 р. народження, громадянку України, уродженку і мешканку м. Києва, не судиму,
- за ч.3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки.
Згідно зі ст. 76 КК України на неї покладено обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи і повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 295 грн.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.
1. ОСОБА_2, щодо якого постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2004 року був встановлений адміністративний нагляд строком на 2 роки, не дотримувався встановлених йому обмежень, не з'являвся на реєстрацію в органи міліції, а в кінці січня 2005 року з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив постійне місце проживання у м.Фастові Київської області і приїхав до м. Києва, де став проживати у ОСОБА_1, чим порушив правила адміністративного нагляду.
2. 4 лютого 2005 року близько 18 год. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою з метою заволодіння чужим автомобілем біля станції метро “Берестейська” в м. Києві зупинили автомобіль ВАЗ ІНФОРМАЦІЯ_7 під керуванням водія ОСОБА_8 і сіли в автомобіль під приводом поїздки. Під'їхавши до будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 напали на водія. При цьому ОСОБА_2 тримав водія за руки, а ОСОБА_4 погрожував ОСОБА_8 ножем. Останньому вдалось вирватись і втекти, а ОСОБА_2 і ОСОБА_4, заволодівши автомобілем, вартістю 10400 грн., поїхали на ньому до м. Фастова, де продали автомобіль невстановленій особі.
Крім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 таємно викрали з автомобіля потерпілого ОСОБА_8 авто-магнітолу, гаманець та гроші на загальну суму 460 грн.
3. 19 лютого 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 домовились заволодіти чужим автомобілем. Будучи у стані алкогольного сп'яніння і діючи за попередньою змовою між собою, вони біля зупинки “Корчувате” в м. Києві зупинили автомобіль “Форд-Скорпіо” під управлінням водія ОСОБА_9 і попросили підвезти їх до вул. Заболотного, а потім - на вул. Васильківську. Там вони вчинили напад на водія. При цьому ОСОБА_1 накинув на шию ОСОБА_9 шкіряний ремінь і притиснув ним потерпілого до сидіння, а ОСОБА_2 і ОСОБА_4 побили ОСОБА_9 в різні частини тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Коли ОСОБА_9 втратив свідомість, його викинули з автомобіля, а за кермо сів ОСОБА_4 Автомобіль, вартістю 22256 грн., вони перегнали у м. Фастів, але продати там не змогли, а тому залишили його на Привокзальній площі у м. Фастові, де він був виявлений і повернутий власнику.
Крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 таємно викрали у ОСОБА_9 і з його автомобіля належні йому речі - куртку, мобільний телефон, шкіряний ремінь, авто-магнітолу, диски, туалетну волу, ніж, книги, знак аварійної зупинки, шкіряні рукавиці та документи на автомобіль, всього майна на загальну суму 6754 грн.
4. 2 квітня 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 знову вирішили незаконно заволодіти автотранспортним засобом для подальшого його продажу у м. Фастові, для чого залучили ОСОБА_6 і ОСОБА_5 Будучи у стані алкогольного сп'яніння, всі домовились про вчинення цього злочину з розподілом ролей, за якими ОСОБА_6 і ОСОБА_5 повинні були для створення враження у водія про відсутність небезпеки зупинити автомобіль і разом із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 здійснити поїздку у безлюдне місце, де під приводом забрати ще дівчину вийти з автомобіля, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 нападуть на водія. Заволодівши автомобілем, вони разом з ОСОБА_2 поїдуть до м. Фастова, де той здійснить продаж автомобіля. Діючи за вказаним планом, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 близько 23 год. зупинили автомобіль ВАЗ ІНФОРМАЦІЯ_7, яким керував за дорученням батька водій ОСОБА_10, і попросили відвезти їх на вул. Лисогорську. Там за попередньою домовленістю ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вийшли з машини, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 напали на ОСОБА_10. При цьому ОСОБА_4 душив водія руками за шию, а ОСОБА_3 наносив удари руками в обличчя. Під час нападу ОСОБА_4 і ОСОБА_3, у відсутності ОСОБА_6 і ОСОБА_5, шляхом розбою заволоділи грошима ОСОБА_10 в сумі 50 грн. Після цього ОСОБА_4 і ОСОБА_3 витягли водія з салону і побили його руками й ногами, від чого ОСОБА_10 втратив свідомість. Заволодівши таким чином автомобілем, вартістю 10600грн., ОСОБА_4 і ОСОБА_3 підібрали по дорозі ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а потім з ОСОБА_2 поїхали до м. Фастова, де автомобіль був проданий за 1000 грн.
Крім того, перебуваючи у м. Фастові, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 таємно викрали з автомобіля належний ОСОБА_10 годинник, вартістю 50 грн., та належне його батьку ОСОБА_11 майно: магнітолу з колонками та чохли на сидіння на загальну суму 570грн.
5. 5 квітня 2005 р. ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою знову вирішили заволодіти чужим автомобілем з метою його продажу. Для цього близько 24 год. по пр-ту Науки в м. Києві зупинили належний ОСОБА_12 автомобіль “Део-Ланос”, вартістю 36750 грн., під керуванням водія ОСОБА_13 і попросили підвезти їх до масиву “Теремки”. На АДРЕСА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 під приводом, що останньому стало погано, діючи за розробленим планом, зупинили автомобіль у темному місці і, відволікаючи увагу водія, вийшли з автомобіля, а ОСОБА_3 схопив ОСОБА_13 за голову, притиснувши до сидіння, в той час як ОСОБА_4 заздалегідь приготовленим молотком став наносити удари водію по тілу й голові. Однак ОСОБА_13 учинив активний опір, внаслідок чого ОСОБА_4 і ОСОБА_3, розуміючи, що не зможуть подолати цей опір, вибігли із салону автомобіля. Скориставшись цим, ОСОБА_13 поїхав на автомобілі, в який ОСОБА_4 кинув молоток, розбивши заднє скло, вартістю 2000грн. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з місця злочину втекли, не довівши свій умисел на заволодіння автомобілем до кінця з причин, що не залежали від їх волі.
6. 7 квітня 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою знову вирішили заволодіти чужим автомобілем. Для цього близько 19 год. на вул. В.Васильківській в м. Києві вони зупинили автомобіль “ВАЗ ІНФОРМАЦІЯ_8”, вартістю 28000 грн., під керуванням водія ОСОБА_14 і попросили підвезти їх на масив “Теремки”. Коли автомобіль зупинився на червоний сигнал світлофора, ОСОБА_3 накинув на шию водія шкіряний ремінь, утримуючи його, ОСОБА_2 наносив потерпілому удари викруткою в шию, а ОСОБА_4 утримував ОСОБА_14 за руки, внаслідок чого потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Потім вони перетягнули потерпілого на переднє сидіння водія, а за кермо сів ОСОБА_4, який почав керувати автомобілем. Проте ОСОБА_14, який чинив активний опір, вдалося вирватись і вистрибнути з автомобіля. Ці події бачив співробітник ДАІ ОСОБА_15, який повідомив про них органи міліції, а сам, підібравши потерпілого, переслідував нападників на власному автомобілі. Помітивши переслідування, ОСОБА_4 не впорався з керуванням автомобілем та врізався у ворота паркану садиби гр-ки ОСОБА_16 по АДРЕСА_2, спричинивши власниці садиби матеріальну шкоду на суму 1500 грн. Після цього ОСОБА_4 був затриманий на місці події, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вдалося втекти.
7. Проживаючи в м. Києві у ОСОБА_1 по АДРЕСА_4, ОСОБА_2 знав, що сусідка з квартири НОМЕР_1 ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_9 р. народження, продає самогон і має гроші. З метою заволодіння її грошима він запропонував ОСОБА_3 вбити ОСОБА_16, на що останній погодився. З цією метою вони приготували знаряддя злочину: ОСОБА_3 взяв ножа, а ОСОБА_2 зробив петлю з шнура для сушки білизни. 12 квітня 2005 року близько 13год.30хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб із користі, вони прийшли до квартири ОСОБА_16, де, реалізуючи умисел на її вбивство і діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_3 відволікав увагу потерпілої, а ОСОБА_2 накинув їй на шию петлю та став душити. Коли ОСОБА_16 перестала подавати ознаки життя, вони вдвох перетягли її труп в іншу кімнату та заволоділи її грошима в сумі 320 грн. та майном (мобільним телефоном, зарядним пристроєм, двома кришталевими вазами, цигарками та чаєм), всього на суму 500 грн.
Крім того, ОСОБА_3 скоїв повторно ряд пограбувань в м. Києві за таких обставин.
8. 10 січня 2005 року близько 22 год. по вул. Лятошинського в м. Києві ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої ОСОБА_18, відкрито заволодів її сумкою та іншим майном на суму 302 грн.
9. 19 січня 2005 року близько 20 год. по АДРЕСА_5 в м. Києві ОСОБА_3 зірвав з плеча потерпілої ОСОБА_19 шкіряну сумку з майном на суму 2425 грн. і заволодів ним.
10. 1 квітня 2005 року близько 22 год. по АДРЕСА_6 в м. Києві ОСОБА_3 наніс удар рукою в обличчя потерпілому ОСОБА_20 і відкрито заволодів його майном на суму 1830 грн.
11. 4 квітня 2005 року близько 21 год. по пр-ту 40-річчя Жовтня біля школи №179 в м. Києві ОСОБА_3 зірвав з плеча потерпілої ОСОБА_21 жіночу сумку з майном на суму 674 грн. 60 коп. і заволодів ним.
12. 17 квітня 2005 року на АДРЕСА_7 в м. Києві ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_22, яка йшла зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_23, і зірвав з плечей дитини рюкзак з майном і грошима на суму 1181грн.84коп., заволодівши ним.
13. 27 квітня 2005 року близько 21 год. АДРЕСА_8 в м. Києві ОСОБА_3 зірвав з плеча ОСОБА 24 жіночу сумку з майном на суму 1455грн. і заволодів ним.
14. 11 травня 2005 року близько 22 год. АДРЕСА_9 в м. Києві ОСОБА_3 зірвав з плеча потерпілої ОСОБА_25 сумку з грошима і майном на суму 2351 грн.
15. Крім того, ОСОБА_4 2 лютого 2005 року близько 16 год. 30 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, в під'їзді будинку АДРЕСА_10 в м. Києві безпричинно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і проявляючи явну неповагу до суспільства і діючи з особливою зухвалістю, наніс потерпілій ОСОБА_7 удари рукою в груди і перенісся, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. При цьому кров'ю був забруднений і пошкоджений верхній одяг і взуття потерпілої, чим її спричинена матеріальна шкода на суму 295 грн.
У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок щодо нього скасувати і справу направити на додаткове розслідування. Посилається на те, що 19.02.2005р. злочину щодо водія ОСОБА_9 не вчиняв, у попередню змову з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на заволодіння автомобілем ОСОБА_9 не вступав. У цей день він був п'яний, в автомобілі ОСОБА_9 заснув, а коли прокинувся, то злочин вже було вчинено ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Вказує на те, що під час досудового слідства обмовив себе у вчиненні цього злочину і у таємному викраденні майна ОСОБА_9 під впливом застосованого фізичного насильства. Зазначає, що судом було порушено вимоги кримінально-процесуального закону тим, що суд не задовольнив його клопотання про направлення справи на додаткове розслідування і розглянув справу у відсутності потерпілого ОСОБА_9
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просив вирок суду щодо нього змінити, пом'якшивши призначене йому покарання з урахуванням поганого стану здоров'я його і матері.
У доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_2 вказує на неврахування судом тих обставин, що автомобіль ОСОБА_8 був проданий у м.Фастові не ним, а ОСОБА_4; він - ОСОБА_2 не мав попередньої змови з іншими засудженими на заволодіння автомобілем водія ОСОБА_10 і цього злочину не вчиняв; при заволодінні автомобілем водія ОСОБА_9 не перебував у стані алкогольного сп'яніння; під час заволодіння автомобілем водія ОСОБА_13 не вчиняв ніяких активних дій, бо йому стало погано і він вийшов з автомобіля; при заволодінні автомобілем водія ОСОБА_14 удари викруткою останньому наносив не він, а інша особа. Також посилається на те, що дії по вбивству ОСОБА_16 вчинив не він, а в його присутності ОСОБА_3, який обмовив його у вчиненні цього злочину. З урахуванням цих обставин просить вирок суду щодо нього - ОСОБА_2 змінити, застосувати ст. 69 КК України і пом'якшити йому покарання.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує, що при постановленні вироку суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Ці порушення, на думку прокурора, полягають у тому, що при кваліфікації дій за ч.3 ст. 289 КК, ч.2 ст. 15 і ч.3 ст. 289 КК України всіх засуджених, крім ОСОБА_1 і ОСОБА_6, суд не зазначив про вчинення ними цих злочинів також і за кваліфікуючою ознакою повторності; по епізоду таємного викрадення майна з автомобіля Мітіна не зазначив конкретні прізвища осіб, які вчинили цей злочин, обмежившись терміном “підсудні”; при кваліфікації дій ОСОБА_3 по епізоду вбивства ОСОБА_16 не зазначив, що той діяв умисно з метою позбавлення потерпілої життя, а по епізоду відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_18 - що ОСОБА_3 діяв за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою.
Також прокурор посилається на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_3 помилково застосував ч.1 ст. 70 КК України замість ч. 1 ст. 71 КК України, а засудженим ОСОБА_6 і ОСОБА_5 призначив надмірно м'яке покарання, застосувавши ст.ст. 69, 75 КК України. Вказує й на те, що суд безпідставно поклав на ОСОБА_6 і ОСОБА_5 при застосуванні ст. 75 КК України обов'язок не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, обмеживши цим їх право на свободу пересування, оскільки такий обов'язок не передбачений ст. 76 КК України.
З урахуванням наведеного прокурор просить вирок суду щодо всіх засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Засуджена ОСОБА_5 подала заперечення на касаційні скарги і касаційне подання і просить вирок суду залишити без зміни як законний і обґрунтований.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання своєї касаційної скарги, пояснення прокурора, який просив касаційну скаргу засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора задовольнити в частині уточнення обов'язків, покладених за ст. 76 КК України на засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а в решті вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг і касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам по справі, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про його непричетність до заволодіння автомобілем під керуванням водія ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 спростовані детально наведеними у вироку доказами, а саме: показаннями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4, які вони давали в ході досудового слідства, з яких видно, що між ними і ОСОБА_1 існувала попередня домовленість про напад на водія і заволодіння його автомобілем і майном, що і було ними спільно вчинено 19.02.2005р. щодо водія ОСОБА_9, якого ОСОБА_1 душив за шию, а вони били руками по тулубу, а потім викинули з автомобіля, викравши також належні водію та виявлені в автомобілі гроші і майно, частину яких разом продали у м. Фастові та витратили на власні потреби; оголошеними у судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що саме ОСОБА_1 зупинив автомобіль, сів на сидіння за водієм і при зупинці першим напав на нього, почавши душити ззаду за шию ременем у той час, коли інші били його по тілу й голові; даними протоколів впізнання і очної ставки між ОСОБА_1 і ОСОБА_9, у ході яких потерпілий впізнав ОСОБА_1 як одного із нападників і прямо вказав на нього, як на особу, що душила його; даними протоколу обшуку у ОСОБА_1, під час якого останній видав документи на автомобіль ОСОБА_9; даними явки з повинною ОСОБА_1 і його показаннями на досудовому слідстві, в яких він визнав свою причетність до незаконного заволодіння автомобілем і майном водія ОСОБА_9, але заперечував свою активну роль у цьому.
Та обставина, що у судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 пояснювали, що не пам'ятають деяких обставин події злочину і ролі в ньому ОСОБА_1, не свідчить про недостовірність їх показань, які вони давали під час досудового слідства. Крім того, по справі не встановлено підстав для обмови ними ОСОБА_1
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що суд порушив вимоги закону тим, що розглянув справу у відсутності потерпілого ОСОБА_9 і безпідставно оголосив його показання, які той давав під час досудового слідства, є такими, що спростовуються матеріалами справи, з яких видно, що всі потерпілі, в тому числі і ОСОБА_9 повідомлялися про час і місце розгляду справи; суд вживав заходів для забезпечення явки цього потерпілого в судове засідання, на підтвердження чого у справі міститься рапорт про неможливість явки потерпілого до суду (т.9 а.с.101). За таких обставин відповідно до вимог ст.ст. 306, 308 КПК України суд на законних підставах розглянув справу у відсутності потерпілого ОСОБА_9 і оголосив дані ним раніше показання.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні злочинів щодо водія ОСОБА_9 під впливом застосованого фізичного насильства, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 спочатку заперечував свою причетність до злочинів і змінив свою позицію тільки після очної ставки з потерпілим, але й тоді вказував, що не застосовував до водія фізичної сили. Тобто, ОСОБА_1 з метою свого захисту обирав таку позицію, яку вважав за потрібне, що виключає обмову ним себе під будь-яким незаконним впливом з боку органів дізнання і досудового слідства.
Крім того, зазначене твердження ОСОБА_1 було перевірено судом і підтвердження не знайшло.
Рішення суду під час судового розгляду справи про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення справи на додаткове розслідування постановлено відповідно до вимог закону і не є порушенням права засудженого на захист.
Оцінивши зазначені вище докази у сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів щодо водія ОСОБА_9 за встановлених судом обставин, і правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 289 КК України і ч. 2 ст. 185 КК України.
Таким чином, підстав для скасування вироку з направленням справи за епізодом дій щодо водія ОСОБА_9 на нове розслідування, як про це ставиться питання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1, по справі немає.
Визнаючи ОСОБА_2 винуватим у порушенні правил адміністративного нагляду, у незаконному заволодінні за попередньою змовою з іншими особами автомобілями водіїв ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, у замаху на незаконне заволодіння автомобілем водія ОСОБА_13, у таємному викраденні майна ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також в умисному вбивстві за попередньою змовою групою осіб із користі потерпілої ОСОБА_16, суд навів у вироку переконливі судження на обґрунтування цього висновку.
Зокрема, суд поклав в основу вироку показання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які під час допитів на досудовому слідстві, при відтворенні обстановки та обставин подій та частково у судовому засіданні виклали дані щодо конкретних обставин вчинених ними разом з ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб злочинів, зазначивши роль і конкретні дії кожного за встановленим розподілом ролей. При цьому, незважаючи на те, що із суб'єктивних міркувань свого захисту ними зменшувалась своя роль у злочинах, вони наводили такі деталі основних обставин скоєних з їх участю злочинів, які дали змогу встановити дійсні обставини злочинів та послідовність розвитку подій.
Крім того, їх показання, дані на досудовому слідстві, були ретельно перевірені і в обсязі дій, встановлених органами досудового слідства і судом, знайшли своє повне підтвердження, що свідчить про достовірність цих показань.
Зокрема, вони підтверджені матеріалами щодо встановлення адміністративного нагляду і невиконання ОСОБА_2 його умов; показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 про обставини нападу на них і застосованого насильства, показаннями потерпілої ОСОБА_26, даними проведених з участю обвинувачених відтворень обстановки та обставин події, висновками судово-медичних експертиз потерпілих і трупа загиблої ОСОБА_16, показаннями свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28.
Цими доказами у сукупності спростовуються твердження засудженого ОСОБА_2 у касаційній скарзі, що він не причетний до злочинів щодо водія ОСОБА_10; не брав участі у продажі за місцем свого проживання у м. Фастові автомобіля ОСОБА_8, яким заволодів разом із ОСОБА_4; не перебував у стані алкогольного сп'яніння під час заволодіння разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 автомобілем ОСОБА_9; не домовлявся і не знав про напад ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на водія ОСОБА_13, оскільки в цей момент вийшов з автомобіля; не бив викруткою водія ОСОБА_14 при заволодінні його автомобілем разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_4; не вчиняв дій по вбивству ОСОБА_16, хоча і був присутнім при цьому.
По справі немає даних, які б свідчили про наявність підстав у ОСОБА_3 для обмови ОСОБА_2 в участі у вбивстві ОСОБА_16
Як видно зі справи, ОСОБА_3 визнавав, що вступив з ОСОБА_2 у попередню змову на вбивство сусідки ОСОБА_2 - ОСОБА_16 з метою заволодіння її грошима і за розподілом ролей виконував визначену йому роль - відволікти увагу потерпілої, тобто діяв спільно з ОСОБА_2 при вбивстві жінки. Така позиція ОСОБА_3 не свідчить, що він ухиляється від відповідальності за вчинене і перекладає свою вину на ОСОБА_2, на що покликається останній у касаційній скарзі.
Таким чином, по справі є доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 289, ч.2 ст.15 і ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 185, 395, ч.2 п. п. 6, 12 ст.115 КК України, і за цими статтями кримінального закону його дії судом кваліфіковано правильно.
Доведеність винуватості інших засуджених - ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1, а також самостійно за обставин, встановлених судом, не оспорюється цими засудженими і прокурором.
Твердження прокурора про те, що суд допустив істотне порушення кримінального закону при викладенні вироку в частині кваліфікації дій засуджених, є помилковими.
Як видно з тексту вироку, суд при викладенні обвинувачення, яке він визнав доведеним, по суті зазначив усі кваліфікуючі ознаки вчинених засудженими злочинів, у тому числі повторність незаконного заволодіння автомобілями у всіх, крім ОСОБА_1 і ОСОБА_6; вчинення ОСОБА_3 відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_18 за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження; наявність умислу у ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на вбивство ОСОБА_16 і вчинення дій щодо неї з цим умислом; також за змістом вироку видно, що “підсудними”, які вчинили таємне викрадення майна з автомобіля ОСОБА_10, є ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Наведені ознаки злочинів були враховані судом при кваліфікації дій засуджених за конкретними статтями кримінального закону.
За таких обставин немає підстав вважати, що судом допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку.
Покарання засудженим призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкцій статей КК України, за якими їх засуджено, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, ступеню здійснення злочинного наміру, ролі кожного у вчиненні злочинів, даних про особу засуджених, їх віку, сімейних обставин, стану здоров'я, наявності обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, у тому числі й тих, на які є посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2
Підстав для застосування ст. 69 КК України і пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання, про що він просить у касаційній скарзі, не встановлено.
Суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, обґрунтовано визнав у вироку, що той вчинив злочини в період відбування покарання за попереднім вироком, а тому на законних підставах призначив йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, про що зазначено у рукописному оригіналі вироку і в його копії, що міститься у справі. Те, що у друкованій копії вироку, надісланій прокурору, помилково зазначена ст. 70 КК замість ст. 71 КК (двічі зазначено призначення покарання за ст. 70 КК), є технічною помилкою, яка не впливає на законність постановленого судом щодо ОСОБА_3 вироку і не тягне його скасування.
При призначенні покарання ОСОБА_6 і ОСОБА_5 із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України суд дотримав вимоги закону і своє рішення належним чином умотивував.
Крім того, при засудженні ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за ці ж злочинні дії вироком від 22.11.2005р. до них були застосовані ст.ст. 69, 75 КК України, і цей вирок був скасований ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 06.04.2006р. не за м'якістю призначеного їм покарання. З огляду на це і на наведені у новому вироку дані про особу засуджених і пом'якшуючі їх покарання обставини, суд правильно застосував до ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вимоги ст.ст. 69, 75 КК України, звільнивши їх від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком. Про це у суду просив і прокурор при виступі в дебатах.
За таких обставин немає підстав вважати призначене ОСОБА_6 і ОСОБА_5 покарання м'яким, як про це зазначає прокурор у касаційному поданні.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи прокурора у касаційному поданні на порушення судом кримінального закону, а саме ст. 76 КК України, при покладенні на засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 обов'язків під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, зазначений у ст. 76 КК України перелік обов'язків, які суд може покласти на особу при звільненні від відбування покарання з випробуванням, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Тому на засуджених можна покласти тільки ті обов'язки, які прямо визначені у ст. 76 КК.
Однак суд на ОСОБА_6 і ОСОБА_5 поклав обов'язок, який не передбачений ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, хоча така заборона за вимогами ч.1 п. 2 ст.76 КК України встановлена тільки при виїзді засуджених за межі України на постійне проживання.
Тому з вироку суду підлягає виключенню покладення на ОСОБА_6 і ОСОБА_5 обов'язку не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
З урахуванням викладеного, призначене засудженим покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2006 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - змінити, виключивши покладення на них при звільненні від відбування покарання з випробуванням обов'язку не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи. У решті вирок щодо них залишити без зміни.
Цей же вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді:
Кармазін Ю.М. Кліменко М.Р. Косарєв В.І.