У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  18 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Буринського районного суду Сумської області від 9 березня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

такого, що не має судимості в силу

ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України  на 2 роки позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вирок щодо яких в касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 9 червня 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1а визнано винним у тому, що він  26.11.2003 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та двома невстановленими особами в с. Павлівка Білопільського району проникли в будинок потерпілого ОСОБА_7, де погрожуючи застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, завдали йому декілька ударів в обличчя та інші частини тіла і заволоділи майном загальною вартістю 1096,2 грн..

 У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень  та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки він даний злочин не вчиняв. Посилається на однобічність та неповноту у досдідженні обставин справи. На його думку, висновки суду щодо його винності у вчиненому злочині не відповідають фактичним обставинам справи.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1а у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засуданні доказах. Доводи ж у касаційній скарзі  про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1  разом з іншими особами скоїв на нього напад, під час якого було викрадено його майно та при цьому били.

 З протоколу впізнання вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка брала участь в його пограбуванні.

На очній ставці між потерпілим  ОСОБА_7 та засудженим ОСОБА_1 потерпілий показав про обставини скоєння пограбування та вказав, що саме ОСОБА_1 разом з іншими особами вдерлися до його будинку та пограбували його.

Крім того, на досудовому слідстві засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказували на те, що ОСОБА_1 разом з ними та іншими особами брав участь в пограбуванні ОСОБА_7.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчими органами й судом досліджені всі обставини, які могли б мати значення для справи, тому посилання у скарзі на однобічність і неповноту досудового й судового слідства у справі необгрунтовані.

         Дії засудженого ОСОБА_1а за ч. 3 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

         Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

         Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

         Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

         В.Г. Жук                            В.Ф. Пивовар                     А.І. Редька