У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Жука В.Г.
суддів за участю прокурора	Кузьменко О.Т., Канигіної Г.В. Гладкого О.Є.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  26 лютого  2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодоОСОБА_1 та ОСОБА_2    судові рішення.

 

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2008 року засуджено:

                                               ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимого вироком Малиновського районного суду            м. Одеси від 27 жовтня 2004 року за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі, ч.2 ст.185 КК України на один рік позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України до штрафу у сумі п'ятсот десять грн., звільненого на підставі ст.104 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

 

          за ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі, ч.2 ст.190 КК України на два роки позбавлення волі, ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

 

         На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 призначено чотири роки позбавлення волі, а відповідно до ст.71 КК України остаточно - п'ять років позбавлення волі.

 

         Згідно із ст.75 КК УкраїниОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. На нього також покладено обов'язки, передбачені п.п. 2,3,4 ч.1 ст.76 КК України;

 

                                               ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, судимого вироком   Малиновського   районного   суду    м. Одеси від 24 грудня 2004 року за ч.2 ст.186 на чотири роки шість місяців позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,

 

         за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

 

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_2 остаточно призначено п'ять років позбавлення волі.

 

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком  три роки. На нього також покладено обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

 

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 березня 2008 року вирок залишено без  змін. У порядку ст.365 КПК України доповнено вирок щодоОСОБА_1 застосуванням при призначенні йому покарання ст.104 КК України.

 

Постановлено стягнути зОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. - 615 грн.,   ОСОБА_4.  -  1000  грн.,  ОСОБА_5 -  1652   грн.,    ОСОБА_6  450 грн.

 

ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він 11 березня 2003 року в  м. Одеса на ринку “Привоз” таємно викрав у ОСОБА_3. мобільний телефон “Нокіа 3310”, спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 615 грн.

Він же 3 грудня 2003 року в м. Одесі в приміщенні диско - клуба “Ё” на Польському спуску повторно таємно викрав у ОСОБА_5 мобільний телефон “Сіменс МЕ 45”, спричинивши йому матеріальну шкоду на суму 1000 грн.

Окрім того, на початку червня 2005 рокуОСОБА_1, знаходячись на пляжі “Ланжерон” у м. Одеса, повторно таємно викрав майно      ОСОБА_5. на суму 1652 грн., а 5 червня 2005 року, шляхом зловживання довірою повторно заволодів майном ОСОБА_6. на загальну суму 450 грн.

ОСОБА_1. та ОСОБА_2 також засуджено за те, що вони за попередньою змовою 7 липня 2005 року на пляжі “Відрада” у м. Одеса, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, повторно відкрито заволоділи майном ОСОБА_7, спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 1537 грн.

 

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор, посилаючись на безпідставність звільненняОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, що призвело до невідповідності призначеного засудженим покарання ступені тяжкості вчиненого та їх особам внаслідок м'якості, а також на неправильне визначення апеляційним судом при звільненніОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.104 КК України тривалості іспитового строку, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання і доповнення до них,  колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Твердження прокурора в касаційному поданні про безпідставність  застосування доОСОБА_1 та ОСОБА_2 ст.75 КК України ґрунтується на законі та матеріалах справи.

 

Відповідно до закону ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

 

Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином не враховані при постановленні вироку щодоОСОБА_1 та ОСОБА_2

 

Як убачається з матеріалів справи, звільняючи на підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суд неналежним чином врахував те, щоОСОБА_1 частину злочинів та злочин щодо ОСОБА_7, у яких визнано виннимиОСОБА_1 та ОСОБА_2, вчинено останніми у період іспитового строку, призначеного їм  попередніми вироками,  відповідно до яких вони також були засуджені за злочини проти власності.

Окрім того, суд не звернув увагу на  кількість епізодів та тривалість злочинної діяльностіОСОБА_1

 

Суд фактично не навів у вироку переконливих доводів про доцільність звільнення засуджених  від відбування покарання з випробуванням.

 

Разом із тим, вищезазначене свідчить, що засуджені після застосування до них судом звільнення від відбування покарання з випробуванням належних висновків не зробили, а продовжили злочинну поведінку.

 

За таких обставин висновки суду про можливість повторного звільненняОСОБА_1 та ОСОБА_2. від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

 

Тому доводи касаційного подання про відсутність підстав для повторного застосування доОСОБА_1 та ОСОБА_2 ст.75 КК України й звільнення їх від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими, у зв'язку із чим відповідно до ст.ст. 398, 372 КПК України судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд через м'якість призначеного засудженим покарання.

 

При новому судовому розгляді кримінальної справи суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку і при доведеності винуватостіОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів призначити їм покарання відповідно до вимог ст.65 КК України.

 

Також суду слід звернути увагу на правильність кваліфікації дій  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за епізодом грабежу потерпілої ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України за ознакою застосування до неї насильства, яке не є небезпечним для її життя та здоров'я, з огляду на те, що з показань    ОСОБА_7 таОСОБА_1 й ОСОБА_2 убачається, що останні насильства до потерпілої не застосовували, а заволоділи її майном шляхом ривка.

Окрім того, заслуговують на увагу твердження касаційного подання про неправильне визначення апеляційним судом при звільненніОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.104 КК України тривалості іспитового строку, який відповідно до ч.3 цієї статті не повинен перевищувати  двох років.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

 

         Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Судді:

 

 

В.Г.ЖУК                      Г.В.КАНИГІНА                    О.Т.КУЗЬМЕНКО

 

 

         З оригіналом згідно

         Суддя Верховного Суду України                               О.Т.Кузьменко