Справа № 2 - 27/09                                          

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            06 березня 2009 року                                                               м. Кіровське

            Кіровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                                     Артеменко Л.І.

при секретарі                                                              Лиховидовій В.В.

за участю позивача                                                    ОСОБА_1.

представників третьої особи на стороні відповідача  ОСОБА_2.,  ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 з повним фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу «Оберіг» інвентарний номер 10480009 цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, треті особи на стороні відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  Кіровському районі міста Донецька про внесення змін та доповнень до акту про нещасний випадок на виробництві,

                                                                        встановив:

02 січня 2009 року позивач звернувся     до суду з вимогами про внесення змін та доповнень до акту про нещасний випадок на виробництві, складеного відповідачем за результатами розслідування  нещасного випадку, який стався з ним  11 квітня 1964 року на виробництві у відповідача,   посилаючись на те, що  відповідачем в 1964 році за результатами розслідування цього нещасного  випадку був складений відповідний  акт  за № 105,  однак в ньому помилково зазначені рік його народження  1944, а не 1943, не заповнений пункт 12,  пункт 16, а також невірно зазначений діагноз за лікарняним листком, через що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області (далі - Фонд 1)  в видачі направлення на МСЕК йому  відмовило.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позов, доповнив вимогами про зобов'язання відповідача видати копію акту після внесення в нього змін та доповнень,  просив його задовольнити. Суду пояснив, що на теперішній час у нього не збереглися медичні документи, що підтверджують час його лікування та встановлений йому медичний діагноз за наслідками травми, зазначений в лікарняному листі, як і сам лікарняний лист, однак він пам'ятає, що перебував спочатку на стаціонарному, а потім на амбулаторному лікуванні  тривалий час,  до звільнення з підприємства.    Також суду пояснив, що  саме відмова Фонду  1 в видачі направлення на МСЕК через помилки в акті на неповне його складання з'явилась причиною його звернення  до відповідача, який фактично визнаючи  всі обставини нещасного випадку, що з ним стався, проведення його розслідування, наявність  на підприємстві оригіналу акту та необхідних документів для внесення виправлень,  відмовляється видати йому  акт з зазначенням фактичних даних.

Представник відповідача, діючий за довіреністю без обмеження повноважень,  надав до суду заяву, в якій позов фактично визнав частково, просив справу розглянути за його відсутністю. Заперечуючи проти внесення змін та доповнень до п. 16 акту, представник відповідача послався на  те, що дані вносилися на час  складання акту, тобто, 12 квітня 1964 року, діагноз зазначено за лікарняним листком, який не зберігся, а внесення змін та доповнень до акту не передбачено законодавством.

Представник третьої особи Фонду 1, діюча без обмежень повноважень, суду пояснила, що  дійсно позивач зверталась до Фонду за направленням на МСЕК на підставі акту про нещасний випадок на виробництві від 12 квітня 1964 року №  105, пред'явивши його дублікат, однак в видачі направлення йому було відмовлено через невідповідність  записам в акті фактичним даним та неповне його заповнення на підставі ст.. 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон). 

Представник третьої особи на стороні відповідача  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  Кіровському районі міста Донецька до суду не прибув, направив  заяву про розгляд справи у його відсутність,  письмових пояснень або заперечень не надав.

Вислухав позивача, представника третьої особи на стороні відповідача, дослідивши надані сторонами письмові докази, судом встановлено наступне:

            Позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем з  27 жовтня 1962 року по 21 грудня 1962 року гірноробочим з ремонту гірничих виробіток підземним, а з 22  грудня 1962 року по 16 жовтня 1994 року -  проходчиком підземним.  Позивач проходив попереднє навчання  знову  вступаючих робітників за професією проходчик 22.12.1962 р. протокол екзаменаційної комісії  № 103 від 22.12.1962р.; проходив перевірочні випробування осіб, які закінчили курси бригадно-індивідуального навчання робітників очисного вибою, проходчиків, протокол екзаменаційної комісії № 12 від 08.02.1963р. Сторонами визнано, що 11 квітня 1964 року  з позивачем під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок якого він втратив працездатність.  Розслідування нещасного випадку було проведено 12 квітня 1964 року, за результатами розслідування  12 квітня 1964 року  відповідачем складено акт про нещасний випадок на виробництві за №  105. Сторонами визнано, що відомості щодо року народження потерпілого, зазначені в акті, не відповідають дійсності, а також ту обставину, що до акту не внесені відомості до п. 12 про проходження інструктажу потерпілим та навчання безпечним методам праці, та помилково в дублікаті акту зазначено прізвище машиніста електровозу Койтиш, а не Койпиш, як зазначено в самому акті.

Судом досліджена копія акту № 105 про нещасний випадок на виробництві  від 12 квітня 1964 року, в якому зазначено,  що 11 квітня 1964 року з позивачем  стався нещасний випадок та його обставини.  Дійсно, в акті зазначений рік народження позивача 1944, хоча фактично позивач народився в 1943 році, не заповнені п. 12 акту,  п. 16 акту -  кінець нещасного випадку, кількість днів непрацездатності, період звільнення від роботи, що   дійсно не відповідає  вимогам Положення   про розслідування та облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом,  затв. Постановою Президії ВЦРПС 04 вересня 1959 року, протокол № 18 п.6., та зазначений діагноз за лікарняним листком  - перелам правої лобикової кістки. 

Згідно п. 2 Положення   про розслідування та облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом,  затв. Постановою Президії ВЦРПС 04 вересня 1959 року, протокол № 18 п.6(далі - Положення), яке діяло на час складання акту про нещасний випадок, що стався з позивачем,  за результатами розслідування нещасних випадків, що призвели до втрати працівником працездатності терміном не менш як на 1 робочий день складається акт за  встановленою формою, і беруться на облік нещасні випадки, що призвели до втрати працівником працездатності терміном не менш як на 3 робочих дня. Згідно  п.7  Положення акту складає начальник дільниці протягом доби, згідно п. 10 Положення   по закінченню тимчасової непрацездатності  потерпілого, яка пов'язана з нещасним випадком, адміністрація дільниці на підставі  лікарняного листа заповнює п.16 акту про кінець нещасного випадку. Згідно п. 9 Положення завірена копія акту надається підприємством на вимогу постраждалого.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.

Дослідив докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 11 квітня 1964 року під час виконання трудових обов'язків, було проведено у відповідності з Положенням,    складання акту  про нещасний випадок та взяття його на облік  відповідають Положенню, і ці обставини  визнають  учасники процесу, однак на порушення п. 7, 10 Положення в акті про нещасний випадок, що стався з позивачем, не були зазначені відомості в п.12 за наявності всіх даних на підприємстві, що підтверджується наданими суду відповідачем письмовими доказами  - протоколами екзаменаційних комісій, та в п. 16, хоча лікарняний лист, як визнано сторонами, позивачем на підприємство надавався, і позивач продовжував перебувати в трудових відносинах з підприємством до 16 жовтня  1964 року. Крім того, в дублікаті  акту про нещасний випадок на виробництві помилково зазначено прізвище  машиніста електровозу Койтиш, а не Койпиш, та рік народження позивача 1944, а не 1943. Отже, вимоги позивача щодо  внесення змін та доповнень до п. 12,14  акту № 105 підлягають повному задоволенню.

Разом з тим, надані учасниками процесу докази  не обґрунтовують вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача внести зміни та доповнення до п. 16 акту стосовно діагнозу  за лікарняним листом, часу звільнення від роботи, числа днів непрацездатності. Суд не приймає до уваги  заперечення відповідача в цій частині, оскільки вони суперечать вимогам п. 10 Положення, за якими п. 16 акту повинен заповнюватись після закінчення лікування постраждалого за наслідками травми, а не під час складання акту, а тому приходить до висновку,  що відповідач, не заповнивши п. 16 акту, порушив права позивача, однак  поновити порушені права судом в цій частині неможливо,  оскільки сам лікарняний лист суду не наданий, за повідомленням відповідача - знищений за закінченням терміну зберігання,  виписки з історії хвороби стаціонарного хворого, з амбулаторної карти  позивача  також суду не надані, як пояснив позивач, за їх відсутністю. Надану позивачем довідку міської лікарні № 15 Кіровського району м. Донецька, видану 9 травня 1964 року без номеру, суд не приймає як належний доказ по справі, оскільки по-перше, вона не замінює лікарняний лист; по-друге,  в ній зазначені лише термін стаціонарного лікування - з 12 квітня по 9 травня 1964 року і що  позивач виписується для продовження амбулаторного лікування за місцем проживання; по-третє, діагноз лікування не збігається з діагнозом, зазначеним в акті згідно лікарняного листа, фактичну наявність якого на підприємстві в 1964 році визнали сторони.

Таким чином, дослідивши та оцінюючи  надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач зазначив недостовірні відомості в акті про нещасний випадок  з порушенням Положення, чим порушив права позивача на  отримання акту про нещасний випадок з зазначенням в ньому відомостей, що  відповідають дійсності. Отже, порушені права позивача  підлягають  судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог частково.

На підставі пп.. 2,7,10 Положення   про розслідування та облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом,  затв. Постановою Президії ВЦРПС 04 вересня 1959 року, протокол № 18 п.6,  керуючись  ст. ст.  209, 212, 213, 215  ЦПК України, суд

                   ВИРІШИВ:

            Позов   задовольнити частково.

            Зобов'язати Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” внести зміни та доповнення до акту № 105 від 12 квітня 1964 року про нещасний випадок, що стався 11 квітня 1964 року з ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків: до пункту 6 - замість „1944 г. рожд.” -1943; до п. 12 - „ проходив попереднє навчання  знову  вступаючих робітників за професією проходчик 22.12.1962 р. протокол екзаменаційної комісії  № 103 від 22.12.1962р.; проходив перевірочні випробування осіб, які закінчили курси бригадно-індивідуального навчання робітників очисного вибою, проходчиків, протокол екзаменаційної комісії № 12 від 08.02.1963р”,  та видати його копію  потерпілому.

            В іншій частині позову - відмовити за його необґрунтованістю.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до  Судової палати по цивільним справам Апеляційного суду  Донецької області сторони можуть подати  через Кіровський міський суд протягом десяти  днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в строк, встановлений для  її подання.

            Суддя: