СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
17 липня 2006 року | Справа № 2-25/5026-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Антонової І.В.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 27.02-07.03.2006 по справі № 2-25/5026-2006А
за позовом Державного підприємства Пансіонат "Дружба" (вул. Чатирдагська, 1, місто Алушта, 98500)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим (вул. В. Хромих, 12, місто Алушта,98500)
про скасування вимоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02-07.03.2006 (суддя Маргарітов М.В.) у справі № 2-25/5026-2006А позов задоволено.
Визнано неправомірними та відмінено:
вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим № Ю799 від 28.12.2005 про сплату боргу;
рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим № 79/05-1-5 від 04.01.2006;
рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим № 21 від 25.01.2006 про застосування штрафних санкцій за утаювання (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, на суму 3145,00 грн.;
рішення № 23 від 25.012006 Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну чи несвоєчасну сплату авансових платежів по страхових внесках, на суму 445,26 грн.;
рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим № 24 від 25.01.2006 про застосування штрафних санкцій за донарахування Пенсійним фондом України або страхувальником сум несвоєчасно не нарахованих і не сплачених страхових внесків на суму 160,95 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Пансіонат „Дружба” 3,40 грн. судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, матеріальна допомога разового характеру згідно підпункту 3.31 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 від 13.01.2004 не відноситься до фонду оплати праці, а тому не є базою для нарахування страхових внесків.
Також, позивачем не порушено терміни перерахування страхових внесків з утриманих із заробітної плати сум позик співробітникам підприємства, оскільки відповідно до підпункту 5.1.6 пункту 5.1 Інструкції про порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 21-1 від 19.12.2003 сплата страхових внесків здійснюється в останній робочий день базового звітного періоду тільки у випадку одержання працівниками підприємства товарів (послуг) чи яких-небудь інших матеріальних цінностей у рахунок виплат заробітної плати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
На думку сторони, постанова суду необґрунтована та постановлена з порушенням норм матеріального права.
Сторона вважає, що вимога про сплату боргу № Ю799 від 28.12.2005, рішення № 79/05-01-5 від 04.01.2006, рішення про застосування фінансових санкцій № 21 від 25.01.2006, № 23 від 25.01.2006, № 24 від 25.01.2006 прийняти обґрунтовано, в межах наданих Управлінню Пенсійного фонду України в місті Алушта компетенції та відповідно до діючого законодавства, а тому законних підстав для визнання їх неправомірними та скасування немає. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим –без задоволення.
Судове засідання було відкладеним з 04.07.2006 на 17.07.2006 у зв’язку з щорічною відпусткою головуючого судді Лисенко В.А.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 змінено склад судової колегії, суддів Видашенко Т.С. та Котлярову О.Л. замінено на суддів Антонову І.В. та Заплаву Л.М.
Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія розглядає скаргу за відсутністю представників сторін, оскільки їх явку не визнано обв’язковою.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про відміну вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим № Ю799 від 28.12.2005 про сплату боргу, а також рішення № 79/05-1-5 від 04.01.2006, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за утаювання (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на суму 3145,00 грн. № 21 від 25.01.2006, рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну чи несвоєчасну сплату авансових платежів по страховим внескам на суму 445,26 грн. № 23 від 25.01.2006.
Управлінням Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим проведено перевірку своєчасності, вірогідності, повноти нарахування і перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 03.06.2004 по 30.11.2005, вірогідності даних, представлених до системи персоніфікованого обліку даних з 01.01.2004 по 31.12.2004 Державним підприємством Пансіонат „Дружба”, про що складений акт № 166 від 28.12.2005.
03.01.2006 відповідачем на адресу Державного підприємства Пансіонат „Дружба” направлено вимогу № Ю799 від 28.12.2005 про сплату боргу по донарахованим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2004-2005 роки у сумі 1064,96 грн.
Згідно пункту 1 акту № 166 від 28.12.2005 у ході перевірки встановлено порушення у вигляді загального заниження нарахованого фонду оплати праці на 2200,40 грн., у тому числі:
у серпні-жовтні 2005 року позивачем занижений фонд оплати праці в розмірі 3145,00 грн.
Відповідно до пункту 2 вказаного акту у ході перевірки встановлено заниження загальної суми виплат, з якої утримуються внески по ставці 1-2 % на суму 2240,20 грн., у тому числі:
у серпні-жовтні встановлено заниження у розмірі 3145,00 грн. на суму матеріальної допомоги, наданої працівникам.
Також, згідно пункту 4 акту перевірки встановлено порушення платником повноти перерахування страхових внесків на загальну суму 890,50 грн.
Відповідно до акту перевірки № 166 від 28.12.2005 відповідач донарахував страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2004-2005 роки по ставці 32 %, 32,3 %, 4 % у сумі 1015,84 грн. і збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України по ставці 1-2 % у сумі 62,90 грн., на підставі підпункту 2.3. Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 від 13.01.2004.
Однак, згідно пункту 2.3. вказаної Інструкції, до інших заохочувальних виплат відноситься матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім чи більшості працівників на оздоровлення, у зв’язку з екологічною ситуацією, крім сум, зазначених у пункті 3.31 цій Інструкції.
Як слідує з матеріалів справи у серпні 2005 року позивач, на підставі заяв працівників згідно наказу № 54 від 29.08.2005 надав разову матеріальну допомогу 3 працівникам при середньообліковій чисельності штатних працівників у звітному періоді - 70 чоловік; у вересні 2005 року - матеріальну допомогу на підставі заяв працівників згідно наказів № 61 від 22.09.2005, № 62 від 23.09.2005 - 6 працівникам, при середньообліковій чисельності штатних працівників у звітному періоді - 69 чоловік; у жовтні 2005 року - на підставі заяв працівників згідно наказів № 70 від 12.10.2005, № 71 від 13.10.2005, № 74 від 31.10.2005 - 3 працівникам була надана матеріальна допомога при середньообліковій чисельності штатних працівників у звітному періоді - 62 чоловіка.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що критерій визначення систематичності виплат працівникам має на увазі сукупність показників оцінки індивідуальних результатів роботи, згідно яким здійснюються додаткові заохочувальні виплати понад основної заробітної плати з метою використання їхньої матеріальної зацікавленості в підвищенні продуктивності й ефективності виробничої діяльності про виділення їм матеріальної допомоги, а не оцінка їхнього внеску у виробництво.
Отже, суд вірно дійшов висновку, що у серпні-жовтні 2005 року Державне підприємство Пансіонат "Дружба" надало окремим співробітникам матеріальну допомогу разового характеру, що згідно підпункту 3.31 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 від 13.01.2004 є іншими виплатами, що не відносяться до фонду оплати праці, а тому не є базою для нарахування страхових внесків.
Крім того, позивачем не порушено терміни перерахування страхових внесків з утриманих із заробітної плати сум позик співробітникам підприємства, оскільки відповідно до підпункту 5.1.6 пункту 5.1 Інструкції про порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 21-1 від 19.12.2003 сплата страхових внесків здійснюється в останній робочий день базового звітного періоду тільки у випадку одержання працівниками підприємства товарів (послуг) чи яких-небудь інших матеріальних цінностей у рахунок виплат заробітної плати.
Згідно частини 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 відрахування частини заробітної плати на погашення позики є одним з варіантів фактичного одержання зарплати, а саме відрахуванням із заробітної плати, тобто по суті - утриманням із заробітної плати. Підставою для даного утримання є не факт нарахування заробітної плати, а договір позики між роботодавцем-позикодавцем і працівником-позичальником. Таким чином, факт утримання із заробітної плати коштів є різновидом виконання працівником-позичальником свого обов’язку по поверненню суми позики. До дня виплати заробітної плати обов’язок підприємства по оплаті праці вважається таким, що не настав, а отже, і виконання зобов’язання по поверненню позики настає тільки в день виплати заробітної плати.
Крім того, позивачем 02.02.2006 отримані рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим: № 21 від 25.01.2006 про застосування штрафних санкцій за утаювання (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на суму 3145,00 грн.; № 22 від 25.01.2006 про застосування штрафних санкцій за надання недостовірних відомостей, які використовуються у системі персоніфікованого обліку на суму 170,00 грн.; № 23 від 25.01.2006 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну чи несвоєчасну сплату авансових платежів по страхових внесках на суму 445,26 грн.; № 24 від 25.01.2006 про застосування штрафних санкцій за донарахування Пенсійним фондом України або страхувальником сум несвоєчасно ненарахованих і несплачених страхових внесків на суму 160,95 грн., які були прийняті відповідачем на підставі акту № 166 від 28.12.05 перевірки своєчасності, вірогідності, повноти начислення і перечислення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 03.06.2004 по 30.11.2005, вірогідності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку ведень з 01.01.2004 по 31.12.2004.
З урахуванням вищевикладеного, донарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2004-2005 роки по ставці 32 %, 32,3 %, 4 % у сумі 1015,84 грн., а також збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України по ставці 1-2 % - у сумі 62,90 грн. є неправомірним.
Оскільки постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вона залишається судовою колегією без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02-07.03.2006 у справі № 2-25/5026-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава