ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.07.2006  року                                                            Справа № 2/577

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Єжової С.С.

суддів                                        Баннової Т.М.

                                                            Бойченка К.І.

секретар

судового засідання                     Сідорова О.А.

та за участю

представників сторін:

                                                                      

від позивача                              представник за довіреністю Лисенко О.В.,

                                                  довіреність №1395 від 26.12.2005;

                                                  представник за довіреністю Жидков Л.В.,

                                                  довіреність №1396 від 26.12.2006;

                                                  

                                                  

від  відповідача                             юрисконсульт Чумак Т.В., довіреність №01-264

                                                  від 08.06.2006;

                                                            

розглянувши                     

апеляційну скаргу                    Державного відкритого акціонерного

                                                            товариства „Стахановпромтранс”, м.Стаханов

                                                            Луганської області

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  22.05.2006

по справі                                        № 2/577 (головуючий суддя –Седляр О.О.,

суддя –Яресько Б.В., суддя –Доманська М.Л.)

за позовом                                        Закритого акціонерного товариства

                                                  „Криворізьке”, м.Брянка Луганської області

до  відповідача                              Державного відкритого акціонерного

                                                            товариства „Стахановпромтранс”, м.Стаханов

                                                            Луганської області

про                                               стягнення 164210 грн. 64 коп.

                    

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство „Криворізьке”, м.Брянка Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м.Стаханов Луганської області про стягнення 164210 грн. 64 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.05.2006 позов задовольнити частково.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 22.05.2006  державне відкрите акціонерне товариство „Стахановпромтранс”, м.Стаханов Луганської області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення та прийняти нове.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що витрати та збитки, які не передбачені договором перевезення і Статутом залізниць України не підлягають відшкодуванню; що відповідно до Правил перевезення вантажів вагони знаходяться в користуванні вантажовласника не тільки в пунктах навантаження і вивантаження, але і на під’їзних коліях.

Відзивом №463 від 03.07.2006 позивач вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає рішення законним та обґрунтованим.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.06.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м.Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2006 по справі №2/577 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Баннова Т.М. - суддя,   Семендяєва І.В.– суддя.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м.Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2006 по справі №2/577 у зв’язку з відпусткою судді Семендяєвої І.В. її виключено із складу колегії суддів та включено суддю Бойченка К.І.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України і ст.174 Господарського кодексу України подано перелік підстав виникнення цивільних зобов’язань, за якими цивільні зобов’язання, у тому числі виникають із договорів і безпосередньо із закону.

Зобов’язання сторін по даній справі виникли на підставі договору №662 від 01.01.2005 на транспортне обслуговування, який за своєю природою є договором перевезення вантажів в межах під’їзної колії відповідача згідно ст.3 Статуту залізниць України.

За даним договором Транспорт –відповідач по справі, взяв на себе зобов’язання здійснювати своїми транспортними засобами по своїй під’їзній колії перевезення вантажів в вагонах парка Укрзалізниці і інших держав, що прибувають на станцію Стаханов Донецької залізниці на адресу Підприємства –позивача по справі, і відправляються останнім на залізницю через станцію Стаханов Донецької залізниці.

Сторони за договором  встановили, що передача і приймання вагонів при поданні їх під вивантаження або навантаження здійснюється по пам’ятках з урахуванням актів про затримання вагонів (п.13.1 договору), а порядок розрахунків за послуги транспортування встановлений п.п.16, 17, 18 договору.

Пунктом 24.1 договору сторони встановили, що основні питання відповідальності між Підприємством і Транспортом регулюються Цивільним кодексом України, Законом України „Про залізничний транспорт” та Статутом залізниць України, а в п.30 договору сторони встановили, що по всіх питаннях, не передбачених даним договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими нормативними актами чинного законодавства.

Згідно свого Статуту і договору №662 від 01.01.2005 відповідач є власником під’їзних колій і надає послуги по транспортуванню вантажів на власних під’їзних коліях.

Порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія відповідно до ст.73 Статуту залізниць України.

Стаття 119 Статуту залізниць України встановлює, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами,  організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Тобто, згідно ст.119 Статуту залізниць України відповідач є платником за користування вагонами з моменту їх прийняття від залізниці і до моменту їх передачі залізниці.

Позивач згідно п.19 договору взяв на себе обов’язок по внесенню залізниці плати за користування вагонами з моменту їх прийняття відповідачем від залізниці і до моменту їх повернення останнім залізниці.

Плата за користування вагонами провадиться на підставі відомостей плати за користування вагонами, яка оформлюється залізницею і підписується іншою стороною.

Відомості плати за користування вагонами є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження і вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання і збирання вагонів.

Згідно з розділом 2 пункту 4 «Правил користування вагонами та контейнерами», затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №3, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час подачі та забирання вагонів указується у пам'ятці про користування вагонами, яка заповнюється під час подавання або забирання вагонів.

Таким чином, згідно Статуту залізниць України позивач зобов’язаний виплачувати за користування вагонами з моменту їх подачі відповідачем безпосередньо позивачу і до моменту їх повернення позивачем відповідачу.

Фактичний час користування вагонами позивачем підтверджується пам'ятками, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та не оспорюється відповідачем.

За матеріалами справи вбачається, що позивачем за період з липня по вересень 2005 сплачено залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами і рахунків залізниці 1060036 грн. 44 коп. У той же час за розрахунком позивача, додатково наданим господарському суду, останній згідно пам’яток подачі і збирання вагонів за користування вагонами з моменту їх подання відповідачем під навантаження і розвантаження і отримання для транспортування до станції залізниці, тобто за власне користування вагонами зобов’язаний сплатити за період з липня по вересень 2005 року 917949 грн. 40 коп., а 142094 грн. 04 коп. сплатив за період фактичного користування вагонами відповідача у зв’язку з несвоєчасним поданням вагонів під їх завантаження –вивантаження.

Таким чином, позивач обґрунтовано заявив вимоги про стягнення збитків з відповідача в сумі 142094 грн. 04 коп., оскільки зобов’язання по внесенню плати за користування вагонами з моменту прийняття відповідачем їх від залізниці і до передачі позивачу під навантаження –розвантаження і з моменту отримання відповідачем від позивача і до передачі вагонів залізниці законодавство покладає на відповідача.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що позивачем доведений факт понесення збитків з вини відповідача у вигляді перерахованої залізниці плати за користування вагонами за період з липня по вересень 2005 року за той час, коли вагони з вини відповідача несвоєчасно доставлялися позивачу на його фронти під навантаження –вивантаження в розмірі 142094 грн. 04 коп. і рішення господарського суду прийнято обґрунтовано.

Доводи заявника апеляційної скарги судова колегія вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  згідно умов договору і вимогам цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при  відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які  звичайно ставляться.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження його майна.

В той же час статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки є втрати, яких особа, зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Пунктом 10 договору №662 передбачено, що на завантаження і вивантаження вантажів позивачу надаються строки згідно збірнику №5 Правил перевезення і тарифів залізничного транспорту України та Єдиного технологічного процесу, який складає: по завантаженні - колії №2,3 - 12 хвилин; колія №7 - 19 хвилин; по вивантаженню - колія №27 - 3,6 хвилин на один вагон; колія №7 - 26 хвилин на 2 вагони.

Згідно ст.114 Статуту залізниць України вантажоперевізник відшкодовує фактичні збитки, що виникли з його вини під час перевезення вантажу.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки –витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би при належному виконанню боржником зобов’язань.

Згідно ст.209 Цивільного кодексу України особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини та причинного зв’язку між діями та шкодою.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

У той же час судова колегія вважає, що позивачем доведений факт понесених збитків, вина відповідача в завдані збитків і причинний зв’язок між діями відповідача і понесеними збитками.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Стаття 34 Господарського кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і п.13.1 договору передбачено складання актів про затримання вагонів у зв’язку з неможливістю Підприємством прийняти вагони під навантаження –вивантаження з вини останнього.

Відповідачем не надано жодного документу, який спростував би вимоги позивача або розмір понесених позивачем збитків з вини відповідача.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2006 по справі №2/577 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст.49 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника –державне відкрите акціонерне товариство „Стахановпромтранс”, м.Стаханов Луганської області.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м.Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2006 по справі №2/577 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2006 по справі №2/577 залишити без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   С.С. Єжова

Суддя                                                                      Т.М. Баннова

Суддя                                                                       К.І. Бойченко

Спеціаліст 1-ої категорії                                         С.І. Заєць

Надруковано 5 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу

3-          відповідачу

4-          господарському суду Луганської області

5-          до наряду