Справа №5356

Головуючий у 1 інстанції Харченко О.П.

Категорія 40

Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА

Іменем України

25 вересня 2007 року       Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Зубової Л.М.

суддів Лук'янової С.В., Барсукової О.І.

при секретарі Баранові В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго", третя особа ОСОБА_2. про визнання незаконними наказів від 16 листопада 2006 року №823-к, від 17 листопада 2006 року №827-к, поновлення на роботі, стягнення премії, середнього заробітку за час вимушеного прогулу і суми у відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2007 року і ухвалення у справі нового рішення про задоволення його позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.212-215).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги; представник відповідача і третя особа не визнали апеляційну скаргу і просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 4 травня 2007 року позивачу відмовлено у задоволенні зазначеного позову.

Цим рішенням встановлено, що санаторій-профілакторій Вуглегірської ТЕС є структурним підрозділом відповідача. Директор ТЕС наділений правом самостійно приймати рішення щодо найму, звільнення, заохочення і притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ТЕС в межах затвердженого штатного розкладу.

Наказом від 11 грудня 2003 року №34 позивач прийнятий на вакантну посаду лікаря-стоматолога за сумісництвом з 12 грудня 2003 року. У зв'язку із зміною організаційної структури санаторія-профілакторія наказом від 26 березня 2004 року №376к позивача прийнято на роботу по переводу з 29 березня 2004 року за сумісництвом на посаду лікаря-стоматолога до санаторія-профілакторія Вуглегірської ТЕС на 0,5 ставки.

Наказом від 16 листопада 2006 року №823к позивача позбавлено премії за жовтень  2006 року за порушення трудової дисципліни, що полягало у скоєні прогулу 24 жовтня 2006 раку. Акт від 24 жовтня 2006 року підтверджує, що 24 жовтня 2006 року позивач був відсутнім на роботі. Факт відсутності на роботі в цей день не заперечує і позивач. Про причини відсутності на роботі 24 жовтня 2006 року позивач відмовився давати пояснення адміністрації і про це складені відповідні акти від 25 та 27 жовтня 2006 року. Позивач не заперечував і цю обставину. Позивач не надав доказів у підтвердження поважності причини його відсутності на роботі 24 жовтня 2006 року.

Згідно з Колективним договором на 2006 рік, Положенням про преміювання працівників відповідача премія за підсумками роботи за місяць не виплачується працівникам, які мають прогул.

Тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним і скасування наказу від 16 листопада 2006 року №823к, стягнення премії за жовтень 2006 року в сумі 80 грн. 11 коп.

Наказом від 17 листопада 2006 року №827к позивача звільнено з посади лікаря-стоматолога (за сумісництвом) на 0,5 ставки за ст. 43-1 КЗпП України у зв'язку з прийомом на роботу іншого працівника, який не є сумісником. Наказом від 17 листопада 2006 року №826к відповідач прийняв на роботу лікаря-стоматолога на ставку у якості основного працівника. На час звільнення позивача від відповідача позивач працював в Луганській лікарні №6. Позивач не є членом профспілки відповідача. Закон не передбачає обов'язку власника надавати перевагу робітнику, який працює за сумісництвом при прийомі на роботу працівника, що не є сумісником.

Тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову і в частині визнання незаконним і скасування наказу від 17 листопада 2006 року №827, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вимоги позивача не ґрунтуються на законі. Судом не встановлені передбачене порушення законних прав позивача, тому відмовлено у задоволенні позову і в частині відшкодування моральної шкоди (а.с.200-207).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Відповідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що у відповідності до вимог діючого законодавства позивач позбавлений премії за прогул, який мав місце 24 жовтня 2006 року, і звільнений з роботи наказом від 17 листопада 2006 року №827к і тому відсутні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 24 жовтня 2006 року позивач скоїв прогул і тому у відповідності до вимог Положення про преміювання працівників відповідача наказом від 16 листопада 2006 року №823к позивач був позбавлений премії за місяць, в якому був скоєний прогул, тобто за жовтень 2006 року.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтвердив, що в суді першої інстанції він не міг пояснити з якої причини був відсутнім на роботі 24 жовтня 2006 року, а в теперішній час він згадав причину своєї відсутності на роботі. Позивач пояснив, що 24 жовтня 2006 року йому необхідно було надати додаткові документи у відділ субсидій. У підтвердження цієї обставини позивачем надана довідка Управління праці та соціального захисту населення міста Артемівська від 3 липня 2007 року. Позивач також пояснив, що відділ субсидій працює з 8 години ранку, але у відділі завжди черги і тому він не встиг на роботу до відповідача. Матеріали справи підтверджують, що 24 жовтня 2006 року  робочий час позивача починався з 13 години.

Апеляційний суд вважає, що факт звернення позивача 24 жовтня 2006 року у відділ субсидій не є підставою для визнання незаконним наказу від 16 листопада 2006 року №823к про позбавлення позивача премії за жовтень 2006 року і стягнення суми премії, оскільки для того, щоб займатися особистими справи в робочий час, необхідно було належним чином оформити це право, тобто належним чином вирішити питання про надання відпустки без збереження заробітної плати. Апеляційний суд також вважає, що той факт, що робочий день позивача 24 жовтня 2006 року мав тривалість з 13 год. до 15 год. 7 хв., також не є підставою для задоволення позову в цій частині, оскільки позивач працював у відповідача за сумісництвом на 0,5 ставки і 24 жовтня 2006 року не був на роботі робочий день.

Правильним є висновок суду першої інстанції і в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним наказу від 17 листопада 2006 року №827к і поновлення на роботі, оскільки і цей наказ виданий відповідачем з додержанням вимог діючого законодавства.

Матеріали справи підтверджують, що позивач працював у відповідача на 0,5 ставки за сумісництвом; на час звільнення 17 листопада 2006 року позивач продовжував працювати в Луганській міській лікарні №6; з 17 листопада 2006 року на посаду, яку позивач займав за сумісництвом, прийнята інша особа, для якої ця робота є основною, а не за сумісництвом.

Згідно ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником.

Посилання позивача на те, що відповідач мав би йому запропонувати виконувати роботу без умови сумісництва і він би звільнився з основного місця роботи, не є підставою для задоволення позову в частині визнання незаконним наказу від 17 листопада 2006 року №827к і поновлення на роботі. Згідно діючому законодавству, суд не наділений правом обговорювати питання про доцільність, запропонованих позивачем в суді, дій відповідача.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди випливають із позову про поновлення на роботі, у задоволенні якого суд першої інстанції обґрунтовано відмовив, то правильним є і висновок суду про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції, є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд                            

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у  касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.