УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2015 року Справа № 876/4704/14; 876/4706/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 берзня 2014 року та додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 берзня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб - Трейд» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб-Трейд» (далі - ТзОВ «Хліб-Трейд») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062200 від 16.12.2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Додатковою постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 берзня 2014 року вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб - Трейд» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4382 грн. 80 коп..
Із такими судовими рішеннями не погодилося ТзОВ «Хліб-Трейд» і та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просило скасувати постанови та прийняти нову - про задоволення позовних вимог. Апелянт у скарзі, зокрема, зазначив, що судом не дано належної оцінки тому факту, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків, викладених в акті перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянт вказав, що висновки податкового органу щодо відсутності реального виконання укладених з ТРВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. Вважає, що підприємство правильно віднесло до податкового кредиту сплачені за товар суми.
Судом апеляційної інстанції у зв'язку з реорганізацією було здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області.
Сторонами до початку слухання справи в апеляційній інстанції були подані клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням примирення на підставі податкового компромісу.
Представники сторін у судовому засіданні такі клопотання підтримали та наполягали на закритті провадження у справі .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - визнати нечинною з таких підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у Пустомитівському районі проведено позапланову перевірку ТОВ «Хліб-Трейд» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Ферко» за жовтень, листопад 2012 р., за результатами якої складено акт № 353/2210/33419760 від 26.11.2013 р.
Перевіркою встановлено порушення підприємством п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаєморозрахунках з ТОВ «Ферко» на загальну суму 488775 грн., а саме в жовтні 2012 р. - 300125 грн., в листопаді 2012р. в сумі 188650 грн..
16 грудня 2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 733163 грн., в т.ч. 488775 грн. основного платежу, 244388 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про законність цього рішення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Ферко» був укладений договір поставки № 17101від 17.10.2012 р., згідно якого ТОВ «Ферко» зобов'язується передати у власність позивача товар - соєві боби на умовах, визначених договором.
На виконання договору та додатків № 1 від 17.10.2012 р., № 2 від 20.11.2012 р. до нього ТОВ «Ферко» було передано покупцю товар на суму 2932650 грн., в т.ч. ПДВ - 488775 грн., на який виписано видаткові та податкові накладні від 30.11.2012 р. на суму 1131900 грн., в т.ч. ПДВ - 188650 грн. та від 31.10.2012 р. на суму 1800750 грн., в т.ч. ПДВ 300125 грн. суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від постачальника, позивачем включено до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах. Оплата товару проведена шляхом безготівкового банківського переказу.
Також між позивачем (комітент) та ТОВ «Вторметекспорт» був укладений договір комісії № К10171 від 17.10.2012 р., згідно якого, комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені за рахунок комітента реалізацію на експорт товару, що належить комітенту.
Придбаний товар у ТОВ «Ферко» був переданий комітентом та прийнятий комісіонером для подальшої реалізації на експорт на підставі акту прийому-передачі товару на комісію № 1 від 31.10.2012 р. до додатка № 1 від 17.10.2012 р. та акту прийому-передачі товару на комісію від 30.11.2012 р. № 1 до додатка № 2 від 20.11.2012 р.
У підтвердження виконання договору комісії ТОВ «Вторметекспорт» склав звіт про виконані роботи від 08.04.2013 р., згідно якого продав товар комітента по контракту № С 10/2013-V від 28.03.2013 р. в кількості 570,000 тонн на загальну суму 310650 доларів США, що становить 2483025,45 грн., покупцю-нерезиденту «Black Sea Commodities Ltd» U.A.E., умови поставки: СРТ - Одеський морський торгівельний порт.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п.п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, чим більша у платників податків сума податкового кредиту, тим менше податку на додану вартість ним сплачується до бюджету.
Відповідно до п. 195.1 ст. 195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції зокрема, з вивезення товарів за межі митної території України.
Таким чином, у відповідності до ст. 195 ПК України, задокументована позивачем операція щодо експорту соєвих бобів оподаткуванню не підлягає, а тому податкові зобов'язання у нього не виникають.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З системного аналізу положень закону суд робить висновок, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товару сум податку з ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства.
В акті перевірки від 26.11.2013 р. податковий орган зробив висновок про те, що позивач включив до складу податкового кредиту суму податку, нараховану в ціні придбання соєвих бобів у ТОВ «Ферко», при подальшому продажу цієї ж кількості (570 тонн) за значно нижчою ціною.
Як встановлено судом, позивач уклав договір поставки від 17.10.2012 р. № 17101 соєвих бобів у кількості 570 тонн на загальну суму 2932650 грн. в т.ч. ПДВ 488775 грн., вартість яких була більша ніж ціна, визначена при подальшій реалізації придбаного товару за зовнішньоекономічним договором (контракт С10/2013-V від 28.03.2013 р.) на підставі ВМД № 500060703/2013/00199158, а саме: 2483025,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.10.2012 р. та від 30.11.2012 р. Окрім того, позивачем було перераховано ТОВ «Вторметекспорт» 34440,0 грн. (а.с. 53) як компенсація понесених комісіонером витрат, які пов'язані з реалізацією продукції на експорт та як винагороду за проведену роботу.
Будь-яких обґрунтувань економічної вигоди від таких господарських операцій позивач під час перевірки не навів. Як наслідок, фактичний дохід позивача від цієї операції склав 2483025,45 грн., а понесені витрати на придбання товару - 2967090 грн..
За наведених обставин, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.
Таким чином, податковий орган правомірно дійшов висновку про навмисне здійснення позивачем діяльності з метою вилучення коштів з державного бюджету шляхом штучного та безпідставного відшкодування ПДВ, а тому зазначені обставини свідчать про зловживання правом на відшкодування цього податку з бюджету, оскільки головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ.
Дана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 1 квітня 2008 року № 08/91.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення.
Сторонами до суду апеляційної інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням.
Згідно рішення ДПІ у Пустомитівському районі від 13 березня 2015 року було погоджено застосування процедури податкового компромісу за заявою ТОВ «Хліб - Трейд» відповідно до підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розді ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що процедура податкового компромісу була застосована у відповідності до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а фактичне досягнення податкового компромісу підтверджене належними доказами.
Отже, наявні законні передумови для примирення сторін по справі. Відтак, клопотання сторін щодо закриття провадження в адміністративній справі, у зв'язку з їх примиренням шляхом досягнення податкового компромісу підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду або ж визнати її нечинною і закрити провадження у справі.
Особливості закриття провадження у справі на стадії апеляційного перегляду визначені ст. 203 КАС України. Зі змісту цієї норми слідує, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу, зокрема, у випадку, якщо сторони досягли примирення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 194, 196, 198, 202, 205, 206, 212 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб - Трейд» задовольнити частково.
Визнати нечинною постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 берзня 2014 року та додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі № 813/406/14, а провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб - Трейд» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення закрити у зв'язку з досягненням примирення на підставі податкового компромісу.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 5 травня 2014 року