Справа № 1-113/11 р.

р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Овсієнка В. В.

при секретарі Семеновському В.О.

з участю прокурора Яценка В.С.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, судимого:

9 лютого 2010 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 209 КК України на 2 роки позбавлення волі і звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням однорічним іспитовим строком,

за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 13 березня 2010 року, близько 9 години, перебуваючи у будинку № 52 по вул. Федорова, в м. Сміла, таємно із користі викрав: золотий ланцюжок з хрестиком вагою 15 грам, на загальну суму 2175 гривень, золотий ланцюжок вагою 2,4 грама, вартістю 348 гривень та одну пару золотих сережок на загальну суму 435 гривень, заподіявши потерпілій, власниці цього майна ОСОБА_3, матеріальну шкоду на суму 2958 гривень.

Він же, 12 лютого 2011 року у денний час, перебуваючи у будинку № 21, що по пров. 2-му Жовтневому в. Сміла, з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_4 попросив у нього мобільний телефон “Nokia-2330”, вартістю 300 гривень з сім-карткою «Лайф», вартістю 15 гривень та куртку зеленого кольору, щоб покористуватися не маючи наміру повертати ці речі, залишив їх собі, а пізніше розпорядився цим майном на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4, матеріальну шкоду на загальну суму 365 гривень.

Підсудний свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю і суду показав, що дійсно 13 березня 2010 року з будинку № 52 по вул. Федорова в м. Сміла, яким він з дозволу власниці користувався, викрав два золоті ланцюжки з хрестиком та одну пару сережок, які потів здав у ломбард, а 12 лютого 2011 року прийшовши до ОСОБА_4, попросив у нього куртку та мобільний телефон, щоб подзвонити, не маючи наміру повертати ці речі, залишив собі, пізніше телефон продав незнайомому чоловікові за 125 гривень. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати. Заподіяні збитки зобов’язується відшкодувати найближчим часом.

Крім повного визнання своєї вини підсудним, його вина у вчиненні злочинів підтверджується доказами, дослідженими відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, так як він таємно викрав чуже майно; за ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки він зловживаючи довірою заволодів чужим майном, повторно.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховує, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а також особу підсудного, який не працює, характеризується за місцем проживання позитивно, однак з урахуванням особи підсуднього, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні злочини, вважає, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства і покарання йому слід відбувати у місцях позбавлення волі, покарання йому має бути призначене за сукупністю вироків.

Таке покарання підсудному на переконання суду буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки злочинними діями підсудного ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4, заподіяна матеріальна шкода, то його позов підлягає до задоволення у межах підтверджених досудовим слідством на суму 315 гривень

Так як ОСОБА_3 заподіяна матеріальна шкода ОСОБА_2 відшкодована повністю, то її позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, що передбачені ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання: по ч. 1 ст. 185 КК України – 1 рік позбавлення волі; по ч. 2 ст. 190 КК України – 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити до відбуття – 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання із невідбутого за вироком Смілянського міськрайонного суду від 9 лютого 2010 року 2 років позбавлення волі частково приєднати 3 місяці позбавлення волі і остаточно визначити до відбуття – 2 роки 9 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 5 березня 2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити дотеперішній взяття під варту до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 315 гривень заподіяної матеріальної шкоди.

Позов ОСОБА_3 про відшкодування 9000 гривень, залишити без задоволення.

Речові докази по справі: заводську картонну упаковку від телефону "Нокіа-2330" та куртку зеленого кольору, залишити ОСОБА_4, звільнивши його від обов’язків по зберігальній розписці /а.с.107/.

Апеляція на вирок може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, учасникаи процесу, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий: В. В. Овсієнко