Справа № 2-80/11

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2011 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В. Б.,

при секретарі Палашкевич М. В.,

з участю прокурора Лівіної В. О.,

представника заінтересованої особи ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новограді-Волинський цивільну справу за позовом Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах Новоград-Волинської міської Ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи Комунальне підприємство «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» та приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.04.2009 року, -

встановив:

В липні місяці 2010 року до суду звернувся прокурор з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, третя особа КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації та приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.04.2009 року.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17.02.2010 року було скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 17.03.2008 року по справі №ПВ-50-09/08 про визнання за ОСОБА_2 право власності на новостворене нерухоме майно – баню літ. «А», загальною площею 81,7 кв.м., що розташована по вул. Житомирське шосе, 23. В зв’язку з тим, що вказане рішення було скасовано, тому договір купівлі-продажу, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суперечить чинному законодавству, а саме продавець не мав права відчужувати майно, та підлягає визнанню недійсним.

Крім того, прокурор також вважає, що підставою визнання договору недійсним є також недотримання нотаріусом при вчинені нотаріальних дій п. 64 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 року №20/5.

На підставі вищевикладеного прокурор просить суд визнати договір купівлі продажу новоствореного нерухомого майна – баню літ. А, загальною площею 81,7 кв.м., що розташована по вул. Житомирське шосе, 23, м. Новограді-Волинському, від 08 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 недійсним та скасувати державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_4 на вказане новостворене нерухоме майно.

В судовому засіданні прокурор свої вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та просить суд у його задоволені відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засіданні не зявився повторно, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому судом ухвалено проводити розгляд справи у його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 також просить відмовити у задоволенні позову, оскільки ним не було порушено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що рішенням третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 17.03.2008 року по справі №ПВ-50-09/08 визнано за ОСОБА_2 право власності на баню літ. А, загальною площею 81,7 кв.м., що розташована по вул. Житомирське шосе, 23, м. Новограді-Волинському та зобов’язано ДКП «Новоград-Волинське МБТІ» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на зазначену нерухомість /а.с.4,5/.  

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 08 квітня 2009 року ОСОБА_2 продав баню літ. А, загальною площею 81,7 кв.м., що розташована по вул. Житомирське шосе, 23, м. Новограді-Волинському ОСОБА_4 /а.с.7/.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 12.04.2010 року, визнано незаконним та скасовано рішенням третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 17.03.2008 року по справі №ПВ-50-09/08 про визнання права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно /а.с.6/.  

Звертаючись з позовом до суду, прокурор вважав, що право власності на баню літ. А виникло на підставі незаконного рішення третейського суду, тобто набуто без достатніх правових підстав, а тому ОСОБА_2 не мав права розпоряджатися спірним нежитловим приміщенням.

Проте, з таким твердженням прокурора суд не погоджується, виходячи з наступного.  

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.  

Частиною 1 ст.203 ЦПК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  

Для договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлена письмова форма, яка підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, як це випливає з ч.1 ст.657 ЦК України.  

Частиною 2 ст.331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.  

Таким чином, оскільки на момент продажу нежитлової будівлі ОСОБА_2 був зареєстрований в електронному  Реєстрі прав власності на нерухоме майно з 04.04.2008 року власником, як це зазначено в договорі купівлі-продажу від 08.04.2009 року /а.с.7/, то, відповідно, на момент укладення цього правочину він мав на нежитлове приміщення (баню літ. А) право власності та згідно ч.1 ст.319 ЦК України мав право нею розпоряджатися.

Щодо посилань прокурора на порушення при посвідченні нотаріусом оспорюваного договору Інструкції, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 64 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерство юстиції УкраїниN 20/5 від 03.03.2004р. (далі – Інструкція), якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно збудоване (або будується) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна.

Як пояснив в судовому засіданні нотаріус ОСОБА_3, що із поданих документів не вбачалося, що земельна ділянка не була виділена. Крім того, на час посвідчення договору було надано довідку, що земельна ділянка не приватизована.

10 грудня 2009 року набула чинності нова редакція ст. 377 ЦК України, згідно якої розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом прав власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти.

Отже, починаючи з моменту набрання чинності законом, при посвідченні правочину щодо відчуження нерухомості (купівля-продаж, дарування, обмін тощо) нотаріус не вправі обмежуватись довідкою щодо відсутності приватизації земельної ділянки, на якій розташовано зазначений об’єкт нерухомості, повинен обов’язково зазначити кадастровий номер та розмір земельної ділянки, право на яку (право власності, користування, оренди тощо) переходить до нового власника.

Таким чином враховуючи, що договір купівлі-продажу бані літ. А був посвідчений нотаріусом до набрання чинності ст. 377 ЦК України, коли для посвідчення договору відчуження нерухомого майна було достатньо лише довідки про відсутність приватизації, то суд не вбачає порушень нотаріусом вимог Інструкції.

В порушення фундаментальних приписів процесуального закону, а саме ст.ст. 10, 60 ЦПК України, прокурором, не надано допустимих, змістовних та достовірних доказів на підтвердження своєї позиції щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним та не доведені обставини, на які він посилалася як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суду приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є незаконними, необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню, що не позбавляє його права звернутися до суду за захистом порушеного права в інший передбачений законом спосіб, а тому у задоволенні позову слід відмовити.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ч.1 ст.203,ч.1 ст.215, ч.1 ст.328, ч.2 ст.331 ЦК України суд, -  

вирішив:

Новоград-Волинському міжрайонному прокурору в задоволені позову в інтересах Новоград-Волинської міської Ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи Комунальне підприємство «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» та приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.04.2009 року – відмовити.

Сторони можуть ознайомитись з повним рішенням суду 14 лютого 2011 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: