ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

11.07.06                                                                                           Справа  № 5/153-28/26

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Бонк Т.Б.

суддів:                   Марко Р.І.

                                       Бойко С.М.

При секретарі                 Нор У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу приватного підприємства «Матадор Плюс»

на постанову господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року  

у справі № 5/153-28/26, суддя А.Я.Морозюк

за позовом  державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

до відповідача 1  приватного підприємства «Матадор Плюс»

до відповідача 2 приватного підприємства «Томед»

про  визнання господарського зобов’язання нечинним

за участю представників сторін:

від позивача –Мельничук В.А. –представник (дов.у справі)

від відповідача 1 –Бричкіна О.А. –представник (дов. у справі)

від відповідача 2 - не з’явився

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року у справі № 5/153-28/26 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним господарське зобов’язання за угодою б/н від 01.01.2004 року, укладеною між ПП «Матадор Плюс»та ПП «Томед».

Господарський суд Львівської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що ПП «Томед»не мало на меті здійснювати легальну господарську діяльність та не сплачувало податків, виписуючи акти виконаних робіт та податкові накладні, які надали ПП «Матадор Плюс»можливість в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) зменшити об’єкт оподаткування. Тому вбачається, що угода б/н від 01.01.2004 року, яка укладена між відповідачами, спрямована на приховування від оподаткування доходів. Тому суд вважав, що господарське зобов’язання за угодою б/н від 01.01.2004 року, укладеною між ПП «Матадор Плюс»та ПП «Томед»слід визнати недійсним, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, ПП «Матадор Плюс»подала апеляційну скаргу № 28/04 від 28.04.2006 року, в якій просить  постанову суду скасувати. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що зазначення у постанові суду першої інстанції про відсутність здійснення оплати зі сторони ПП «Матадор Плюс»та ПП «Томед»за транспортно-експедиційні послуги на момент проведення перевірки, той це факт на думку апелянта, не може бути доказом нечинності господарського зобов’язання згідно чинного законодавства. Покликається також на те, що документальних доказів щодо нелегальності ПП «Томед»зі сторони податкового органу представлено не було, а натомість представлено установчі документи, які підтверджують легальність даного підприємства. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що підприємство «Томед»не мало на меті здійснювати легальну господарську діяльність та не сплачувало податків, виписуючи акти виконаних робіт та податкові накладні, які надали ПП «Матадор Полюс»можливість безпідставно та неправомірно зменшити об’єкт оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

У судове засідання представник відповідача-2 ПП «Томед»не з’явився, проте, відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представника відповідача-2 в порядку ст.71 КАС України.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно проведеної працівниками ДПІ у Шевченківському районі  м.Львова документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Матадор Плюс»за період з 01.10.2002 року по 31.12.2004 року, податковим органом було складено акт № 165/23-2/31216119 від 22.04.2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що згідно проведеної перевірки, податковим органом встановлено факт включення ПП «Матадор Плюс»до складу валових витрат та податкового кредиту вартості транспортно-експедиційних послуг за угодою б/н від 01.01.2004 року, укладеною між ПП «Томед»та ПП «Матадор Плюс». З матеріалів справи вбачається, що  ПП «Матадор Плюс»до складу валових витрат за період ІІ-ІV квартал 2004 року включено 110 700 грн. та сформовано податкових кредит з податку на додану вартість в сумі 22 140 грн. Підставою для формування валових витрат стали акти виконаних робіт : від 30.04.2004 року б/н на суму 39 000 грн.; від 31.05.2004 року б/н на суму 3 600 грн.; від 30.06.2004 року б/н на суму 21 720 грн.; від 31.07.2004 року б/н на суму 14 400 грн.; від 30.09.2004 року б/н на суму 5 400 грн.; від 31.10.2004 року б/н на суму 22 500 грн.; від 30.11.2004 року б/н на суму 18 510 грн.; від 31.12.2004 року б/н на суму 7 710 грн., а підставою для формування податкового кредиту –накладні від цих же дат та в цій же кількості.

Умовами даної угоди б/н від 01.01.2004 року перевізник –ПП «Томед»надає замовнику –ПП «Матадор Плюс»транспортно-експедиційні послуги згідно його заявки, а замовник здійснює оплату послуг перевізника у безготівковій формі. Як вбачається з даної угоди п.6.1 передбачено, що у своїй діяльності сторони керуються чинним законодавством України, і зокрема, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України.

Відповідно до п.14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363, остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на  підставі  належним  чином  оформлених дорожніх листів разом з  товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота  яких  оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника - тільки дорожніх листів.

Як вбачається з документальних доказів у справі, судом першої інстанції витребовувалися, але у матеріалах справи відсутні, докази, які б підтверджували фактичне отримання ПП „Матадор Плюс" транспортно-експедиційних послуг від ПП «Томед»на суму, яка зазначена в актах виконаних робіт. Так, відсутні докази того, що Перевізник (ПП «Томед») надавав Замовнику (ПП „Матадор Плюс") транспортний засіб для перевезення вантажів за маршрутом Замовника, що Перевізник (ПП «Томед») доставляв вантаж за справним пломбуванням та маркуванням по місцю призначення і передавав його уповноваженій на отримання особі із фіксацією в товарно-транспортних накладних (зазначені дій визначені як зобов'язання Перевізника за угодою, пункт 3.2 угоди). Надані відповідачем 1 суду копії товарно-транспортних накладних, які виписані ВАТ «Львівський хлібозавод № 1»на користь ПП „Матадор Плюс", не містять жодної інформації в підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг з боку ПП «Томед», а також не дозволяють зробити висновок, що дані товарно-транспортні накладні стосуються транспортно-експедиційних послуг за угодою № б/н від 01.01.2004 року, укладеною між ПП „Томед" та ПП „Матадор Плюс".

Із пункту 2.2 Акту перевірки № 165/23-2/31216119 від 22.04.2005 року вбачається, на момент проведення перевірки розрахунки за транспортно-експедиційні послуги не проведено. Відповідачами не представлені і в матеріалах справи відсутні докази здійснення перерахування коштів в безготівковій формі на адресу ПП «Томед» згідно пункту 4 угоди.

Твердження ПП «Матадор Плюс»про можливість надання доручення ПП «Томед»іншим особам на виконання певних зобов’язань замість ПП «Томед»матеріалами справи не підтверджено.

Також слід зазначити, що працівниками позивача була проведена документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Томед», за результатами перевірки складено Акт № 946/23-2/31074376 від 08.12.2004 року. За результатами перевірки ПП «Томед»йому визначено податкове зобов'язання за непрямими методами по податку на прибуток в сумі 1 289 666,79 грн. (в тому числі 709 388,55 грн. - основного платежу), яке узгоджене відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2005 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року у справі № 5/37-23/4. Із вказаних документів вбачається, що, валові витрати ПП «Томед»не підтверджені первинними документами.

А отже, вищенаведеним спростовується припущення відповідача 1 про те, що ПП «Томед»міг бути лише посередником при наданні транспортних послуг.

Слід також зазначити, що органами податкової міліції порушено кримінальну справу по факту ухилення від сплати податків службовими особами ПП «Томед»в 2003 році та 1 півріччі 2004 року на суму 709 208, 5 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади бути визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Як свідчить практика, зокрема, із п.6 Постанови № 3 від 28.04.1978 року Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»вбачається, що до угод які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо.

Господарським кодексом України передбачено, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами, - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За даних обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що  ПП «Томед»не мало на меті здійснювати легальну господарську діяльність та не сплачувало податків, виписуючи акти виконаних робіт та податкові накладні, які надали ПП «Матадор Плюс»можливість в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) зменшити об’єкт оподаткування. З даного вбачається, що угода б/н від 01.01.2004 року, яка укладена між відповідачами, спрямована на приховування від оподаткування доходів. Колегія погоджується, що господарське зобов’язання за угодою б/н від 01.01.2004 року, укладеною між ПП «Матадор Плюс»та ПП «Томед»слід визнати недійсним, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

А оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд зазначає про відсутність порушень норм матеріального права при прийнятті постанови господарським судом .

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року у справі № 5/153-28/26 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

          Постанову господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року у справі № 5/153-28-26 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Матадор Плюс» –без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

                    Головуючий суддя                                                            Бонк Т.Б.

                    Суддя                                                                                      Марко Р.І.

          Суддя                                                                                Бойко С.М.