УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 876/1327/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднананої державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лан»» (далі - ТОВ «Компанія ЛАН») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднананої державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року № 0001252210 та № 0001242210.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено. Вирішено скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 13 листопада 2012 року № 0001252210 та № 0001242210.

Із таким судовим рішенням не погодилася Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просила скасувати постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт у скарзі, зокрема, зазначив, що судом не дано належної оцінки тому факту, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків, викладених в акті перевірки, які повністю відповідають фактичним обставинам справи. Згідно п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижче, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. Перевіркою було встановлено, що відповідно до умов договору про надання позики від 1 грудня 2011 року ТОВ «Компанія ЛАН» отримала від громадянина ОСОБА_1 позику в розмірі 610000 гривень і цю суму позивач повинен був включити до інших витрат у 4 кварталі 2011 року. Визначальною ознакою поворотної фінансової допомоги для включення її до інших доходів є саме її отримання від особи, яка не є платником податку, а будь-які дії чи операції здійснені після отримання допомоги в тому числі і переуступка боргу жодним чином не впливають на статус цієї допомоги як такої, що отримана не від платника податку, а сума отриманих коштів відповідно включається до інших доходів платника. Згідно п. 137. 3 ст. 137 ПК України у разі, якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податкову періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані. Актом перевірки встановлено, що за умовами договору між позивачем та ТОВ «Бучачхлібпром» позивач взяв на себе зобов'язання поставити товар та виконати роботи по монтажу та пусконаладжувальні. Виконання договору та робіт було незавершеним станом на жовтень 2012 року, тобто платник виробляє товари та виконує роботи з циклом виробництва більше року. Впродовж періоду виконання договору не здійснювалося його поетапне здавання, а тому позивачем безпідставно не включено в дохід від виконання довгострокових договорів 2414051,6 грн. Судом першої інстанції при вирішення спору не враховано вимоги п. 137.3 ст. 137 ПК України. Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включають до складу витрат витрати, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності. У травні 2011 року ТОВ «Компанія ЛАН» уклало договір із відділенням ПАТ «Промінвестбанк в м.Тернопіль» про надання банківських контр гарантій та сплатило відсотки за договором в сумі 369773,9 грн. Однак, це зобов'язання не пов'язано із здійсненням господарської діяльності платника, а тому ці суми були безпідставно включені до валових витрат. Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Отже, визначальною умовою коригування податкового зобов'язання є повернення товару. Однак, у червні 2012 року ТОВ «Компанія ЛАН» здійснило коригування податкового зобов'язання по взаємовідносинах із СГ ТОВ «Городище» на суму ПДВ 182925 грн. по причині коригування кількості товару без повернення. На думку апелянта, висновки суду в оскаржуваній постанові є безпідставними.

Судом апеляційної інстанції у зв'язку з реорганізацією було здійснено заміну відповідача на Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільскій області.

Сторонами до початку слухання справи в апеляційній інстанції були подані клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням примирення на підставі податкового компромісу.

Представники сторін у судовому засіданні такі клопотання підтримали та наполягали на закритті провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - визнати нечинною з таких підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія ЛАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт №4872/23-04/32941987 від 22 жовтня 2012 року, в якому зафіксовано, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Компанія ЛАН» п. 137.3 ст. 137, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 337885 грн., п. 192.1 ст. 192 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в червні 2012 року на суму 182925 грн..

13 листопада 2012 року на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001252210, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 274387 грн., в тому числі 182925 грн. - за основним платежем, 91462 грн. - штрафні санкції, а також № 0001242210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 337885 грн. основного платежу.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та дав їм належну правову оцінку, виходячи з такого.

01.12.2011 року згідно договору про надання позики від 01.12.2011 року позивач отримав від громадянина ОСОБА_1 позику в сумі 610000 грн. 28.12.2011 року позивача повідомлено про відступлення права вимоги листом, який був наданий посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, що в свою чергу підтверджується і Актом №4872/23-04/32941987 від 22.10.2012 року.

Відповідно до п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135.5 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 2 та 3 договору про відступлення права вимоги до ОСОБА_2 (цесіонарія) перейшло право вимоги від ТОВ «Компанія ЛАН» (боржника) повернення позики в розмірі 610000 грн. до 30.11.2012 року. Право вимоги засноване на договорі про надання позики від 01.12.2011 року та прибутковому касовому ордері № 62 від 01.12.2011 року. Відповідно до пункту 11 договору, він набирає чинності з моменту його підписання. Таким чином, відступлення права вимоги відбулося 28.12.2011 року, тобто в тому ж звітному періоді, в якому була отримана позика.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є одним із засновників ТОВ «Компанія ЛАН».

Наведене дає підстави суду застосувати до спірних правовідносин положення п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135.5 Податкового кодексу України відповідно до якого положення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135.5 Податкового кодексу України не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Судом також встановлено, що 21.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Бучачагрохлібпром» укладено договір поставки товару №272103, пунктом п. 1.1 якого передбачено, що постачальник поставити покупцю товар та виконати роботи по монтажу та пусконалагоджувальні роботи. Відповідно до пунктів 9.1 та 9.2 договору поставки товару від 21.03.2011 року № 272103 послуги з монтажу повинні виконуватися постачальником після 01 вересня 2011 року у разі виконання покупцем пункту 4.1 (оплата) та умов специфікації № 2 (вимоги по готовності доїльно-молочного блоку до початку монтажу обладнання). Послуги з пусконалагоджувальних робіт надаються по закінченню монтажу обладнання. Пуск до 01.10.2011 року (а.с. 33-38).

Відповідно до п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.

Вищевказаний договір містить в собі елементи договорів поставки та підряду, а тому в частині зобов'язань поставки товару він не підпадає під дію наведеної вище норми п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України.

Предметом договору від 21.03.2011 року № 272103 в частині виконання робіт є монтаж поставленого обладнання для доїльних залів та пусконалагоджувальні роботи. Вказані види робіт є послідовними етапами виконання договору, для яких сторони погодили місячний строк виконання. Доказів технологічної необхідності виконання вказаних робіт понад визначені у договорі строки відповідачем не надано. Крім цього, враховуючи передбаченість у договорі поетапного виконання робіт та оформлення їх виконання актами виконаних робіт, вимоги п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України до спірних відносин не застосовуються.

05.05.2011 року між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір №01-1/18 про надання банківської контргарантії, згідно п. 2.1 та п. 2.2 якого Банк - контргарант за дорученням Апліканта (ТОВ «Компанія ЛАН») та на підставі заяви Апліканта про надання контргарантії надає на користь Банка-гаранта контргарантію з метою надання останнім гарантії на користь Банефіціара. Контргарантія гарантує виконання Аплікантом своїх зобов'язань щодо оплати в обумовлений термін поставленої Бенефіціаром продукції. По даному договору позивачем у третьому кварталі 2011 року сплачено за послуги контргарантії 369773,91 грн., які були віднесені до складу витрат (а.с. 39-42).

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу. Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Визначаючись щодо пов'язаності зазначених витрат із господарською діяльністю позивача, суд виходить з того, що контргарантією забезпечено проведення оплати СLAAS GLOBAL Sales GmbH за поставлену сільськогосподарську техніку.

Основним видом господарської діяльності позивача є торгівля сільськогосподарською технікою.

Враховуючи викладене, вищевказаний договір було укладено та сплачено відсотки саме для забезпечення отримання позивачем прибутку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Компанія ЛАН» та СГ ТОВ «Городище» було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки № 270412-01-Т від 27.04.12 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити сільськогосподарську техніку, загальна вартість якої становить 3292913 грн., у т.ч. ПДВ - 548818,83 грн. (а.с. 43-45). На виконання вказаного договору СГ ТОВ «Городище» здійснило попередню оплату 04.05.2012 р. в сумі 690449 грн. та 11.05.2012 р. - 407100 грн. На отримані суми авансів ТОВ «Компанія ЛАН» виписало податкові накладні №27 від 04.05.2012 р. на суму 690449 грн., у т.ч. ПДВ 115074,83 грн. та № 104 від 11.05.2012 р. на суму 407100 грн., у т.ч. ПДВ 67850 грн. 17 травня 2012 року сторонами внесено зміни № 1 до договору поставки № 270412- 01-Т від 27.04.12 року, згідно яких договір було доповнено підпунктом 2.3.1, відповідно до якого курс Євро встановлювався в розмірі курсу продажу на Міжбанківській валютній біржі, встановленому на день, що передує дню фактичної оплати, але не нижче 10,4723. 11 червня 2012 року відбулася поставка товару і вартість товару зменшилась і склала 3261911,45 грн., у т.ч. ПДВ - 543651,90 грн. Під час поставки ТОВ «Компанія ЛАН» виписало податкову накладну № 174 на суму 3261911,45 грн., у т.ч. ПДВ - 543651,90 грн. 11.06.2012 року позивач виписав розрахунок коригування № 189 до податкової накладної № 27 від 04.05.2012 року, яким зменшено ПДВ на суму 115074,83 грн., та розрахунок коригування № 190 до податкової накладної № 104 від 11.05.2012 року, яким зменшено ПДВ на суму 67850 грн..

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Оскільки сторонами договору було фактично змінено ціну товару, внаслідок чого змінилася сума компенсації вартості товару, суд дійшов вірного висновку про правомірність застосування до спірних відносин п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України.

Оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Сторонами до суду апеляційної інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням.

Згідно рішення Тернопільської ОДПІ від 6 березня 2015 року № 114/19-18-03-00 було погоджено застосування процедури податкового компромісу за заявою ТОВ «Компанія ЛАН» відповідно до підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розді ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що процедура податкового компромісу була застосована у відповідності до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а фактичне досягнення податкового компромісу підтверджене належними доказами.

Отже, наявні законні передумови для примирення сторін по справі. Відтак, клопотання сторін щодо закриття провадження в адміністративній справі, у зв'язку з їх примиренням шляхом досягнення податкового компромісу підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду або ж визнати її нечинною і закрити провадження у справі.

Особливості закриття провадження у справі на стадії апеляційного перегляду визначені ст. 203 КАС України. Зі змісту цієї норми слідує, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу, зокрема, у випадку, якщо сторони досягли примирення.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 194, 196, 198, 203, 205, 206, 212 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково. Клопотання про примирення на підставі досягнення податкового компромісу задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року визнати нечинною. Провадження в адміністративній справі № 2а - 1970/3966/12 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 5 травня 2015 року.