ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
11.07.06 Справа № 1/146-5/7
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
Головуючого судді Кравчук Н.М.
суддя Гнатюк Г.М.
суддя Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Львівський автомобільний завод” від 19 квітня 2006 року №70/840
на рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2006 року. р.
у справі № 1/146-5/57
за позовом ТзОВ (ООО) „Строймаш плюс”, м.Москва, представник Зубач Андрій Зенонович Адвокатське об”єднання „Адвокатська компанія” А.З.Партнери”, м.Львів
до відповідача Закритого акціонерного товариства „Львівський автомобільний завод”, м.Львів
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
за участю представників сторін:
від позивача –Зубач А., Шнир О. представники ( довіреності в матеріалах справи);
від відповідача – Цейко І. представник ( довіреність в матеріалах справи);
Права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України представникам сторін роз’яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід су?ддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 12.04.2006 р. у справі № 1/146-5/7 задоволено позов ТзОВ (ООО) „Строймаш плюс”, м.Москва, до Закритого акціонерного товариства „Львівський автомобільний завод”, м.Львів про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник вважає останнє прийнятим при неповному з”ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, та зазначає, що не враховано порядок виконання зобов»язань, відсутність правових підстав для повернення майна ( автобусів) по контракту, також неправомірність договору зберігання, відсутністю майна, що нібито передавалось на зберігання, а тому немає підстав для повернення майна. Окрім цього, скаржник зазначає, що частина майна знаходяться у ЗАТ «ЛАЗ». Просить рішення суду першої інстанції скасувати та у позові відмовити.
У відзиві наданому суду позивач просить рішення залишити без змін, оскільки таке прийнято при повному та всебічному з»ясуванні всіх обставин справи, а оскільки договір зберігання не виконаний відповідач користуєтьсь майном незаконно. В судове засідання представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
В процесі розгляду справи позивачем подано довідку Головного управління статистики у Львівській області про те, що ЗАТ «Львівський автомобільний завод»змінив 07.04.2006 року найменування підприємства на ЗАТ «Завод комунального транспорту», інші реквізити змінені не були.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення та, відмови у задоволенні апеляційної скарги , виходячи з наступного.
ТзОВ (ООО) „Строймаш плюс”, м.Москва та ЗАТ «Львівський автомобільний завод» укладено контракт № 31/03-04-03 від 31.03. 2004 р. згідно якого відповідач зобов»язувався продати, а позивач купити автобуси ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) по ціні та кількості згідно специфікації до контракту, яка є невід»ємною частиною даного Конракту, що далі іменується «товар»на умовах DDU м.Москва Міжнародних правил «Інкотермс» 2000 р..
Згідно з умовами контракту правила DDU ) відповідач після виготовлення зобов»язувався передати автобуси позивачу на митному кордоні України-Росії. Кількість автобусів складає 10 шт. Загальна сума контракту 980000 євро.
Актом приймання-передачі до контракту № 31/03-04-03 від 31.03. 2004 р.( а.с. 11) позивачу передано 10 автобусів ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) з вказанням № шасі та двигуна.
20 квітня 2005 року укладено договір зберігання, предметом якого є передача на зберігання в зв»язку з порушенням якості та комплектності товару( яких саме не уточнюється) по контракту № 31/03-04-03 від 31.03.2004 р передано 10 автобусів ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) з вказанням № шасі та двигуна ( договір від 20.04.2005 року ( а.с.8). Місцем зберігання визначена Україна, м.Львів , вул, Стрийська 45.
Вісім автобусів ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) з вказанням № шасі та двигуна передані позивачу на його вимогу, що підтверджується актами приймання передачі транспортного засобу (а.с. 87-96, 103-105) .
Щодо вимоги про надання 2-х автобусів ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) шасі № № VIN Y8А5208 NL40000019 і VIN Y8А5208 NL 40000022, то така залишена без розгляду ВАТ «ЛАЗ».
Щодо укладення договору зберігання від 20.04.2005 року, Львівський апеляційний суд зазначає, що укладення такого відповідає засадам передбаченим для договорів зберігання, що регулюються Главою 66 ЦК України.
Щодо дійсності такого правочину, слід зазначити, що згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що правовстановлюючими документами на автобуси є документи визначені Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок затвердженими Постановою КМ України від 07.09.1998 р. №1388.
Проте, набуття права власності на автобуси за позивачем на території України можливе за нормами Цивільного кодексу України, згідно якого, право власності виникає після державної реєстрації ( ч.4 ст.334 ЦК України).
Таким чином, на території України позивач міг набути право власності на автобуси ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ), як транспорті засоби лише після їх державної реєстрації постановки на облік у відповідному відділі державтоінспекції (ст.34 Закону України «Про дорожній рух»). За наведеного, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про моживість набуття права власності на майно (автобуси) ЛАЗ 52081 (НЕОЛАЗ) яке визначається індивідуальними ознаками номера шасі та двигуна і кваліфікується як транспортний засіб лише після державної реєстрації на території України, або по законодавству РФ за межами території України ( момент митного оформлення та реєстрації).
Правомірність передачі такого майна по договору зберігання Львівським апеляційним господарським судом під сумнів не ставиться.
Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до суду з позовною вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення йому майна на підставі ст.1212 ЦК України, посилаючись на те, що автобуси виготовлені по контракту № 31/03-04-03 від 31.03.2004 р перейшли у його власність, та перебувають у відповідача незаконно. Тобто позивача обраний спосіб захисту, що передбачено ч.3 ст.16, ст.387,1212 ЦК України.
Місцевий господарський суд погодився з доводами позивача, вважаючи що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст.193 ГК України.
Проте з таким висновком погодитись не можна виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, виготовлені автобуси ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ), які просить повернути позивач, перейшли до відповідача на підставі договору зберігання від 20.04.2005 року.
Тобто, правовою підставою перебування автобуси ЛАЗ-52081 (НЕОЛАЗ) у відповідача є саме договір зберігання від 20.04.2005 року .
Виконання договору зберігання сторонами лежить поза межами даного предмета спору( який визначений позивачем при зверненні до суду), а тому судом оцінка цих правовідносин не надається.
Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що автобуси перебувають у ЗАТ «Завод комунального транспорту»не в незаконному володінні, а на правовій підставі - цивільно-правовій угоді (договір зберігання), а тому повернення автобусів на підставі ст.1212 ЦК України не може застосовуватись .
Апеляційна інстанція зазначає, що у позивача відсутнє право на повернення автобусів від відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки такі перейшки у володіння ЗАТ «Завод комунального транспорту»на підставі договору, тобто обтяжені договірними зобов»язаннями, а тому позивач вправі вимагати виконання договірних зобов»язань.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Обов»язковими умовами при заявленні віндикаційного позову є дві обставини –наявність у позивача права на майно, індивідуальні ознаки такого майна і перебування цього майна в іншої особи незаконно ( без правової підстави). Відсутність однієї з вищевказаних умов є підставою для відмови у віндикаційному позові.
У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 3 ст.1212 ЦК України встановлені випадки на які розповсюджується норми ч.1 :
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, місцевий господарський суд неправильно встановив характер правовідносин між сторонами спору, оскільки такі регуються главою 48 ЦК України, а позовні вимоги подані в межах глави 83 ЦК України.
За наведених обставин, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновків про неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.
Підставою скасування рішення місцевого господарського суду є також, скасування заходів по забезпеченню позову вжитих ухвалою господарсього суду Львівської області 18.02.2006 року.
Керуючись ст. ст. 68,99, 101, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2006р. у справі № 1/146-5/7 скасувати.
3. Прийняти нове рішення. У позові відмовити повністю.
4. Скасувати заходи по забезпеченню позову - арешт на майно (автобуси) Закритого акціонерного товариства „Львівський автомобільний завод”, м.Львів вул.. Стрийська 45 вжиті ухвалою господарського суду Львівської області 18.02.2006 року по справі № 1/146-5/7 .
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
6. Справу передати до місцевого господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
суддя Гнатюк Г.М.
суддя Мирутенко О.Л.