ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.03.09Справа №2а-3251/09/1/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді  Трещової О.Р. ,  при секретарі Єлжовій Н.М.,  за участю

представників позивача  - Морозенко Т.В., довіреність № б/н від 12.09.08 року,

представника відповідача – Данилеско Т.В., довіреність № 02-398 від 03.03.09 року,

представника відповідача – Черниш І.Л., довіреність № 02 – 399 від 03.03.09 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом               Виробничого підприємства «Ай-Петрі»   до

Сімферопольської санітарно-епідеміологічної служби,

третя особа - Сімферопольська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат I – III ступенів № 1 Міністерства освіти та науки АР Крим

про визнання протиправними дій  

                                                            ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом  Виробниче підприємство «Ай-Петрі»   до Сімферопольської санітарно-епідеміологічної служби про визнання  дій Сімферопольської міської санітарно – епідеміологічної служби протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.09 року по справі  №2а-3251/09/0170 було відкрито провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.09 року по справі  №2а-3251/09/0170 було закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду та до участі по справі було залучено Сімферопольську спеціальну загальноосвітню школу – інтернат I – III ступенів № 1 Міністерства освіти та науки АР Крим у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та пояснила, що оренда приміщення позивачем триває з 2001 року, Міністерство освіти та науки АР Крим неодноразово надавало свій письмовий дозвіл на здавання в оренду цього приміщення для ВП «Ай-Петрі», неодноразово проводилися перевірки СЕС та  ніяких порушень виявлено не було, спірне приміщення є підсобним, спочатку надавалося для житла заступника директора школи – інтернату і воно взагалі не може бути використано в організації учбово – виховного процесу, тим більше якось йому завадити, орендарем зроблено окремий вхід, ремонт приміщення і в цілому, орендоване приміщення знаходиться у належному стані.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.02.09 року  клопотання позивача від 16.02.09 року про забезпечення позову шляхом накладення заборони на здійснення дій яких–небудь осіб та органів, що перешкоджають здаванню в оренду нежитлових приміщень, розташованих по вул.. Гагаріна, 18, в м. Сімферополі до вступу рішення суду до законної сили, було задоволено частково, а саме до набрання рішенням по справі №2а-3251/09/0170 забезпечити адміністративний позов шляхом заборони до Сімферопольській санітарно-епідеміологічній службі здійснювати дії щодо застосування заборони здачі в оренду нежитлового приміщення по вул.. Гагаріна, 18, в м. Сімферополі яке на даний час здається в оренду на підставі договору оренди, укладеного 01 квітня 2001 року між Сімферопольською спецшколою – інтернатом та ВП «Ай – Петрі».  

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі по суті справи пояснив наступне. Виробниче підприємство «Ай – Петрі» використовує нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18, загальною площею 18 кв. м., на підставі договору оренди, укладеного 01 квітня 2001 року між Сімферопольською спецшколою – інтернатом для дітей із затримкою психічного розвитку та Виробничим підприємством «Ай – Петрі». На даний час цей договір діє, він не визнаний недійсним і не розірваний, у зв’язку з чим знаходження Виробничого підприємства «Ай – Петрі» в цьому приміщенні відповідає чинному законодавству. 02 лютого 2009 року в результаті розгляду акту перевірки Головним санітарним лікарем м. Сімферополя Гончаренко О.Б. Сімферопольської міської санітарно – епідеміологічної служби було винесено Постанову № 19 про порушення санітарного законодавства, згідно якої було накладено заборону на здавання в оренду нежитлового приміщення. Також позивач вказує на те, що він вважає прийняту Головним державним санітарним лікарем м. Сімферополя АР Крим Гончаренко О.Б. Постанову № 19 протиправною, дії перевіряючих незаконними, оскільки вважає, що здавання в оренду нежитлових приміщень не є порушенням умов, які відповідають вимогам санітарних норм, не перешкоджає здійсненню заходів, направлених на збереження і зміцнення здоров’я, гігієнічного виховання відповідних груп населення і вивчення ними основ гігієни.  

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову у повному обсязі по суті справи пояснили наступне.  Відповідно до п. 3.19 Державних санітарних правил та норм № 5.5.2.008-01 здавання приміщень шкіл для виробничих цілей не дозволяється, санепідемстанція тільки тимчасово дозволяла використання частини цих приміщень строком на 1 рік, та позивач, подавши скаргу на Постанову  Головного державного санітарного лікаря м. Сімферополя АР Крим Гончаренко  О.Б. № 19 у вищу інстанцію – Головному державному санітарному лікареві АР Крим, отримав мотивовану відмову у задоволенні скарги. Також представники відповідача вказали на те, що Державні санітарні правила та норми № 5.5.2.008-01 є більш спеціальним нормативним актом відносно Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року № 1033 «Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню», а тому застосуванню підлягають саме Державні санітарні правила та норми № 5.5.2.008-01.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 1 статті 31 Закону України «Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року N 4004-XII наголошує на тому, що Державна  санітарно-епідеміологічна  служба України є центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Пункт 2 частина 1 статті 31 Закону України «Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року N 4004-XII вказує, що систему державної  санітарно-епідеміологічної  служби України становлять установи і   заклади   державної   санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я, до яких відноситься і Сімферопольська санітарно-епідеміологічна служба.

Таким чином, Сімферопольська санітарно-епідеміологічна служба у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача, суд зобов’язаний встановити чи діяли відповідачі на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими,  безсторонніми та добросовісними.

Стаття 41 Закону України «Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року N 4004-XII  вказує на те, що головним  державним  санітарним  лікарям  Республіки    Крим, областей, міст, районів  та  їх  заступникам,  головним  державним санітарним лікарям  на  транспорті  та  їх  заступникам,  а  також головним   державним   санітарним  лікарям  об'єктів  з  особливим режимом роботи у межах відповідних територій (об'єктів)  надаються повноваження відносно державного   санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства.

Пункт 1.4. Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження,        тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженої наказом Міністерством охорони здоров’я України N 67 від 14.04.95 року, зазначає, що право  застосування  адміністративно-запобіжних заходів щодо припинення порушення санітарного   законодавства   надано посадовим   особам    держсанепідслужби: головному   державному санітарному лікарю України,  його заступникам,  головним державним санітарним лікарям  Автономної  Республіки  Крим,  областей,  міст Києва, Севастополя   та   їх   заступникам,   головним   державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх   справ  України,  Державного  комітету  у справах охорони державного кордону України,  Національної  гвардії України, Служби безпеки України та їх заступникам,  іншим головним державним санітарним лікарям та  їх  заступникам,  а  також  іншим посадовим особам  державної санітарно-епідеміологічної служби,  що уповноважені на те   керівниками відповідних служб (за винятком права на прийняття рішення про припинення діяльності  підприємств, виконання технологічних  операцій,  користування  транспортом,  та обмеження, тимчасової заборони або припинення будівництв).

Таким чином, суд підтверджує, що Головний санітарний лікар м. Сімферополя Гончаренко О.Б. наділений повноваженнями, щодо застосування заходів обмеження,        тимчасової заборони, заборони, припинення, зупинення діяльності підприємств та заборони здавання в оренду приміщень у випадку порушення санітарно – епідеміологічних норм.

Статтею 20  Закону України “Про забезпечення санітарного  та епідеміологічного благополуччя населення”встановлено, що органи    виконавчої    влади,    місцевого   самоврядування, підприємства,  установи,  організації,  власники  і  адміністрація навчально-виховних  закладів  та  громадяни,  які  організують або здійснюють  навчальні  та виховні процеси, зобов'язані забезпечити для цього умови,  що  відповідають  вимогам  санітарних  норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, гігієнічне  виховання  відповідних груп населення та вивчення ними основ гігієни.

Режими навчання та виховання, навчально-трудове  навантаження дітей і підлітків  підлягають   обов'язковому    погодженню з відповідними органами та установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідно до Розділу “Галузь застосування”Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного  санітарного лікаря України  від 14 серпня 2001 р. N 63 та погоджених листом Міністерства освіти і науки України від 5 червня 2001 р. N 1/12-1459, зазначено, що ці ДСанПіН поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I - II, I - III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від тилу, форми власності і підпорядкування. Пункт 1.1. Розділу “Загальні положення”вказує на те, що державні санітарні правила та норми визначають гігієнічний стандарт для всіх типів загальноосвітніх навчальних закладів (шкіл I, I - II, I - III ступенів, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв тощо), далі за текстом - шкіл, незалежно від типу, форм власності і підпорядкування. Таким чином, суд встановив, що ці Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 поширюються і на Сімферопольську спеціальну загальноосвітню школу –інтернат  I –II ступенів  №1 Міністерства освіти на науки АР Крим (скорочено - Сімферопольська спецшкола –інтернат для дітей із затримкою психічного розвитку), оскільки вона є середньоосвітнім навчальним закладом I –II ступенів для дітей із затримкою психічного розвитку, а тому вона підпадає під дію цих санітарних правил та норм.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 передбачено, що здавання в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Відповідно до частини 1 статті 55  Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що згідно довідки № 09/2-5-363/7149 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданої ГУ статистики в АР Крим, основними видами діяльності Виробничого підприємства “Ай –Петрі”є будівельні, монтажні роботи, виробництво будівельних деталей із деревини та плит на деревній основі, лінійне виробництво, обробні роботи та інша комерційна діяльність. Цей факт також підтверджується розділом 2 “Предмет діяльності підприємства”Статуту Виробничого підприємства “Ай –Петрі”, зареєстрованого виконкомом Залізнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим 16 травня 2000 року за номером 04055570100020264.

Таким чином, Виробниче підприємство “Ай –Петрі”являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

01 квітня 2001 року між Виробничим підприємством “Ай –Петрі”та Сімферопольською спеціальною загальноосвітньою школою –інтернатом I –III ступенів № 1 Міністерства освіти та науки АР Крим був укладений договір оренди приміщення загальною площею 18 кв.м., який знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18 строком на 5 років, який згодом було пролонговано ще на 3 роки.

Згідно пункту 1.1. Договору оренди приміщення, укладеного 01 квітня 2001 року між Сімферопольською спецшколою –інтернатом та Виробничим підприємством “Ай –Петрі”, нежитлове приміщення, яке є предметом оренди, складається з двох кімнат, одна з яких є комірним приміщенням, а інша розміщенням відділу обліку.

Відповідно до довідки № 238 від 08.12.08 року, наданої приватному виробничому підприємству “Ай –Петрі”Міністерством освіти та науки Автономної республіки Крим, приміщення, яке орендується ВП “Ай –Петрі”, призначалося для проживання заступника директора школи –інтернату, має окремий вхід, ізольований від учбового корпусу. Дане приміщення не може бути використане для організації навчально –виховного процесу.

Згідно пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, вказані приміщення використовуються ВП “Ай –Петрі”у якості офісу.

Таким чином, судом встановлено, що згідно пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 приміщення загальноосвітніх установ незалежно від їх безпосереднього призначення не можуть бути передані в оренду, якщо це не пов’язано з здійсненням навчально-виховного процесу.

Тому суд не погоджується з доводами позивача в тій частини, що на підсібні приміщення інтернату не розповсюджується заборона, встановлена пунктом 3.19 Правил.

Судом встановлено, що ВП “Ай –Петрі”займається  будівельними, монтажними роботами, виробництвом будівельних деталей із деревини та плит на деревній основі, лінійним виробництвом, обробними роботами та іншою комерційною діяльністю, та ніяким чином не пов’язане із навчально –виховним процесом.

Судом встановлено, що дані приміщення використовувалися у якості офісу, та ВП “Ай –Петрі” не використовувало їх для навчально –виховного процесу.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що здавання цих приміщень в оренду, у тому числі  ВП “Ай –Петрі”є незаконним, оскільки це прямо заборонено законодавством України.

02 лютого 2009 року Головним санітарним лікарем м. Сімферополя на підставі актів перевірки Сімферопольської школи  - інтернату № 1 від 22.10.08 року, 08.12.08 року та 22.12.08 року було винесено Постанову № 19, в якій вказано, що у результаті перевірки санепідемстанцією Сімферопольської школи  - інтернату № 1 було виявлено, що у навчальному та спальному корпусах були здані приміщення в оренду, що є порушенням ст.. 20 Закону України «Про забезпечення санітарного  та епідеміологічного благополуччя населення», п.3.19 ДСанПіН 5.5.2.008-01.

Виходячи з цього, Головний санітарний лікар м. Сімферополя Гончаренко О.Б. постановив припинити здавання в оренду приміщень школи – інтернату № 1.

Судом  встановлено, що у даному випадку застосування норм ст. 20 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та п.3.19 ДСанПіН 5.5.2.008-01 є правильним, законним, відповідає чинному законодавству.

Згідно п. 2.1. Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження,        тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженої наказом Міністерством охорони здоров’я України N 67 від 14.04.95 року до адміністративно-запобіжних    заходів,    порядок застосування яких  регулюється  цією   Iнструкцією,   відносяться: обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення. Пункт 2.4. цієї Інструкції наголошує на тому, що припинення - це безстрокова заборона, яка встановлюється посадовою особою держсанепідслужби, щодо: діяльності підприємств,  виконання технологічних операцій або користування транспортом,   якщо   вони  не  відповідають  вимогам санітарних норм і ні за яких  умов  у  цьому  конкретному  випадку усунення порушень санітарних норм неможливе.

Таким чином, суд звертає увагу учасників процесу на наступне. При винесенні Постанови № 19 від 02 лютого 2009 року Головним санітарним лікарем м. Сімферополя Гончаренко О.Б. було правильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 20 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та п.3.19 ДСанПіН 5.5.2.008-01 та пункт 2.4. Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженої наказом Міністерством охорони здоров’я України N 67 від 14.04.95 року.

Суд не приймає до уваги аргументи представника позивача відносно того, що Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року № 1033 «Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню» має більшу юридичну силу відносно Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного  санітарного лікаря України  від 14 серпня 2001 р. N 63 та погоджених листом Міністерства освіти і науки України від 5 червня 2001 р. N 1/12-1459, а тому застосуванню підлягає Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року № 1033. Суд зазначає, що Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу 5.5.2.008-01, затверджені постановою Головного державного  санітарного лікаря України  від 14 серпня 2001 р. N 63 та погоджені листом Міністерства освіти і науки України від 5 червня 2001 р. N 1/12-1459, є більш спеціальними в даній сфері відносно Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року № 1033, а тому застосуванню підлягають саме Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу 5.5.2.008-01.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень  не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес.  Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії Сімферопольської міської санітарно – епідеміологічної служби  в частині застосування припинення Сімферопольській спеціальній загальноосвітній школі інтернату  I – II ступенів № 1 Міністерства освіти та науки АР Крим здавати в оренду Виробничому підприємству «Ай – Петрі» приміщення площею 18 кв. м., що знаходяться за адресою м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 18., можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача не підлягають  задоволенню.

У зв’язку зі складністю справи судом 04 березня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 6 березня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 – 163 КАС України, суд

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

          Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                                          Трещова О.Р.