ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

       

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

02.03.09

Справа №2а-3880/08/1

 

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді   Трещової О.Р., при секретарі Єлжової Н.М., за участю

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   ОСОБА_1   

до   Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК             

про визнання акту недійсним та скасування постанови

 Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася ОСОБА_1 із позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК про визнання незаконним акту перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт в період виконання перевезень пасажирів та вантажу автомобільним транспортом № 055887 від 21.03.2008 року;  скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 08.04.2008 року, якою накладено фінансові санкції на позивача у розмірі 1700грн..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що ОСОБА_1. є фізичною особою підприємцем яка здійснює пасажирські регулярні перевезення автомобільним транспортом. Для цього у приватної власності має один мікроавтобус ГАЗ, яким керує водій ОСОБА_3 Для здійснення даної діяльності вона оформила в установленому порядку усі необхідні документи, у тому числі квитково-касовий лист.

Представник позивача також пояснив, що 21 березня 2008 року ОСОБА_3, здійснював перевезення пасажирів по маршруту автобусу № 42, та представниками відповідача було здійснено перевірку документів на перевезення. За результатами даної перевірки інспекторами було складено акт, підставою для складення якого послужило відсутність квитково-касового листа. Позивач з даним порушенням не погодилася, оскільки у ОСОБА_3 був в наявності такий лист, на якому безпосередньо представниками відповідача були зроблені відмітки та зауваження. Будь-якими нормативними актами не передбачена ні форма такого листа, ні відомості, які мають в ньому міститься, тому квитково-касовий лист був складений позивачем в довільній формі, але в ньому зафіксована вся необхідна інформація, у тому числі про квитки з вказівкою їх номерів та інше. Так як вимоги закону були виконані, підстави для застосування фінансових санкцій до відповідача відсутні.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2008 року  закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

          Відповідач відзив на позов не надав, явку свого представника в судові засідання також не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, клопотання про відкладення розгляду справи не подано.

Враховуючи думку позивача про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

          Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

 

                                                 ВСТАНОВИВ:

 

   21.03.2008 року співробітниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим було проведено перевірку щодо додержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт.

          За результатами вказаної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 21.03.2008 № 055887.

          На підставі вказаного акту перевірки за наслідками розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем винесено постанову від 08.04.2008 № 047194 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.  в сумі 1700 грн. (а.с. 7).

          При цьому в постанові зазначено, що допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена п. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з регулярних перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 та статтею 48 цього Закону, а саме квитково-касового листа. 

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

          Отже “на підставі”означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

          “У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

          “У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

          Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. 

          Оцінюючи законність оскаржуваної постанови про накладення штрафних санкцій суд вважає необхідним перевірити обсяг повноважень відповідача щодо виявлення порушень в сфері законодавства про автомобільний транспорт, з'ясувати питання про відповідність дій службових осіб відповідача встановленому законодавством порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та правильність висновків службових осіб відповідача про встановлення правопорушення з боку позивача.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08 вересня 2004 року утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті як урядовий орган державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку та затверджено положення про  Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 8 положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, головавтотрансінспекція  для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи.

          Наказом Міністерства транспорту та зв'язку за № 888 від 14 грудня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1573/11853 28 грудня 2005 року,  затверджено положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

          З Положення вбачається, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

          Відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні територіальні управління, крім іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами  господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів;  дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

          Із аналізу положень Закону України "Про автомобільний транспорт", положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, суд приходить до висновку про наявність повноважень у начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим щодо застосування стягнень у виді штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які передбачені ст. 60 Закону України  "Про автомобільний транспорт".

          Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник, це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

          Статтею 3 цього Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

          Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

         

Зокрема, документами для регулярних пасажирських перевезень є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, якій діє на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Судом встановлено, що ОСОБА_1. перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_3, який здійснює автомобільні перевезення маршрутним таксі, що підтверджується довідкою про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку від 01.01.2008 року (а.с. 15).

Судом встановлено, що на момент перевірки транспортним засобом, що належить ОСОБА_1. керував саме ОСОБА_3 відповідно до акту перевірки від 21.03.2008 року (а.с. 6).

Судом встановлено, що на момент здійснення перевірки у водія ОСОБА_3 в наявності були усі необхідні документи, а саме: посвідчення водія відповідної категорії ОСОБА_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль ГАЗ 32213 на імя ОСОБА_1. (а.с. 18), ліцензійна картка Міністерства транспорту та звязку України (а.с. 17), дорожній лист,  схема маршруту, розклад руху, що також підтверджується актом перевірки (а.с. 6).

В судовому засіданні було встановлено, що на момент проведення перевірки в наявності у ОСОБА_3 був також квитково-касовий лист серії АА на 2008 рік, оформлений на водія, саме на цей транспортний засіб автомобіль ГАЗ д/н НОМЕР_2, що здійснює перевезення по маршруту № 42. В зазначеному листі відображена інформація  про ціну, серію та номера квитків, що видавалися Сейтаблаєву на певний день, при цьому номера квитків на початок та кінець роботи  співпадають та є відповідними.

Той факт, що у водія був зазначений квитково-касовий лист на момент проведення перевірки підтверджується позначками на ньому, зробленими інспекторами відповідача, цей факт не спростований представником відповідача в судовому засіданні.

В акті проведення перевірки зазначено, що у водія відсутній квитково-касовий листа саме на 21.03.2008 року, але з цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктами 1.1, 1.2 Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від   перевезень пасажирів і багажу, затвердженої   Наказом Міністерства транспорту України  № 279 від 31.05.2000  було встановлена її  обов'язковість  для  виконання  суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, що здійснюють міські, приміські та міжміські перевезення пасажирів.

Вказаною Інструкцією передбачено, що не допускається застосування квитків та квитково-облікової документації не встановлених зразків.

Зокрема, зразок   квитково-касового листа був додатком до зазначеної інструкції.

Однак,  згідно Наказу  Міністерства транспорту та зв'язку № 503 від 25.05.2006 р., Наказ № 279 від 31.05.2000 р.  втратив чинність, та відповідно і встановлені ним зразки  квитків та квитково-облікової документації.

Аналізуючи наведене, суд дійшов до наступних висновків.

Підставою для притягнення до  відповідальності та стягнення штрафних санкцій є вчинення правопорушення.

Правопорушенням, зокрема,  є невиконання або неналежне виконання певного зобов'язання чи порушення правил здійснення певної діяльності, якщо особа не доведе, що нею вжито усіх залежних від неї заходів для недопущення правопорушення.

По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Таким чином, у зазначеному спорі не можна вважати, що позивачем не виконано обов'язку, встановленого Законом (щодо наявності квитково-касового листа), за відсутності порядку та можливості його виконання.

Так як будь-яким нормативно-правовим актом не встановлена форма квитково-касового листа, але позивач на виконання вимог Закону все ж таки забезпечив його наявність у водія за довільною формою, за цих обставин суд вважає, у відповідача відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1. до відповідальності та застосування до неї штрафних санкцій.

Крім зазначеного вище, слід зауважити, що відповідачем також порушено право позивача  щодо участі у розгляді справи про порушення, оскільки, відповідач не надав суду докази належного та завчасного повідомлення ОСОБА_1. про дату її розгляду, чим позбавлено права надати свої пояснення  та відповідно  об'єктивно розглянути справу про  порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони  мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (ч. ч. 1, 2 ст. 70 КАС України).

В судовому засіданні представником відповідача, який двічі не з'явився в судові засідання не надано жодного доказу правомірності застосування до позивача заходів відповідальності, тому позовні вимоги в частині  визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          При цьому позивач в позовній заяві наполягає на скасуванні оскаржуваної постанови без визнання її протиправною, в той час як п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлює необхідність визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і його скасування.

          Враховуючи необхідність визнання оскаржуваної постанови відповідача протиправною суд, керуючись положеннями частини 2 ст.11 КАС України виходить за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Крім того, позивач заявив вимоги також про визнання незаконним акту перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт в період виконання перевезень пасажирів та вантажу автомобільним транспортом № 055887 від 21.03.2008 року.

Але суд зазначає, що акт є документом, в якому відображені певні факти та події, він не може бути визнаний  рішенням   суб'єкта владних повноважень, що створює певні правові наслідки. Такі наслідки тягне виключно рішення, яке приймається за результатом розгляду акту, в цьому випадку постанова про застосування фінансовий санкцій.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним акту перевірки не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються у відповідності з задоволеними вимогами.

Приймаючи до уваги, що суд задовольняє позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 гривні 70 копійок.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.03.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.03.2008, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                ПОСТАНОВИВ:

 

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК від 08.04.2008 року про застосування фінансових санкцій стосовно ОСОБА_1 в розмірі 1700гривень.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на кори

 

сть ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

          Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

  

 

Суддя                                                                          Трещова О.Р.