Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2006 р. Справа №35/324-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі –Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача –Прошко С.О.
відповідача - Мележик С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3904Х/3-7) на рішення та ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. по справі № 35/324-06
за позовом - ТОВ «Екологічні продукти», м. Київ
до - ПФ «Апія», м. Харків
про стягнення 49569,44 грн., -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 45 289,97 грн. суму основного боргу за поставлений товар, суму пені у розмірі 4279,47 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. по справі № 35/324-06 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволені. Стягнено з відповідача на користь позивача 45289,97 грн. боргу, 4279,47 грн. пені, 495,69 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду від 03.10.2006 р. повернений без розгляду зустрічний позов відповідача на підставі того, що зустрічний позов надійшов до суду після розгляду справи за первісним позовом, а також в зв’язку порушенням п.п.3, 6 ст. 63 ГПК України при поданні позову.
Відповідач з рішенням та ухвалою суду першої інстанції не погоджується, просить їх скасувати та справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції виніс рішення та ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права. Одним з таких порушень, відповідач вважає розгляд справи по копіям документів, що може бути підставою для скасування, відповідно до ст.ст.34; 36 ГПК України.
Також, відповідач зазначає, що господарський суд не в повному обсязі з’ясував всі обставини справи, зокрема факт отримання зазначеного товару, факт поставлення товару за договором, що вказаний в позову; не прийняті до уваги складені акти, що є невід’ємною частиною накладних, доданих до позову; не було встановлено фактичної суми боргу, що відрізняється від суми, зазначеної позивачем.
Крім того, відповідач скаржиться на те, що справа розглядалася у суді першої інстанції за відсутності його представника, чим порушено вимоги ст.ст.4-2; 4-3 ГПК України.
Разом з тим, відповідач вказує на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки суд послався на ненадання відповідачем доказів направлення зустрічного позову. Але відповідач надав докази направлення до суду разом із зустрічною позовною вимогою, доказом чого є відмітка робітника канцелярії. При цьому, відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України № 75 від 10.12.2002 р., у разі відсутності будь-якого документу з додатків, складається акт в трьох примірниках, один з яких повинен бути наданий відправнику. У даному разі, в матеріалах справи відсутній подібний акт, що на думку відповідача є додатковим доказом відправлення зустрічного позову та надання цих доказів до суду.
Як зазначає відповідач, місцевим судом була також порушена ст.87 ГПК України, відповідно до якої він повинен був відправити рішення та ухвалу не пізніше 5 днів після їх прийняття, а з матеріалів справи вбачається, що зазначені документи були датовані 03.10.2006 р., а підписані суддею після збігу 6 днів, т. б. 09.10.2006 р.
Позивач в свою чергу, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обґрунтування свої вимог, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що він у суді першої інстанції при розгляді даної справи надавав для огляду оригінали доданих до позову документів, які були надані для залучення до матеріалів справи у вигляді засвідчених належним чином копій.
Крім того, позивач вказує на те, що відповідач був відсутній на судовому засіданні і про причини не можливості свого прибуття не повідомив.
Також, позивач зазначає, що відповідно до ст.4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Відповідач був відсутній на розглядах справи, причини неявки не повідомив і, тим самим сам порушив норми процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Жодних обставин які б були підставою для скасування рішення місцевого господарського суду скаржник не зазначив та відповідних доказів не надав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 19.01.04 р. між сторонами укладено дистриб’юторську угоду №0100/Е/01П/0407, відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує та оплачує продукти харчування (надалі - Товар), асортимент, кількість, ціна, умови оплати, умови і термін постачання яких вказуються в Додатках до даної Угоди, що є невід’ємними частинами даної Угоди. Окрім того, у Додатку № 1 Угоди, вказується місячний план закупівлі та постачання товару.
Згідно наданим до справи доказам, позивач, на виконання умов спірної Угоди відпустив відповідачеві сири тверді сичужні в асортименті, відповідно до видаткових накладних № РН-0000643 від 30.06.05 р. на суму 27703,04 грн., № РН-0000698 від 15.07.05 р. на суму 26652,24 грн., № РН-0000712 від 21.07.05 р. на суму 5021,21 грн., № РН-0000730 від 26.07.05 р. на суму 8354,99 грн.. Всього позивачем відпущено відповідачеві товару на загальну суму 67731,48 грн., в тому числі ПДВ 11288,58 грн.
Відповідач свої зобов’язання за спірною Угодою виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 22441,51 грн., в зв’язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 45289,97 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.
Позивач направив на адресу відповідача претензію (вих.№ 195 від 08.11.05 р.) з вимогою погасити заборгованість в сумі 45289,97 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі вищевикладеного та наданих до справи доказів, суд обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу з відповідача на користь позивача в розмірі 45289,97 грн.
Також, позивач, відповідно до п.6.3 спірної Угоди та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 4279,47 грн.. Правомірність нарахування перевірена судом, воно відповідає наданому розрахунку, таке нарахування передбачено дистриб’юторською угодою, в зв’язку з чим позовна вимога в частині стягнення пені в сумі 4279,47 грн. вбачається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.
Посилання скаржника на те, що справа розглянута за копіями документів і це є підставою для скасування рішення суду, необґрунтоване, оскільки до справи надані належним чином засвідчені копії документів, оригінали котрих, із пояснень позивача були оглянуті судом. До того ж, відповідач мав змогу і повинен був надати суду оригінали своїх документів, або заперечень щодо незгоди з наданими до справи документами, котрі надав позивач.
Посилання скаржника на те, що місцевим господарських суд при розгляді справи були порушені вимоги ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, а саме порушені принципи рівності та змагальності учасників судового процесу, в зв’язку з тим, що суд розглянув справу без участі його представника, не врахував його заперечень і розглянув за доказами наданими лише позивачем безпідставне.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень і суд не повинен замість сторони доводити ці обставини.
Як обґрунтовано зазначив позивач і про це свідчать матеріали справи, всі дії відповідача були спрямовані не на встановлення фактичних обставин справи і правильне застосування законодавства, а про необґрунтоване доведення спору до розгляду в суді та затягування судового процесу при розгляді справи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач, до подачі позову отримав претензію позивача, котру залишив без розгляду та відповіді, щодо будь-яких заперечень по якості або кількості отриманого товару.
Отримавши копію позову та ухвалу суду, відповідач будь-яких заперечень по заявленому позову до суду не надав та не направив свого представника в судове засідання від 9 вересня 2006 року згідно ухвали про порушення провадження.
Клопотання про відкладення розгляду справи відповідач обґрунтував щорічною відпусткою свого робітника, хоча мав можливість і повинен був надіслати в засідання суду іншого працівника (керівника, бухгалтера інш.) для надання витребуваних документів та пояснень щодо виконань умов договору.
В судове засідання від 3 жовтня 2006 року відповідач свого представника також не направив, повідомлення щодо неможливості надсилання представника в засідання суду та неможливості надання витребуваних документів суду не надав, хоча нарочним у день слухання справи подав до канцелярії суду зустрічний позов, в зв’язку із чим справа була розглянута судом відповідно до ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами, перелік котрих передбачений зазначеною статтею, але відповідно до вимог цієї статті сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Подавши апеляційну скаргу скаржник не зазначив у скарзі та не надав до скарги документів, котрі не були досліджені місцевим господарським судом і які скаржник не мав змоги надати місцевому господарському суду, та котрі, як додаткові докази, судова колегія може прийняти до розгляду відповідно до вимог ст. 101 ГПК України.
З зазначених обставин не підлягає задоволенню і скарга відповідача на ухвалу суду від 03.10.2006 року про повернення зустрічного позову без розгляду, оскільки відповідно до пояснень представників сторін в засіданні судової колегії, зустрічний позов не був предметом розгляду в засіданні суду від 03.10.2006 р. призначеному відкритому слуханням об 14.20 годин, що підтверджено протоколом судового засідання, а скаржником не надано доказів того, зустрічний позов був наданий суду до початку засідання, або у саме засідання.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. та ухвала господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3,33, 49, 99,101 п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, ст.ст. 526, 610, 612 ЦК України, колегія суддів, –
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. по справі № 35/324-06 та ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І
Плужник О.В.