УХВАЛА

Суддя   Кондратова І.Д.

Представники:  

Від скаржника : Гусєва Д.І.- представник за довіреністю № Д07/2008/11/12-7 від 12.11.2008 року;

Від боржника : Дорошенко Р.В.- представник за довіреністю № б/н від 14.01.2009 року;

Від органу ДВС: Крайчинський С.С.- представник за довіреністю № 582 від 09.02.2009 року;

Обставини справи :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2004 року № 37/126 було стягнуто Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд»на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 64808,80 грн. заборгованості, 648,09 грн. витрат по сплаті державного мита, 113,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищевказаного рішення 05.05.2004 року був виданий відповідний наказ.

Постановою Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві ВП № 27119537 від 15.12.2008 року було закінчено виконавче провадження у відповідності до п. 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження».

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»не погоджуючись з прийнятою постановою звернулась до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просить :

-          визнати дії Головного управління юстиції у м. Києві з приводу винесення постанови про закриття виконавчого провадження неправомірними;

-          зобов’язати Головне  управління юстиції у м. Києві поновити виконавче провадження та провести належним чином виконавчі дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 року розгляд справи було призначено на 16.02.2009 року.

13.02.2009 року представник Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»через канцелярію суду подала заяву про уточнення скарги, відповідно до якої просить визнати дії Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві з приводу винесення постанови від 15.12.2008 року № 128/7  про закінчення виконавчого провадження неправомірними, а також зобов’язати начальника  Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2008 року № 128/7 та поновити виконавче провадження № 128/7 та провести належним чином виконавчі дії.

Розглянувши скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»та надані докази, суд дійшов висновку про те, що дана скарга підлягає не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження», що визначено у статті 115 Господарського процесуального кодексу України.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

В силу ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а отже поряд із Законом України «Про виконавче провадження»до виконавчого провадження підлягає застосуванню Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з п. 15 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року N 2343-XII (зі змінами і доповненнями) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 14 вищевказаного Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникають до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Судом встановлено, що грошові вимоги позивача у справі до відповідача підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва  від 22.04.2004 року № 37/126 і виникли до 11.10.2004 року, тобто до дня порушення провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд», а тому відповідно до ст. 1 Закону N 2343-XII є конкурсними.

Судом також встановлено, що позивач, як конкурсний кредитор по стягненню заборгованості, що виникла до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, звернувся до господарського суду із заявою про визнання його кредитором Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд», у зв'язку з чим його вимоги були включені до реєстру вимог кредиторів, що підтверджується ухвалою господарського суду першої інстанції у справі про банкрутство відповідача від 11.04.2007 року N 23/668-б-15/518-б.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва  від 30.09.2008 року № 23/66-б-15/518-б, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 року, провадження у справі про банкрутство відповідача припинено у зв'язку із затвердженням між боржником та кредиторами мирової угоди.

Відповідно до п. 2.15 Мирової угоди боржник та кредитори погодили, що виконання зобов'язань перед кредиторами 4-ої черги згідно реєстру вимог кредиторів затвердженого Ухвалою попереднього судового засідання Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 року у справі № 23/668-б-15/518-б про визнання банкрутом АТФ «Укргазбуд»в загальній сумі 85932715 грн. 06 коп. згідно ч 4. ст.37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ч. І ст. 528 Цивільного кодексу України приймає на себе третя особа, яка виявила таке бажання та погоджена комітетом кредиторів, а саме: АТ «ХАРІМПЕКС»згідно додаткової угоди, укладеної між боржником та АТ «ХАРІМПЕКС».

Пунктами 2.17, 2.20, 2.21 Мирової угоди передбачено ця мирова угода є угодою у розумінні ч.І ст.626 ЦК України, що укладена між боржником та кожним з кредиторів щодо виконання зобов'язань боржника перед кредиторами. Вимоги 4-ої черги, вказані в п. 2.14. Мирової угоди повинні бути виконані в строк до 01 липня 2010 року в порядку передбаченому п. 2.18 даної Мирової угоди. З моменту затвердження цієї мирової угоди Господарським судом міста Києва зобов'язання боржника перед кредиторами 4-ї черги, які існували до моменту укладення Мирової угоди вважаються припиненими. Відповідно до п. 2.25 Мирової угоди ця мирова угода визнається також і мировою угодою у розумінні п. 2 ч. І ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»для боржника та кредиторів які є сторонами по справі №23/668-6-15/518-6, що має наслідки передбачені цим законом (список виконавчих проваджень додається Додаток № 2, № 4 до цієї Мирової угоди).

Згідно п. 395 додатку 4 до мирової угоди  виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду від 05.05.2004 року № 37/126 про стягнення з боржника на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в розмірі 65570,83 грн. підлягає закінченню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування граничного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи наведене, наказ господарського суду Господарського суду міста Києва  від 05.05.2004 року виданий на виконання рішення суду від 22.04.2004 року у даній справі є таким, що не може виконуватися, оскільки вимоги позивача підтверджені цим наказом були включені до реєстру вимог кредиторів та враховані в умовах мирової угоди, у зв'язку з чим підстави для здійснення виконавчого провадження відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що вимоги кредиторів, щодо яких в органах виконавчої служби наявні виконавчі провадження, відкриті за рішеннями судів, на які розповсюджуються умови мирової угоди, затвердженої судом, підлягають виконанню та погашенню в порядку, визначеному виключно в межах справи про банкрутство боржника. Мирова угода у справі про банкрутство є одночасно мирової угодою у виконавчому провадженні. В даному випадку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, в зв'язку з укладенням між стягувачем та боржником мирової угоди.  А отже виконавчі провадження за такими вимогами кредиторів, незалежно від часу їх відкриття, підлягають закінченню на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а судові накази підлягають поверненню до суду (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ 05.02.2008 року № 6/419).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»не доведено обґрунтованість своїх вимог та відповідність їх нормам ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві. Судом встановлено, що постанова про закриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 37/126 від 05.05.2004 року була винесена та прийнята головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві правомірно та з дотриманням перелічених вище норм чинного законодавства, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги на дії Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2004 року № 37/126.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення  заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (ч. 6 п. 7 роз`яснення Президії ВГСУ N 04-5/365 від 28.03.2002 р.).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

          Відмовити Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»  в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»в задоволенні скарги на дії Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві.