Справа № 2-882/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          10 березня 2009 року Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим

у складі: головуючої судді     Андрєєвої О.М.,

                при секретарі           Кушнеренко О.М.,

                за участю адвокатів Зільберової П.І., Полюк М.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 у грудні 2005 р. звернулася до суду із позовом про розділ спільного майна з колишнім чоловіком ОСОБА_2, а саме: житлового будинку № АДРЕСА_1 та автомобіля ВАЗ 2109 д.н. 51-42 КР. Просить житловий будинок в натурі залишити їй, відповідачу виділити автомобіль ВАЗ 2109 д.н. 51-42 КР та виплатити грошову компенсацію.

Згодом, позивачка відмовилася від позовних вимог про розділ автомобіля. Ухвалою суду від 25.11.08 р. відмова прийнята судом (а.с. 252).

05.07.2006 р. позивачка уточнила свої позовні вимоги. Просила суд провести розділ домоволодіння, виділити їй в натурі ½ частину будинку, стягнувши з відповідача ½ вартості поліпшень, проведених нею за період самостійного користування будинком.

03.02.2009 р. знову уточнила свої вимоги. Просить визнати за нею право власності на ½ частину спірного домоволодіння, зарахувати ½ частину вартості проведених нею поліпшень у сумі 5706 грн. в рахунок грошової компенсації, що підлягає стягненню з неї при розділі будинку згідно з висновком проведеної експертизи № 79 від 13.10.2008 р. у сумі 4502,5 грн. Від стягнення залишку у сумі 303,5 грн. з відповідача відмовляється.  Крім того, просить поновити строк позовної давності (а.с. 275, 278-279).

Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з мотивів пропуску позивачкою позовної давності, не заперечуючи факту належності житлового будинку № АДРЕСА_1 йому та позивачці на праві сумісної власності.

Заслухавши сторони, свідка ОСОБА_3., дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем у 1982 році був зареєстрований шлюб. Від шлюбу мають повнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 

02.08.1982 р. на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі під № 3н-1252, ОСОБА_2 був придбаний житловий будинок  № АДРЕСА_1 (а.с. 10-11). Будинок придбаний за період зареєстрованого шлюбу, на спільні гроші, а тому сторони мають спільне право на придбаний будинок.

У квітні 1988 р. шлюб між сторонами розірвано, позивачка виписалася з будинку, однак фактичні шлюбні стосунки між ними продовжувались до повноліття доньки - до 1998 року. ОСОБА_1 залишилася проживати в будинку.

У 1998 році відповідач залишив родину та переселився до будинку своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2, де продовжує мешкати до цього часу.

Позивачка із донькою залишись у спірному будинку. У серпні 2005 р. відповідачка тимчасово виїхала з будинку для здійснення уходу за престарілими батьками.

ОСОБА_2 скориставшись її відсутністю, змінив замки у будинку та калитці у дворі будинку, поселив у будинок квартирантів,  після чого став перешкоджати позивачці користуватися будинком.

Вказані обставини у судовому засіданні підтверджені самим відповідачем ОСОБА_2

Згідно п. 19 Постанови Пленуму ВСУ  «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Вважаючи, що з моменту, коли відповідач став перешкоджати позивачці користуватися спільним майном до моменту пред'явлення нею позову про розділ спільного майна минув нетривалий час (з серпня 2005 р. по грудень 2005 р.).

До серпня  2005 р. відповідачка мешкала у будинку, зробила ремонт, поліпшення у будинку, суд вважає поважною причину пропуску позивачкою строку позовної давності для пред'явлення позову про розділ сумісної власності, а тому її порушене право в силу ст. 267 ЦК України підлягає захисту.

По справі була проведена повторна судово-будівельно-технічна експертиза № 79 від 13.10.08 р. Згідно з  висновками якої, вартість поліпшень, проведених у  б. № АДРЕСА_1 складає 11412 грн. ½ частина цієї суми у розмірі 5706 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Крім того, як слідує зі змісту вищевказаної експертизи, із дотриманням вимог будівельних норм та правил, розділ житлового будинку літ. «А» з добудовами (без урахування самовільної добудови, побудованої на місці навісу літ. «а3») у відповідності із ½ та ½ частинами, не є можливим (а.с. 220).

Таким чином, реальний розділ спірного житлового будинку  № АДРЕСА_1, як того вимагає позивачка, неможливий.

         На підставі ст.ст. 60, 61, 69, 70 Сімейного Кодексу України, ст. 372 ЦК України, Постанови Пленуму ВС України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,

визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212,  213,  214   ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити строк позовної давності.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ½ частину домоволодіння № АДРЕСА_1, припинивши право власності на ½ частину  домоволодіння № АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_15706 (п'ять тисяч сімсот шість) грн. за проведений ремонт та поліпшення в будинку № АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1понесені нею судові витрати  за проведення судової експертизи у розмірі 1200 грн. та судовий збір у розмірі 51 грн., а усього 1251  (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Скасувати забезпечення позову, згідно ухвали Центрального районного суду м. Сімферополя від 04 березня 2008 року та зняти арешт з домоволодіння № АДРЕСА_1, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономній Республіці Крим  через Центральний районний суд м. Сімферополя  шляхом  подачі до суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  протягом десяти днів від дня проголошення рішення, і апеляційної скарги  на рішення суду  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                     Суддя-