Справа № 1-78 2007 р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2007 року Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Запотічного І.І.
при секретарі Стойко С.Л.
з участю прокурора Буфана Н.М.
розглянувши у виїздному відкритому судовому засіданні в с Держів справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, українця, безпартійного, освіта неповна середня, не одруженого, не військовозобов'язанного, непрацюючого, раніше судимого : 12.02.2002 р. Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 30.07.2006 року від невідбутої частини покарання 1 рік 26 днів , вдруге засудженого 24.06.2005 р. Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі., в даний час відбуваючого покарання в Держівській ВК-110, у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, 02 жовтня 2006 року, відбуваючи покарання в Держівській ВК-110 , зокрема перебуваючи в її житловій зоні скоїв хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом і його злочинні дії проявились в тому, що він безпідставно із хуліганських мотивів в присутності інших засуджених та працівників Держівської ВК № 110, наніс удар кулаком в обличчя інспектору з пожежної профілактики старшому лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_2, який керував забезпеченням подачі питної води засудженим з пожежного автомобіля , тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.
В судовому засіданні щодо пред'явленого звинувачення за ч. 1 ст. 296 КК України підсудній ОСОБА_1 винним себе визнав частково та пояснив, що 02 жовтня 2006 року біля 11 год. 00 хв. знаходився в житловій зоні виправної колонії, стояв в черзі за водою, яку подавали з пожежної машини. Коли підійшла його черга отримувати воду, то працівник Держівської ВК № 110 ОСОБА_2, який керував подачею води, сказав йому, що води уже немає. Розізлившись на ОСОБА_2 за те, що той не дав йому набрати воду, оскільки вважав , що вода в бочці ще є , наніс йому один удар кулаком в обличчя.
Суд заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає вину підсуднього доведеною, а його показів , зокрема , щодо лише часткового визнання вини до уваги не бере , оцінюючи такі , як спробу уникнути відповідальності та в зв'язку з тим , що такі спростовуються поясненнями свідків та іншими доказами .
Так, допитаний судом, потерпілий - ОСОБА_2 пояснив, що працює інспектором з пожежної профілактики Держівської ВК № 110 та 02 жовтня 2006 року близько 11 год. 00 хв. він знаходився на службі в житловій зоні виправної колонії, забезпечував подачу засудженим води з пожежного автомобіля. Коли закінчилась вода, то він сказав, щоб водій автомобілем виїжджав з охоронюваної зони по воду , пояснивши особам які її не отримали , що через півгодини їм знову доставлять воду . В цей момент, коли ОСОБА_2 стежив за рухом автомобіля, засуджений ОСОБА_1, що стояв позаду нього, нічого не кажучи, безпричинно, в присутності інших засуджених та працівників виправної колонії № 110 вдарив його один раз кулаком в обличчя. Відразу ж після цього, ним разом з іншими працівниками виправної колонії було доставлено ОСОБА_1 в дисциплінарний ізолятор .
Допитаний судом свідок ОСОБА_3, показав, що працює молодшим інспектором в Держівській ВК № 110 та 02 жовтня 2006 року, коли він перебував на службі, то був очевидцем того, як засуджений ОСОБА_1 завдав удар кулаком в обличчя працівникові ВК № ПО ОСОБА_2, який керував процесом видачі води засудженим з пожежного автомобіля .
Аналогічні покази по справі дали свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які теж є працівниками Держівської ВК-110.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_6, показав, що відбуває покарання в Держівській ВК № 110 та 02 жовтня 2006 року біля 11 год. 00 хв. він розливав воду з пожежного автомобіля засудженим, а керував подачею води старший лейтенант ОСОБА_2. Коли в бочці пожежної машини не залишилось води, то він побачив, як засуджений ОСОБА_1 ударив один раз кулаком в обличчя ОСОБА_2
Крім цього допитаний судом свідок ОСОБА_7 показав, що теж відбуває покарання в Держівській ВК №110 та 02 жовтня 2006 року він знаходився в житловій зоні установи, працював біля каплички та побачив як з старшого лейтенанта ОСОБА_2 злетіла шапка , ймовірно після удару засудженого ОСОБА_1, що стояв біля пожежного автомобіля , однак самого удару він не бачив .
Крім вищенаведених доказів, винність ОСОБА_1 у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України стверджується рядом письмових доказів, які є у справі, зокрема :
Письмовим рапортом інспектора з пожежної профілактики Держівської ВК №110 ОСОБА_2 про те, що 02.10.2006 р. засуджений ОСОБА_1 на території житлової зони виправної колонії ударив його один раз в обличчя.
(а. с. 5)
Письмовими рапортами працівників Держівської ВК №110 ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про те, що 02.10.2006 р. вони були очевидцями того, як засуджений ОСОБА_1 в житловій зоні виправної колонії наніс удар в обличчя інспекторові з пожежної профілактики Держівської ВК №110 ОСОБА_2
( а.с. 6,7,8)
Згідно висновку експерта № 2761 від 04.10.2006 року вбачається, що у громадянина ОСОБА_2 при судово - медичному огляді тілесних ушкоджень не виявлено, однак, як зазначив експерт , можливо ОСОБА_2 було нанесено удар в обличчя зліва, що спричинило фізичний біль, але слідів не залишилось.
Отже, ОСОБА_1, відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі, 02.10.2006 р. в житловій зоні Держівської ВК № ПО, вчинив злісне хуліганство, тобто умисні дії, що грубо порушили громадський порядок та виразили явну неповагу до суспільства, що за своїм змістом відзначалися особливою зухвалістю, яка проявилася в тому, що він кулаком вдарив в обличчя працівника Держівської ВК № 110 ОСОБА_2, чим спричинив йому фізичний біль, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, а тому суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доказана.
Обираючи міру покарання підсудньому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який за класифікацією є злочином середньої тяжкості, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, особу підсудного, який є ще відносно молодою людиною, враховує його щире каяття у вчиненні злочину виражене ним в судовому засіданні , як пом'якшуючу обставину при призначенні покарання.
За таких обставин, суд вважає, що відбувати покарання підсудній повинен в місцях позбавлення волі.
Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, не відбувши покарання за попереднім вироком, то до покарання визначеного за цим вироком, в порядку передбаченому статтею 71 КК України, йому слід приєднати частково невідбуте покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.06.2005 року.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324, КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним та засудити за ч. 1 ст. 296 КК України на 3 (три ) місяці арешту .
У відповідності до ст. 71 КК України по сукупності вироків до покарання призначеного за даним вироком приєднати частково невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 червня 2005 року у виді позбавлення волі на 1 ( один) рік 11( одинадцять) місяців та враховуючи ст.72 КК України обрати ОСОБА_1 остаточне покарання 2 (два) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту обрання міри запобіжного заходу, тобто з 22 березня 2007 року.
Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_1 - взяття під варту залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти днів після його оголошення через місцевий суд, а засудженим Тімовфієм С.І. в той же термін з часу отримання копії вироку.