ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
30.01.07 Справа № 406 (12/138)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Онишкевича В.В. /головуючий/, Скрутовського П.Д., Слуки М.Г.
Розглянувши апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 10.11.2006р. за №01-11/2560
на постанову господарського суду Чернівецької області від 25.10.2006р.
у справі №406(12/138)
За позовом Приватного підприємця Нікітіної Юлії Миколаївни, м.Чернівці
До Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Чернівецької міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Чернівці
Про зобов”язання нарахувати і виплатити допомогу по вагітності і пологах у сумі 17864-46 грн.
За участю представників:
від позивача Канівець Л.А. –предст.
від відповідача Мешак М.М. –предст.
Постановою господарського суду Чернівецької області від 25.10.2006р. у справі №406(12/138) за позовом Приватного підприємця Нікітіної Юлії Миколаївни, м.Чернівці, до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Чернівецької міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Чернівці, про стягнення 17864 грн. 46 коп. допомоги по вагітності і пологах, вимоги позивача було задоволено в сумі 16551 грн. 70 коп., з врахуванням уточнення суми позовних вимог.
Відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених в апеляційній скарзі на адресу Львівського апеляційного господарського суду, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову про відмову в позові.
Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що на час настання страхового випадку, позивач не сплатив страхові внески, а отже, відповідно до вимог п.2 ст.4 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” за №2240-ІІІ від 18.01.2001р. (надалі –ЗУ №2240-ІІІ), позивач не набув права на отримання матеріального забезпечення за страховим випадком, який настав до дати сплати страхового внеску до Фонду.
Представникам сторін, які брали участь у судовому засіданні, роз”яснено їх права та обов”язки передбачені ст.ст.49,51 КАС України та іншими статтями цього Кодексу.
Ухвалою суду від 26.12.2006р., розгляд апеляційної скарги по суті було відкладено до 30.01.2007р.
В процесі розгляду апеляційної скарги по суті, судом встановлено наступне:
Приватний підприємець Нікітіна Ю.М.,м.Чернівці, звернулася з позовом до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Чернівецької міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання неправомірними дій відповідачів та зобов”язання їх нарахувати і виплатити допомогу по вагітності і пологах в сумі –17864 грн. 46 коп. , а також відшкодувати витрати на правову допомогу.
Заявою від 21.06.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просить прийняти рішення про стягнення з відповідача 17864 грн. 46 коп., а також 2550 грн. витрат на правову допомогу.
25.10.2006р. позивач в черговий раз уточнив позовні вимоги, зменшивши основну суму позову до 16622 грн. 82 коп.
Оскаржуваною постановою від 25.10.2006р. господарський суд Чернівецької області задоволив згадані вище позовні вимоги в частині основної суми позову –16622 грн. 82 коп., обґрунтовуючи її положеннями Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001р. №16, погодженої Національним банком України 02.10.2001р., зокрема, п.4.7 та п.2.3 згаданої Інструкції, а також положеннями ч.1 ст.4 та ч.1 ст.38 Закону України №2240 від 18.01.2001р., який передбачає виплату застрахованим особам допомоги по вагітності і пологах.
Оцінивши наявні письмові докази у даній справі, оскаржувану постанову та мотиви, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, а також заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваної постанови та задоволення апеляційної скарги, з таких підстав:
Із наявних письмових доказів у даній справі, вбачається наступне:
Позивач у даній справі являється приватним підприємцем, а отже, відповідно до п.3 ст.6 ЗУ №2240-ІІІ, особи, які самі забезпечують себе роботою мають право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги у відповідності з даним Законом, при умові сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ч.2 ст.4 згаданого вище ЗУ №2240-ІІІ, особи, які не підлягають обов”язковому державному соціальному страхуванню у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням (якою являється позивач у даній справі), мають право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги по даному Закону, лише при умові сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Отже, із згаданих вище норм Закону чітко випливає, що лише при наявності сплати страхового внеску до моменту настання страхового випадку, така особа має право на матеріальне забезпечення у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності.
В даному випадку, позивач сплатив страховий внесок до згаданого вище Фонду лише на 6-й день після настання страхового випадку, а отже, відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу матеріального забезпечення, пов”язаного з народженням дитини.
Посилання позивача і суду на положення Інструкції за №16 від 26.06.2001р., на думку суду апеляційної інстанції, є помилковим з таких підстав:
Згадана вище Інструкція являється підзаконним нормативним актом, а тому не може суперечити вимогам ЗУ №2240-ІІІ. У випадку різного трактування згаданих вище нормативних актів, слід застосовувати Закон.
Крім того, на думку суду, положення п.4.7 згаданої вище Інструкції, який втратив чинність, стосувався саме тих суб”єктів, щодо яких ЗУ №2240-ІІІ передбачає загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності.
Виходячи із змісту ч.3 ст.6 згаданого вище Закону, позивач у даній справі таким не являється, а застрахований у Фонді на добровільних засадах. Це також випливає із змісту п.2.3 згаданої вище Інструкції за №16.
При згаданих вище обставинах, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції суперечить вимогам ЗУ №2240-ІІІ, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга до задоволення.
Керуючись ст.ст.184,195,198-205 КАС України, п.6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
1.Апеляційну скаргу задоволити.
2.Постанову господарського суду Чернівецької області від 25.10.2006р. по справі №406(12/138) скасувати і прийняти нову постанову.
3.В позові відмовити.
Матеріали справи №406(12/138) повернути в господарський суд Чернівецької області.
Головуючий суддя В.В. Онишкевич
суддя М.Г. Слука
суддя П.Д. Скрутовський