Справа № 2-822/11

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2011 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В. Б.,

при секретарі Палашкевич М. В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новограді-Волинський цивільну справу за позовом ОСББ «Наш дім» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на утримання будинків та прибудинкової території, -

в с т а н о в и в:

В травні 2011 року до суду звернулось ОСББ «Наш дім» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останньої заборгованість по витратах на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 2034,94 грн..

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (Р.Люксембург) м. Новограда-Волинського, а тому зобов’язана здійснювати оплату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 у період з 01.12.2001 року по 01.04.2011 року оплату за надані послуги проводила частково, в результаті чого за вказаний період утворилась заборгованість, позивач просив заявлені вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що з нею не був укладений договір, в квартирі вона не проживає, а також те, що відповідачем пропущено строк позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (Р.Люксембург) м. Новограда-Волинського /а.с.22/. Станом на 01.04.2011 р. сума заборгованості за надані послуги на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.12.2001 р. по 01.04.2011 р. складає 2034,94 грн..

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники приватизованого житла у багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Згідно із статтею 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що вона не проживає в квартирі, а тому її повинні були звільнити від сплати зазначених в позові послуг, оскільки витрати житлово-експлуатаційних підприємств на утримання житла включають витрати на здійснення комплексу робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження жилих будівель та технічного обладнання, а тому ці витрати не залежать від того, чи проживає особа у квартирі чи ні. Це витрати на утримання будинку та прибудинкової території.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності укладеного між нею та позивачем договору, оскільки згідно оборотної відомості позивачкою періодично проводилась оплата послуг, а тому вона фактично прийняла умови договору /а.с.5-7/.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності то суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи, 3-х річний строк позовної давності, визначений ЦК України (в редакції 1963 р.), до набрання чинності ЦК України (в редакції 2004 р.) не сплив, а тому до позову про стягнення заборгованості з житлово-комунальні послуги суд застосовує правила ЦК України (в редакції 2004 р.) про позовну давність.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 ЦК України на спірні правовідносини між сторонами у даній справі встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що на час звернення до суду позивачем пропущені строки позовної давності визначні у ст. 257 ЦК України, а також не надані суду належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропущення строків давності. Питання про поновлення строку позовної давності позивачем не ставиться.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини.

Згідно вимог ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у  спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні та в письмовій заяві, відповідачем, як на одну з підстав відмови у задоволенні позову, заявлено про застосування строків позовної давності.  

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову за період з 01.12.2001 року по 05.05.2008 р. слід відмовити за пропуском строку звернення до суду. В інший частині позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з вищевикладеного.

У відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі покласти на відповідачів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 88, 212, 214 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Наш дім» на утримання будинків та прибудинкової території в сумі 1602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 84 коп., а також 30 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: