Справа № 2-а-49/2009 рік.            

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

10 березня 2009 року     Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Панченка Д.І.,

при секретарі – Недбайло М.В.,

за участю представника  відповідача Поник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни,

ВСТАНОВИВ :

                   У серпні 2007 року ОСОБА_1  звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Теплицької райдержадміністрації про стягнення 3307,53 грн.  недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни за 2005 - 2007 роки, посилаючись на те, що відповідно до ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” йому як учаснику війни, щорічно до п’ятого травня повинна надаватись грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком,  а виплату було здійснено відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” в розмірі 50 грн., Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” в розмірі 50 грн., Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” в розмірі 55 грн.

                   09 лютого 2009 року до Теплицького районного суду від Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , провадження в якій відкрито не було. Ухвалою судді від 10 лютого 2009 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1

         В судове засідання  позивач ОСОБА_1  не з’явився в зв’язку з хворобою. В позовній заяві позивач підтримує заявлені позовні вимоги,  просить суд справу розглянути без його участі.

         Представник відповідача – управління праці та соціального захисту населення у Теплицькому районі – Поник Л.М, яка діє на підставі довіреності, позов не визнала і в задоволенні вимог позивача просить відмовити, оскільки щорічна грошова допомога  позивачеві була виплачена 15 квітня 2005 року в сумі 50 грн., 21 квітня 2006 року в сумі 50 грн.,  19 квітня 2007 року в сумі 55 грн. - відповідно до Закону України „Про державний бюджет України»  В обґрунтування своїх заперечень посилається на ч.2 ст. 95 Конституції України, п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України, Закон України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007. Вважає, що позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірах, визначених чинним законодавством на дату виплати допомоги. Що стосується позовних вимог за 2005-2006 року, то просить  в цій частині позову відмовити за пропуском строку звернення до суду.

        Заслухавши в судовому засіданні пояснення  представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх, суд  вважає, що в позові слід відмовити , виходячи з наступного.

        Судом встановлено, що позивач   ОСОБА_1  є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 25 червня 2003 року управлінням праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації.                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

        Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

      Із наданої управлінням праці та соціального захисту населення Теплицької райдержадміністрації  довідки за № 57 від 3.03.2009 року вбачається, що позивачеві ОСОБА_1  15 квітня 2005 року в сумі 50 грн., 21 квітня 2006 року в сумі 50 грн.,  19 квітня 2007 року в сумі 55 грн. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» на 2005-2007 роки .  

       Частиною 2 ст. 95 Конституції України, встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

       Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

       Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

                   Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

                   Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.     Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

                  За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

                  Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

                  Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” фактично змінено положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,  який діяв у часі раніше,  пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

      Відповідно до ст. 29 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій  здійснюється у розмірі 280 гривень. Пунктом 13 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію частини 5 ст. ст. 12,13,14,15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни.

      Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення ст.29, п.13 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

      Однак, відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України № 6/рп-2007 від 09 липня 2007 року, положення статті 29, п.13 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Отже, дане рішення не має зворотної дії в часі і діє з 09 липня 2007 року.

            Таким чином, на момент виплати позивачу 21 квітня 2007 року разової грошової допомоги в 2007 році, яка становила 280 грн., норма  Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги, була чинною і підстав для її не виконання відповідачем не було. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Оскільки грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу в розмірах, визначених Законом України про державний бюджет, бюджетних асигнувань на виплату такої допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком законодавчим органом передбачено не було, а повноваження щодо визначення розміру грошової допомоги до 5 травня учасникам війни чи самостійного розпорядження коштами державного бюджету на цілі, не передбачені в ньому, у відповідача відсутні, то суд приходить до висновку, що відповідач діяв  на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

       Що стосується позову в частині виплати допомоги за 2005 – 2006 рік, то позивачем порушено вимоги ст. 99 КАС України – яка передбачає річний строк звернення до суду. Згідно з вимогами ст. 100 КАС України – пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови  у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

       Керуючись ст. 75,95,150 Конституції України, ст.ст. 13 ч.5,12-17 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 29, 71 п.13 Закону України  “Про державний бюджет на 2007 рік”, керуючись та ст.ст. 9,11,71,99,100,159,161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

                   В позові ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни – відмовити.

                   На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Теплицький районний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. В повному обсязі постанову буде виготовлено 15 березня 2009 року. Апеляційна скарга подається на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                 Суддя