УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2015р. Справа № 876/11/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Іщук Л.П.,
судді Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калуський машинобудівний завод”, м.Калуш Івано-Франківської області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. у справі №2а-3252/12/0970
за позовом Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (правонаступник – Калуська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області), м.Калуш Івано-Франківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калуський машинобудівний завод”, м.Калуш Івано-Франківської області
про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
19.10.2012р. позивач: Калуська об’єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім”Калуський машинобудівний завод” про стягнення заборгованості в сумі 28934,96грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві навів дані про те, що за відповідачем обліковується податковий борг за період з 15.03.2012р. по 02.10.2012р. в сумі 28934,96грн., зокрема, по податку на додану вартість в сумі 981,00грн., та по орендній платі з юридичних осіб (платі за землю) в сумі 27953,96грн. Оскільки, відповідачем, станом на момент звернення до суду податковий борг не погашено, позивач просить стягнути дану заборгованість в судовому порядку.
За результатами розгляду справи Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що позов слід задоволити повністю, оскільки, суд першої інстанції прийшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відповідачем не надано доказів сплати заборгованості в сумі 28934,96грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТзОВ “Торговий дім”Калуський машинобудівний завод” оскаржило її в апеляційному порядку. Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що договір оренди закінчився 11.08.2009р., як наслідок, відсутні підстави для стягнення орендної плати. Апелянт просить суд скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. та ухвалити нову, якою в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 28934,96грн.відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що станом на 02.10.2012р., згідно з довідкою від 02.10.2012р. №4161/10/190 та витягами з облікових карток платника відповідних податків за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість в сумі 981,00грн., та плати за землю (орендної плати з юридичних осіб) в сумі 27953,96грн.
Заборгованість з податку на додану вартість утворилась у зв'язку із несплатою сум самостійно задекларованого податку, що підтверджується поданими відповідачем податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2012р. в сумі 99,00грн., за березень 2012р. в сумі 133,00грн., за квітень 2012р. в сумі 208,00грн., за травень 2012р. в сумі 117,00грн., за червень 2012р. в сумі 192,00грн., за липень 2012р. в сумі 115,00грн., та за серпень 2012р. в сумі 117,00грн., що в загальному розмірі становить 981,00грн.
Щодо наявної заборгованості з податку на додану вартість відповідачем, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, не наведено жодних заперечень або спростувань щодо наявності такої заборгованості в розмірі 981,00грн.
Відповідно до вимог статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявну у відповідача заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 981,00грн.
Заборгованість з орендної плати за землю сформована у відповідності до податкової декларації з плати за землю, поданої відповідачем за 2012р., в зв'язку із несплатою щомісячних платежів з лютого 2012р. по серпень 2012р. в сумі 3977,71грн., що в загальному розмірі становить 27843,97грн.
Також у відповідності до вимог статті 129 Податкового кодексу України, відповідно до інформації з облікової картки платника, відповідачу нарахована пеня 109,99грн., в зв'язку із погашенням податкового боргу, що виникла в попередні періоди. Так, згідно з підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Доводи апеляційної скарги щодо заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 27843,97грн. зводяться до того, що договір оренди землі припинився 11.08.2009р. Рішення про його пролонгацію орган місцевого самоврядування м.Калуша не приймав. Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не укладено.
Відповідно до ст.33 Закону України “Про оренду землі”, в редакції чинній на момент припинення договору оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Відповідно до ст.34 цього ж Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
З наведеного вище вбачається, що обов’язку укладати додаткової угоди до договору оренди землі на момент припинення договору оренди у 11.08.2009р. не було.
Жодних спорів щодо користування земельної ділянки, щодо поновлення чи укладення додаткової угоди не було.
Пункт 8 Договору оренди землі від 05.10.2006р. вказує на те, що договір укладено до 11.08.2009р. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п.8.1 Договору, у випадку коли Орендар не повідомляє письмово Орендодавця про намір продовжити строк дії договору, але продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та за відсутність письмових заперечень Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, такий договір пролонговується на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Окрім цього, відповідачем було подано до податкових органів податкової декларації щодо орендної плати за 2012р., що свідчить про те, що відповідач користувався земельною ділянкою.
Відповідно до п.14.1.175 ПК України, податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.14.1.147 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення податкового зобов’язання, плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п.95.3. ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.4 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податкового зобов’язання з сплати орендної плати за землю. Відповідач самостійно подав декларації податковому органу, що свідчить про користування ним земельною ділянкою і про узгодженість самостійно визначених зобов’язань. Проте, добровільно таку заборгованість не погасив.
Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню та слід стягнути з рахунків ТзОВ “Торговий дім” Калуський машинобудівний завод” в дохід бюджету податковий борг в сумі 28934,96грн.
Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, –
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калуський машинобудівний завод” на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. у справі №2а-3252/12/0970 за позовом Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (правонаступник – Калуська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калуський машинобудівний завод” про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. у справі №2а-3252/12/0970, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Л.П. Іщук
Суддя В.П. Сапіга