Справа № 487/12363/14-ц

Провадження № 2/487/730/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015 року. Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючий – суддя Біцюк А.В. за участю секретаря Бавикіної Т.В., позивача ОСОБА_1 розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до  Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_2» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду з позовом до  Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

14 січня 2015 року Заводським районним судом міста Миколаєва було винесено заочне рішення за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» про стягнення коштів за договором банківського вкладу в якому задоволено позовні вимоги частково, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2»  на користь ОСОБА_1 суму заборгованості  за Договором строкового банківського вкладу Новорічний подарунок «Тринадцятимісячний» №680014/2013 від 18.11.2013 року у розмірі 23936 (двадцять три тисячі дев’ятсот тридцять шість) доларів США 40 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 377505,75 грн.; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2»  на користь ОСОБА_1  53 (п’ятдесят три) долара США 12 центів - 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, що за курсом НБУ еквівалентно  837,75 грн.

04 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі ОСОБА_3 звернулись з заявою про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.01.2015 року № 487/12363/14-ц, свою заяву мотивуючи тим, що заявник не може погодитися із даним заочним рішенням суду, оскільки воно суперечить фактичним обставинам справи, мотивуючи свою заяву тим, що

· банк свої зобов’язання повністю виконав - кошти позивача з депозитного рахунку перераховано на поточний, що підтверджується відповідною випискою;

· стягнення 3% річних у доларах США суперечить листу Верховного суду України від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві»;

· необхідність стягнення 3% річних не обґрунтовано доказами;

· на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014р. №733 ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2», що має наслідком застосування до нього обмежень встановлених п.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якої з моменту призначення тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами, в тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язань.

Позивачка просила суд рішення суду скасувати та стягнути з відповідача вклад за новим курсом долара, що діє на час розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідності до положень ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із поданої заяви та матеріалів справи, про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений наприкінці грудня 2014 року, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав.

Верховний Суд України 25 грудня 2013 року розглянувши справу № 6-140 цс 13 зробив правовий висновок, до якого за змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов’язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов’язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов’язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також Верховний Суд України 1 жовтня 2014 року розглянувши справу № 6-113 цс 14 зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов’язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов’язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням наведених висновків Верховного суду України, посилання банку на виплату позивачу його вкладу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок до уваги не приймається як належне виконання обов’язку по поверненню вкладу, оскільки вкладнику (позивачу) не надано можливості використання цих коштів, що підтверджується документами, що містяться у справі та не заперечується відповідачем.

Також не приймається до уваги посилання відповідача на ту обставину, що з моменту призначення у банку не здійснюється нарахування 3% річних на суму невиконаного зобов’язання, оскільки три проценти річних не є санкцією, а носить компенсаційний характер.

Оскільки обов’язок банку сплатити позивачу три проценти річних має пропорційний характер і залежить від суми та валюти неповернутого вкладу, то і стягнення цієї суми компенсації з боржника за користування ним коштами позивача здійснюється у відповідній валюті із зазначенням гривневого еквіваленту.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення заяви позивача та скасування заочного рішення.

Керуючись ст..ст. 209-210, 231-232 ЦПК України,

У Х В А Л И В :       

Заяву публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржена відповідачем в загальному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Біцюк А.В.