УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2015 року Справа № 876/1865/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветекс-Захід» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветекс-Захід» звернулося до суду з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014 року № 0001062200.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2015 року позов задовольнив повністю.
Відповідач оскаржив дане судове рішення в апеляційному порядку, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову про відмову в позові.
Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновками акта перевірки від 25.11.2014 року №607/2200/38718483 про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Ветекс-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Верізон» за березень 2014 року та матеріалами справи підтверджено неможливість виконання ТзОВ «Верізон» цивільно-правових зобов'язань з поставки товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з відсутністю у зазначеного суб'єкта господарювання економічних можливостей.
Справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Ветекс-Захід» зареєстроване як юридична особа, а на податковий облік його взято з 11.07.2013 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Ветекс-Захід» було платником, зокрема, податку на додану вартість, згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.08.2013 року №200133804.
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 13.10 - підготування та прядіння текстильних волокон; 20.60 - виробництво штучних і синтетичних волокон; 46.42 - оптова торгівля одягом і взуттям; 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.79 - роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах.
У період із 10.11.2014 року по 18.11.2014 року ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Ветекс-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Верізон» за березень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №607/2200/38718483 від 25.11.2014 року, у якому зафіксовано порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Ветекс-Захід» у своїй діяльності:
1) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТзОВ «Ветекс-Захід» завищено податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТзОВ «Верізон» всього на суму 40 320,00 грн., в т.ч. в березні 2014 року на суму - 40320,00 грн.
На підставі акту перевірки №607/2200/38718483 від 25.11.2014 року ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0001062200 від 03.12.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 50400,00 грн. (за основним платежем - 40320,00 грн. та штрафними санкціями - 10080,00 грн.).
Також матеріалами справи підтверджено, що між ТзОВ «Ветекс-Захід» (покупець) та ТзОВ «Верізон» (постачальник) було укладено договір поставки №6 від 17.03.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити товар (кількість, асортимент і якість товару визначаються сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару) на умовах договору.
Відповідно до видаткової накладної №360 від 31.03.2014 року, ТзОВ «Верізон» поставило ТзОВ «Ветекс-Захід» товар, а саме: одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів - 3-ї, 2-ї, 1-ї кат. (футболки, сорочки, блузки, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, светри, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг) на загальну суму 241920,00 грн., у т.ч. ПДВ - 40320,00 грн.
На виконання вказаного договору постачальником виписано податкову накладну №132 від 31.03.2014 року.
Розрахунки за отриманий товар позивачем із його контрагентом проводились у безготівковій формі.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи, позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарську операцію із ТзОВ «Верізон». Також податкову накладну було відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2014 року у сумі 40320,00 грн.
В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено заниження сум відображених ТзОВ «Ветекс-Захід» по взаємовідносинах із ТзОВ «Верізон» у податковій декларацій з податку на додану вартість за березень 2014 року в сумі 40320,00 грн., оскільки Підприємство віднесло до складу витрат собівартість придбаного товару (одягу) без належно оформлених первинних документів, а саме - без товарно-транспортних накладних на товар, котрий постачався, відповідно до видаткової накладної № 360 від 31.03.2014 року, всупереч тому, що наявність таких накладних необхідна в силу Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року. Тобто, як зазначено в акті перевірки, у зв'язку із ненаданням Підприємством до перевірки документів, що засвідчують транспортування товару, є не доведеним факт передачі товару від продавця до покупця, а отже відсутня підстава для віднесення сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товару, без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством первинними документами - товарно-транспортними накладними, до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
В силу пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Нормами ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит, а також за умови придбання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підтвердження господарської операції ТзОВ «Ветекс-Захід» із ТзОВ «Верізон» до перевірки позивачем було надано договір поставки товару, замовлення покупця, видаткову та податкову накладну про здійснені поставки, платіжні доручення про оплату.
Пояснення в судовому засіданні суду першої інстанції представника позивача про те, що до перевірки було надано товарно-транспортну накладну на товар (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів), однак, перевіряючими безпідставно зазначено про ненадання для перевірки товарно-транспортних накладних по даній поставці у березні 2014 року, не спростовані відповідачем.
На підтвердження наявності факту транспортування товару, позивачем було долучено до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної №Р360 від 31.03.2014 року.
Дана товарно-транспортна накладна відображає переміщення товару від ТзОВ «Верізон» до ТзОВ «Ветекс-Захід» та містить відомості про замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти навантаження та розвантаження товару. Крім того, товарно-транспортна накладна засвідчена печатками перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача. Відсутність інформації в товарно-транспортній накладній про вантажно-розвантажувальні операції, за наявності інших відомостей та інших первинних документів не може свідчити про нереальність господарської операції з поставки товару.
Відповідно до товарно-транспортної накладної, отримання товару позивачем відбулося за адресою: смт. Миколаїв, Львівської області, тобто за адресою орендованого ТзОВ «Ветекс-Захід» офісно-складського приміщення у ТзОВ «ТВК Традиція», згідно договору оренди №56 від 01.08.2014 року.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких посилається відповідач в акті перевірки, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність у позивача товарно-транспортної накладної на перевезення товару за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарської операції не є підставою для встановлення порушення позивачем вимог ПК України.
В акті перевірки контролюючим органом не заперечується факт використання поставленого товару у власній господарській діяльності позивача. Отже, із зазначених первинних документів слідує, що господарська операція з поставки товару фактично відбулася.
Також як в акті перевірки не міститься відомостей, так і у процесі розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, що на момент здійснення господарської операції ТзОВ «Верізон» не знаходився в ЄДР і що у нього було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а навпаки, підтверджується протилежне.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року у справі № 813/8488/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
С.М. Кузьмич